Рішення № 19282018, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/34519.09.11 За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”

ДоНаціональної акціонерної страхової компанії “Оранта”

Простягнення 1856,68 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 218 від 03.06.11 р.); Від відповідачаНе з'явився; У судовому засіданні 19 вересня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

У лютому 2011 р. приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” звернулось з позовом до Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” про стягнення заборгованості у сумі 1856,68 грн.

22.02.2011р. господарським судом міста Києва винесено ухвалу № 05-5-30/2084 про повернення позовної заяви без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги 19.04.2011 р. Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову про задоволення апеляційної скарги та передачі матеріалів справи № 05-5-30/2084 на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/567 від 13.05.2011 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справ, відповідно до якого, справу передано на новий розгляд судді Шевченко В.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.09.2011р. суддею Шевченко В.М. справу № 05-5-30/2084 прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 24/345.

Вказаною ухвалою розгляд справи призначено на 19.09.2011р.

У судовому засіданні 19.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві за вх. №4938 від 21.02.2011р.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив та про причини незявлення суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

12.06.2007р. відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", правонаступником якого є позивач по справі, та гр. ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №V1.6.04186, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “DADI BDD 1023SY”, державний реєстраційний НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

11.12.2007р. в м. Києві на проспекті Перемоги відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля n», державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 11.02.2008р. гр. ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 2995,81 грн., що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку №3142 від 29.01.2008р. та 1641,80 грн. відповідно до попередньої калькуляції ремонту автомобіля ФОП «ОСОБА_4»від 14.12.2007р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач, на підставі страхового акту №V1.6.04186.L01.02 від 11.02.2008р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 1 724,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1299 від 18.02.2008р.(копія в матеріалах справи).

Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку відшкодованих страхувальнику 1 724,13 грн., обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_3 встановлена постановою Соломянського районного суду м. Києва від 11.02.2008р.

Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована відповідачем за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/5830039.

Поліс № ВА/5830039 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля », державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35000, 00 грн., франшиза 0 грн.

Відповідно до полісу ВА/5830039 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_3, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль », державний реєстраційний НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_3 автомобіля », державний реєстраційний НОМЕР_2, була застрахована відповідачем і він має відшкодувати позивачу завдані ДТП збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, з урахуванням виключення суми франшизи, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 1724,13 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення з позивача 132,55 грн. пені, позов є безпідставним, виходячи з наступного.

Нарахування 132,55 грн. пені, позивачем здійснювалось на підставі ст. 625 ЦК України та ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача до відповідача є регресною, заявлена на підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України “Про страхування" та виникла не з договірних зобов'язань між сторонами по справі.

Відповідно до змісту ст. ст. 22, 27 “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1191 ЦК України в їх сукупності, суттю регресних вимог є відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування лише в межах фактичних витрат.

Стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі потерпілій від ДТП, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 1 724,13 грн. виплаченого страхового відшкодування. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, б.75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Артема, 42; код ЄДРПОУ 20782312) 1 724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. 13 коп. страхового відшкодування, 94 (девяносто чотири) грн. 75 коп. державного мита та 219 (двісті девятнадцять) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.