Рішення № 19282010, 11.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/35911.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

в особі Запорізької філії

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 21.02.2011р.);

В судовому засіданні 11.11.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»(надалі ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», позивач) звернулось до суду в особі Запорізької філії з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) суми майнової шкоди в розмірі 4746, 27 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «АХА Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1233-а/08зп від 14.03.2008р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Nissan, державний НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ, державний НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта»позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 4746, 27 грн. в судовому порядку разом із нарахованими штрафними санкціями.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 13.10.2011р. представник позивача не зявився, однак враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Згідно клопотання отриманого судом за вих. № 1787-11 від 08.11.2011р. заявлені позовні вимоги позивачем підтримуються у повному обсязі, а через неможливість забезпечити явку свого представника у судове засідання розгляд справи позивач просив провести без його участі.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про необгрунтованість позовних вимог, оскільки між позивачем та відповідачем не має жодних договірних зобовязань; позивач помилково відносить відповідача до страхувальника або особи, яка здійснила ДТП, а себе до страховика; позивач і відповідач є страховиками, відповідно до двох різних законів України, які є різними по своїй суті; Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює деліктні відносини, як не договірні зобовязання.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 1233-а/08зп від 14.03.2008р. у ЗАТ «СК «Веско», правонаступником якого є позивач, застраховано автомобіль Nissan, державний НОМЕР_2, страхувальником по договору є ОСОБА_2

Згідно довідки № 8214744 про дорожньо-транспортну пригоду, 16.09.2008р. мала місце дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів ВАЗ 2101, державний НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та Nissan, державний НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України якого притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Запорізького районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2008р., справа 3-6324/08.

При цьому суд відзначає про помилковість посилання відповідача на ст. 35 ГПК України, оскільки постанова Запорізького районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2008р. не є судовим рішенням у цивільній справі, вказаним судом розглядались матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності особи винної у вчиненні адміністративного правопорушення за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При вирішенні даного спору, зазначена постанова суду є належним доказом вчинення відповідною особою адміністративного правопорушення, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Nissan, державний НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця з визначення вартості матеріального збитку № 241/10, складеного 03.10.2008р. суб'єктом оціночної діяльності експертом Булейко А.А. (кваліфікаційний сертифікат № 2495 виданий 21.07.2001р. ФДМУ), складає 5851, 04 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 16.09.2008р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 4298-а/08зп від 09.10.2008р. по договору страхування № 1233-а/08зп від 14.03.2008р. до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4663, 55 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 504 від 09.10.2008р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку, враховуючи заперечення відповідача щодо відносин сторін, суд відзначає, що в даному випадку виконання позивачем своїх зобовязань за укладеним договором страхування та перехід до нього права зворотної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України, в теорії цивільного права визначається інститутом суброгації (передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин). Тобто в даному випадку, позивачем виконуються зобовязання третьої особи (страховика винної особи) в межах відповідних договірних зобовязань перед кредитором (потерпілою особою), і як наслідок, в силу положень закону (ст. 993 ЦК України), позивач набуває права вимоги, яке належить потерпілій особі у відносинах з особою винною у вчиненні ДТП (тобто набуває права потерпілої особи вимагати сплати страхового відшкодування від особи, яка застрахувала відповідальність винної особи за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Норми суброгації містяться у загальних положеннях зобовязального права (ч. 3, 4 ст. 512 ЦК України), а спеціальні випадки суброгації передбачені ч. 3 ст. 528 ЦК України. Серед основних ознак суброгації називають:

- наявність третьої особи, тобто особи, яка чужа для зобовязання й участі у ньому не бере (щодо договірних відносин страховика та страхувальника-винної особи такою третьою особою є страховик який відшкодував шкоду потерпілому);

- виконання зобовязання третьою особою;

- витіснення із зобовязання первісного кредитора, обмеження обсягу перехідного права вимоги обсягом виконаного зобовязання (право вимоги переходить в межах фактичних витрат понесених страховиком).

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2101, державний НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Nissan, державний НОМЕР_2, взято на страхування ВАТ НАСК «Оранта»про що укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/6052139.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем ВАЗ 2101, державний НОМЕР_1 підтверджується постановою Запорізького районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2008р..

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 2101, державний НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВА/6052139).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Nissan, державний НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/6052139), а до ПАТ СК «АХА Страхування»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 1233-а/08зп від 14.03.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ «НАСК «Оранта»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Nissan, державний НОМЕР_2.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу автомобілю Nissan, державний НОМЕР_2 у ДТП 16.09.2008р., що визначений висновком суб'єкта оціночної діяльності від 03.10.2008р..

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/6052139) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 000 грн., франшиза 0 грн..

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 4663, 55 грн. виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Можливе неповідомлення страховика, яким застраховано цивільну відповідальність винної особи про настання страхового випадку також не звільняє страхову компанію від обовязку здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки положення закону надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

…г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. 38.1.1).

При цьому, суд також, бере до уваги твердження позивача щодо відсутності відомостей про звернення ОСОБА_2 (потерпілої особи) щодо виплати страхового відшкодування до ВАТ НАСК «Оранта», як страховика яким застраховано цивільну відповідальність особи внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2101, державний НОМЕР_1, однак така заява була подана позивачем, як особою яка використала своє суброгаційне право. Заява за вих. № 297-11 від 25.02.2011р. міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 14.03.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Враховуючи відсутність здійснення виплати на користь позивача згідно заяви за вих. № 297-11 від 25.02.2011р., заявлені позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено суму пені 69, 31 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суму трьох відсотків річних згідно зі ст. 625 ЦК України у звязку з наявним простроченням виплати суми за заявою (вих. № 297-11 від 25.02.2011р.), яка отримана відповідачем 14.03.2011р..

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку позивача, що проведений у відношенні суми простроченої виплати 4663, 55 грн., за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7, 75%) за період прострочення з 15.04.2011р. по 20.05.2011р., не більше ніж за 6 місяців, та складає 69, 31 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та нездійснення відповідачем виплати відшкодування за заявою позивача в сумі 4663, 55 грн. суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 13, 41 грн. здійсненим позивачем за період з 15.04.2011р. по 20.05.2011р. наведеним позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, ідент. код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(ідент. код юрид. особи 20474912) в особі Запорізької філії (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України 57-В, п/р № 26502011332557 в АТ «ОТП Банк»МФО 300528, ідент. код 26183400) 4663, 55 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят три гривні 55 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 69, 31 грн. (шістдесят девять гривень 31 копійку) пені, 13, 41 грн. (тринадцять гривень 41 копійку) 3% річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 14.11.2011