Рішення № 19282019, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/37407.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмайстер-Україна"

про стягнення заборгованості за надані послуги 16 200,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 19/01-2009 від 19.01.09., ОСОБА_2 - представник за довіреністю №б/н від 18.10.11.

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю від 18.11.10.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмайстер-Україна"заборгованості за Договором № 0102-2008-2 від 01.02.2008 в розмірі 16 200,00 грн. основного боргу.

Свою позовну заяву позивач обґрунтував тим, що на виконання Договору № 0102-2008-2 від 01.02.2008 позивач здійснив перевезення, проте відповідач за надані послуги не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 порушено провадження по справі № 53/374, розгляд справи призначено на 03.10.2011.

03.10.2011 від відповідача по справі через канцелярію суду надійшла заява про застосування строків позовної давності по акту № УЛ-00346 та акту № УЛ-00347.

В судовому засіданні 03.10.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.10.2011.

Представник позивача в судовому засіданні від 24.10.2011 надав суду письмові пояснення по справі в яких зазначив, що всі акти складені на підставі здійснених перевезень були направленні відповідачу поштою 16.03.2011 та 23.02.2011 (журнал відправлення кореспонденції та документи поштового відділення), проте станом на 19.10.2011 підписані акти від відповідач не надійшли до позивача. Оскільки акти були направлені поштою відповідачу, то відлік строку позовної давності не можна вираховувати від дати вказаної на актах.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2011 надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач помилково посилається на те, що підставою проведення розрахунків по Договору є рахунок, який виставляється позивачем; заявив про застосування строку позовної давності по акту № УЛ-00346 та акту № УЛ-00347; зазначив, що відповідач відобразив в своєму реєстрі отриманих податкових накладних, накладні, які були отримані від позивача, але позивачем було виписано накладні некоректно, у звязку з чим позивач декілька разів виправляв помилки.

В судовому засіданні 24.10.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 07.11.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідач а в судовому засіданні 07.11.2011 надав суду додаткові письмові пояснення до заяви про застосування наслідків сплину (закінчення) строку позовної давності в яких зазначив, що акти № УЛ-00346 та № УЛ-00347 передавалися відповідачу в день їх підписання; позивач не довів того, що вказані акти були передані відповідачу на підпис пізніше ніж вони складені; надані позивачем відповідачу податкові накладні від 19.02.2001 та від 20.02.2011 теж підтверджують, що акти були підписані відповідачем в день їх складання, оскільки податкова накладна підписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця, а отже, спірні акти були підписані відповідачем 11.02.2011 та 12.02.2011; підписані зі сторони відповідача акти були повернуті позивачу; рекомендованими листами від 23.02.2011 та від 16.03.2011 відповідачем отримано від позивача тільки рахунки на оплату за надані послуги з перевезення; позивачем не надано доказів про відправлення актів № УЛ-00346 та № УЛ-00347 поштою (зокрема опис вкладення в цінний лист).

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 року між сторонами у справі було укладено Договір перевезення № 0102-2008-2. (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, даний договір укладається з метою здійснення систематичних перевезень вантажів вантажовідправника (відповідач). За даним договором вантажовідправник доручає, а перевізник (позивач) зобовязується в обумовлені строки і обсяги приймати від вантажовідправника вантаж до перевезення автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях, доставити його у пункт призначення й видати уповноваженому вантажоодержувачеві, у свою чергу вантажовідправник зобовязується оплатити перевізникові надані ним послуги. (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору позивач виконав покладені на нього обовязки щодо перевезення вантажу по наданим відповідачем заявкам, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № УЛ-00346 від 11.02.2011 на суму в розмірі 4600,00, № УЛ-00347 від 12.02.2011 на суму в розмірі 4500,00 грн., № УЛ-00377 від 24.02.2011 на суму в розмірі 2400,00 грн., № УЛ-00385 від 28.02.2011 на суму в розмірі 4700,00 грн.

Також перевезення вантажів підтверджується товарно-транспортними накладними копії яких долучено до матеріалів справи.

При дослідженні актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № УЛ-00346 від 11.02.2011, № УЛ-00347 від 12.02.2011, № УЛ-00377 від 24.02.2011, № УЛ-00385 від 28.02.2011, судом встановлено, що вказані акти належним чином оформлені та підписані обома сторонами у справі.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата за перевезення вантажу здійснюється вантажовідправником на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт/наданих послуг протягом 7 банківських днів після його оформлення.

Проте відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги з перевезення вантажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу, а позивач по справі виступає в якості перевізника.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати за здійснене перевезення встановлений в п. 4.1 Договору.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався у відзиві на позов відповідач не заперечує на існування заборгованості перед позивачем, проте відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності по акту № УЛ-00346 на суму 4600,00 грн. та акту № УЛ-00347 на суму 4500,00 грн.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність. Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Між нормами частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. (Лист Вищого господарського суду від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Суд при дослідженні матеріалів справи та з урахуванням умов визначених Договором, встановив, що по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № УЛ-00346 від 11.02.2011 на суму в розмірі 4600,00 прострочення грошового зобовязання по оплаті послуг виникло 23.02.2011, тому строк позовної давності для стягнення боргу за цим зобовязанням сплинув 23.08.2011р., по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № УЛ-00347 від 12.02.2011 на суму в розмірі 4500,00 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті послуг виникло 24.02.2011, тому строк позовної давності для стягнення боргу за цим зобовязанням сплинув 24.08.2011р.

Позовну заяву позивач подав до суду 05.09.2011.

Суд відхиляє зазначене позивачем, що всі акти складені на підставі здійснених перевезень були направленні відповідачу поштою 16.03.2011 та 23.02.2011 (журнал відправлення кореспонденції запис за 15.03.2011 та за 23.02.2011 та повідомлення про вручення поштового відправлення), а тому реальна дата підписання актів відрізняється від дати зазначеної на вказаних актах. Оскільки з наданих позивачем доказів, а саме копії журналу відправлення кореспонденції та копії повідомлень про вручення поштового відправлення не вбачається, що саме ці докази листування свідчать про направлення відповідачу актів № УЛ-00347 від 12.02.2011 та № УЛ-00346 від 11.02.2011. В наданих доказах не зазначено номеру та дати вказаних актів. А тому суд не може прийти до достовірного висновку, що зазначений запис в журналі відправлення кореспонденції та повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про направлення відповідачу актів № УЛ-00347 від 12.02.2011 та № УЛ-00346.

Враховуючи, що відповідачем до винесення рішення у справі подано заяву про застосування передбаченого ст. 315 ГК України шестимісячного строку позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за перевезення перевізником і позивач не обґрунтував поважність причин пропуску строку давності для відповідних вимог, позов в частині стягнення 9100,00 грн. по актам № УЛ-00347 від 12.02.2011 та № УЛ-00346 від 11.02.2011 задоволенню не підлягає.

Щодо поданої позовної заяви в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7100,00 грн. по актах: № УЛ-00377 від 24.02.2011 на суму в розмірі 2400,00 грн., № УЛ-00385 від 28.02.2011 на суму в розмірі 4700,00 грн., то суд вважає зазначені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмайстер-Україна" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 28, ідентифікаційний код 34880125, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" (10025, м. Житомир, вул. Заводська, 21, ідентифікаційний код 35021464) 7100 (сім тисяч сто) грн. 00 коп. боргу, 44 (сорок чотири) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 103 (сто три) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 14.11.2011