Рішення № 19277769, 31.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.11р.Справа № 15/5005/7063/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аналітик", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус", м. Дніпропетровськ

про стягнення 182 498,04 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1., представник за довіреністю № б/н від 05.04.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 02.06.11р. порушено провадження у справі №15/5005/7063/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аналітик", м. Миколаїв (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач), про стягнення 182498,04 грн., з яких: пеня у розмірі 88344,52 грн., інфляційні витрати у розмірі 77068,07 грн., 3% річних у розмірі 17085,45 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за контрактом № 27398 від 23.12.2010 р., в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 17.10.11р. поновлено провадження у даній справі, призначено справі до розгляду у судовому засіданні на 31.10.11р.

31.10.11р. у судове засідання повноважний представник позивача не з'явився, але до господарського суду від повноважного представника позивача надійшли заяви про розгляд даної справи без його участі, за наявними в справі матеріалами. Крім того, позивач надав для долучення до матеріалів справи письмові пояснення по суті позову.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні, про що також зазначає у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 27398 (далі -Контракт), згідно п. 1.1 якого, позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) товар (соняшник), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару, відповідно до умов даного контракту.

Відповідно до умов п.п. 3.1. - 3.3. Контракту, загальна кількість товару пятсот тон, за ціною 4 100 грн. за 1 тону з ПДВ, загальна сума контракту складає 2 050 002,00 грн. (з ПДВ).

Згідно до п. 4.1. та 4.2. Контракту, продавець (позивач) зобовязався передати покупцю товар на умовах франко-заготівельне підприємство «Блакитнянський ХПП, філія», у термін до 28.12.2010 р. включно.

Оплата товару за умовами п. 5.1 Контракту, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання підтверджуючого складського документу заготівельного підприємства про зарахування товару на особовий рахунок покупця.

28.12.2010 р. відповідач за актом приймання-передачі зерна отримав 463 тони 678 кг насіння соняшника на загальну суму 1901081,65 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 28.12.2010 р. (а.с. 15-17).

Позивач зазначає, що відповідач прийняв товар та підписав акт приймання-передачі зерна від 28.12.2010 р. без будь яких зауважень, та став з 28.12.2010 р. новим власником товару (соняшника).

Як зазначає позивач, відповідно до умов контракту відповідач повинний був розрахуватися з позивачем за товар до 05.01.2011 р., але відповідач своїх зобовязань не виконав.

01.03.2011р. між відповідачем та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № 27398 від 23.12.10р., відповідно до умов якої була збільшена ціна поставленого 28.12.2010р. соняшника, а саме 4 350 грн. за тону з ПДВ. Інші умови Контракту залишилися не змінними і сторони підтвердили по ним свої зобов'язання. Зазначена Додаткова угода є невід'ємною частиною Контракту.

Позивач зазначає про те, що відповідно до зазначеної Додаткової угоди загальна сума за поставлений товар, з урахуванням нової ціни, становить 2016 999,30 грн.

Як вважає позивач, з урахуванням умов Контракту да Додаткової угоди № 1 до Контракту, відповідач повинен був з ним розрахуватися 01.03.2011р.

Але, відповідач здійснив оплату:

- 13.04.2011 р. у розмірі 1000000,00 грн.,

- 19.04.2011 р. у розмірі 554175,30 грн.,

- 19.05.2011 р. у розмірі 462824,00 грн.,

що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19).

Відповідно до п. 8.1. Контракту, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань по цьому Контракту у розмірі заподіяних збитків.

Крім збитків, у разі прострочення оплати товару винна сторона виплачує контрагентові пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості товару (суми заборгованості ) за кожен день прострочення (п. 8.2 Контракту).

Відповідно до п. 8.2. Контракту, позивачем буда нарахована до сплати відповідачу пеня, за період з 05.01.2011 р. по 19.05.2011 р., яка становить 88344,52 грн., з яких :

- з 05.01.2011 р. по 01.03.2011 р. (54 днів) 43527,24 грн.,

- з 01.03.2011 р. по 13.04.2011 р. (43 днів) 36774,03 грн.,

- з 13.04.2011 р. по 19.04.2011 р. (5 днів) 2 156,05 грн.,

- з 19.04.2011 р. по 19.05.2011 р. (30 днів) 5 887,20 грн.

Також, позивачем відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати та 3% річних.

Інфляційні витрати позивачем були нараховані за період з 05.01.2011р. по 20.05.2011р., які складають 77068,07 грн., з яких:

- з 05.01.2011 р. по 01.03.2011 р. (54 днів) 33 059,81 грн.,

- з 01.03.2011 р. по 13.04.2011 р. (44 днів) 39 593,70 грн.,

- з 13.04.2011 р. по 19.04.2011 р. (5 днів) 2 206,89 грн.,

- з 19.04.2011 р. по 20.05.2011 р. (11 днів) 2 207,67 грн.

3% річних позивачем були нараховані за період з 05.01.2011р. по 19.05.2011р., які складають 17 085,45 грн., з яких:

- з 05.01.2011 р. по 01.03.2011 р. (54 днів) 8 417,99 грн.,

- з 01.03.2011 р. по 13.04.2011 р. (43 днів) 7 111,94 грн.,

- з 13.04.2011 р. по 19.04.2011 р. (5 днів) 416,97 грн.,

- з 19.04.2011 р. по 19.05.2011 р. (30 днів) 1 138,55 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 88344,52 грн., інфляційні витрати у розмірі 77068,07 грн., 3% річних у розмірі 17 085,45 грн., всього 182498,04 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні виходячи з наступного.

Відповідач визнає факт поставки соняшнику в кількості 463 тони 678 кг по ціні 4 100 грн. з ПДВ за 1 току, але заперечує його належне виконання з боку позивача.

Відповідач зазначає про те, що відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно ж до ч. 4 ст.268 Господарського кодексу України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. Пунктом 6.1. Контракту було визначено, що продавець (позивач) зобов'язаний передати одночасно з товаром наступні документи: посвідчення якості товару, видане заготівельними підприємством (Філія ТОВ "Нікопольська зернова компанія" - "Блакитнянський ХПП").

Таким чином, як вважає відповідач, позивач належним чином не виконав свої зобов'язання за Контрактом, оскільки не передав відповідачу документи про якість товару. Крім того, відповідач зазначає про те, що позивачем не було надано доказів того, коли відповідачем було отримано складський документ заготівельного підприємства про зарахування товару на особовий рахунок відповідача, тому нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставним.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до п. 8.2 Контракту, у разі прострочення оплати товару винна сторона виплачує контрагентові пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості товару (суми заборгованості) за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних витрат господарським судом перевірений та визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2011 р. у справі №5016/1834/2011(7/87) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аналітик", м. Миколаїв, про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 01.03.2011 р. до контракту № 27398 від 23.12.2010 р. - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.2011р. по справі №5016/1834/2011(7/87) залишено без змін.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Господарський суд вважає, що посилання відповідача на те, що він не отримав складський документ заготівельного підприємства про зарахування товару на його особовий рахунок є не обґрунтованим, оскільки згідно Акту приймання передачі зерна від 28.12.2010р., що підписаний представниками та завірений печатками позивача, відповідача та зернового складу, зерновий склад видав новому власнику зерна (відповідачу) складський документ серії АУ № 420328 від 28.12.2010 р. (а.с. 17).

Крім того, господарський суд приходить до висновку про те, що посилання відповідача на ненадання позивачем документи про якість товару є також не обґрунтованим, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу про невідповідність отриманого товару необхідній якості. Крім того, жодного документу зі сторони відповідача щодо неналежної якості товару до позивача не направлялося та не заявлялося.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивач не надав суду належних доказів, що підтверджують утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду відповідачем, суд відхиляє заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача як таку, що заявлена необґрунтовано.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті вартості правової допомоги за договором № 16/05 від 20.05.11р. у розмірі 5 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо (абзац третій пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Таким чином, господарський суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, оцінює правові послуги, надані адвокатом Герцун В.С. Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аналітик" по даній справі у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549. 599, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12 Закону України "Про адвокатуру", ст.ст. 173, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, Роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", ст. ст. 4, 28, 32-34, 43-45, 48-49, 66, 67. 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 24613799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аналітик" (54042, м. Миколаїв, вул.Авангардна, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 31160061) пеню у розмірі 88344,52 грн. (вісімдесят вісім тисяч триста сорок чотири грн. 52 коп.) , 3% річних у розмірі 17085,45 грн. (сімнадцять тисяч вісімдесят п'ять грн. 45 коп.), інфляційні витрати у розмірі 77068,07 грн. (сімдесят сім тисяч шістдесят вісім грн. 07 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1824,98грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири грн. 98 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 03.11.11р.