Рішення № 19277748, 27.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.11р.Справа № 6/5005/11631/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь, АР Крим

про стягнення 148 665,00 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.11.2010р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - позивача до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь, АР Крим -далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача понесених збитків у розмірі 148 665,00грн. на підставі умов договору № 200610 від 20.06.2010року укладеного між позивачем та відповідачем та ст. 924 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі у вигляді: 1486,65грн. - держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.06.2010року між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20061 - далі по тесту - Договір відповідно до п.2.2 умов якого 07 липня 2011 року позивач належним чином оформив та передав відповідачеві письмову Заявку № 137 від 27.07.2011р. на автомобільні вантажоперевезення (далі - Заявка), що відповідає умовам надання Заявок, вказаним у Розділі 2 Договору. Відповідачем Заявка була прийнята, в підтвердження чого останній повідомив позивача про свою згоду на перевезення шляхом її підписання та скріпленою своєю печаткою.

27 липня 2011 року на виконання Заявки за Договором, відповідачем було направлено автофургон МАН (реєстраційний номер НОМЕР_1) до місця фактичної здачі-приймання вантажу за адресою - АДРЕСА_2, де згідно видаткових накладних № 15412 від 28.07.2010року на суму 19692,00грн. та № 15414 від 28.07.2010року на суму 128973,00грн. водієм ОСОБА_4 під розписку було отримано до перевезення вантаж на загальну суму 148665,00грн.

При перевезенні вантажу позивача, в районі с. Войково Першотравенського району АР Крим сталося загоряння автофургону, який прямував з місця погрузки вантажу до розподільчого центру-11 товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (м. Цюрупінськ). В результаті загоряння автофургону частина вантажу позивача була знищена, а частина вантажу приведена до непридатного для реалізації та споживання стану на загальну суму 148665,00грн., що підтверджується Актом про виявлення недостачі товару від 28.07.2011р. В Акті про недостачу товару також було вказано на необхідність здійснення утилізації непридатного товару протягом трьох календарних днів, що 30.07.2011р. було здійснено та підтверджується Актом утилізації товару.

З метою врегулювання спору у добровільному порядку позивач 27.08.2010року направив відповідачеві претензію на загальну суму 148665,00грн., яку відповідач отримав, але залишив без задоволення посилаючись у відповіді на претензію на те, що понесені позивачем збитки повинен нести саме перевізник суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Шляховий, з яким відповідач уклав договір на перевезення вантажу позивача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Враховуючи те, що відповідача належним чином судом було тричі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від: 06.09.2011року; від 27.09.2011року та від 13.10.2011року, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з ЄДРЮО та ФОП, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а відповідач не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

27.09.2011року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 13.10.2011року у звязку з тим, що відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав.

13.10.2011року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи вдруге було відкладено до 27.10.2011року у звязку з тим, що відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав.

27.10.2011року справу було розглянуто без участі представника відповідача за участю повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання, в обґрунтування своїх позовних вимог та залучених у копіях, належним чином завірених, до матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2010року між позивачем та відповідачем було укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20061 - далі по тесту - Договір відповідно до п.2.2 умов якого 07 липня 2011 року позивач належним чином оформив та передав відповідачеві письмову Заявку № 137 від 27.07.2011р. на автомобільні вантажоперевезення (далі - Заявка), що відповідає умовам надання Заявок, вказаним у Розділі 2 Договору, яка відповідачем-перевізником була прийнята, в підтвердження чого останній повідомив позивача про свою згоду на перевезення шляхом її підписання та скріпленою своєю печаткою.

27 липня 2011 року на виконання Заявки за договором, відповідачем було направлено автофургон МАН (реєстраційний номер НОМЕР_1) до місця фактичної здачі-приймання вантажу за адресою - АДРЕСА_2, де згідно видаткових накладних № 15412 від 28.07.2010року на суму 19692,00грн. та № 15414 від 28.07.2010року на суму 128973,00грн. водієм ОСОБА_4 під розписку було отримано до перевезення вантаж на загальну суму 148665,00грн. при перевезенні якого, в районі с. Войково Першотравенського району АР Крим сталося загоряння автофургону, який прямував з місця погрузки вантажу до розподільчого центру-11 товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»(м. Цюрупінськ). В результаті загоряння автофургону частина вантажу позивача була знищена, а частина вантажу приведена до непридатного для реалізації та споживання стану всього на загальну суму 148665,00грн., що підтверджується Актом про виявлення недостачі товару від 28.07.2011р. В Акті про недостачу товару також було вказано на необхідність здійснення утилізації непридатного товару протягом трьох календарних днів, що 30.07.2011р. було здійснено та підтверджується Актом утилізації товару.

Приймаючи до уваги, що претензію позивача від 27.08.2010року на загальну суму 148665,00грн. відповідач після її отримання, залишив без задоволення посилаючись у відповіді на претензію на те, що понесені позивачем збитки на загальну суму 148665,00грн. дійсно мали місце, але не з вини відповідача, а з вини саме перевізника суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Шляхового, який і повинен нести відповідальність, оскільки відповідач саме з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Шляховим уклав договір на перевезення вантажу позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою у якій просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним збитків у розмірі 148 665,00грн. на підставі умов договору № 200610 від 20.06.2010року укладеного між позивачем та відповідачем та ст. 924 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі у вигляді: 1486,65грн. - держмита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення, якщо не доведе, що втрата, нестача псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог, та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним збитки у розмірі 148 665,00грн. на підставі умов договору № 200610 від 20.06.2010року укладеного між позивачем та відповідачем та ст. 924 Цивільного кодексу України, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно п. 3.2.3 Договору, перевізник забезпечує подання технічно справних транспортних засобів під загрузку в строк та в кількості, яка відповідає заявці замовника. Подання під загрузку транспортного засобу з параметрами, що не відповідають заявці замовника, та/або технічно несправного прирівнюється до неподання технічного засобу під завантаження, отже всі технічні поломки автотранспорту перевізника після загрузки товару замовником є відповідальністю перевізника.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення.

Згідно п. 5.5 Договору, у випадку повного або часткового знищення або пошкодження вантажу перевізник несе відповідальність за правилами, передбаченими ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, тобто в розмірі фактично нанесеної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного Кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно до п. 2 ст. 924 Цивільного Кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В Розділі 6 Договору вказані форс-мажорні обставини, до яких відносяться: повінь, пожежа, землетрус, зсув або інші стихійні лиха, війна, військові дії або збройні конфлікти, злочинні дії третіх осіб, епідемії, епізоотії, страйки, ембарго, а так само акти державних органів, які виникли після укладення даного договору і стали перепоною для виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором. Настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентними органами або організацією країни, де вони настали.

Тобто форс-мажорні обставини в договірних відносинах є обставинами, які як правило, не можна передбачити в момент укладання договору, запобігти її виникненню, які не можна уникнути, або ж попередити їх наслідки, і які не викликані з вини жодної із сторін і створюють неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов'язання. При цьому вирішальну роль має той факт, що обставини, які викликали неможливість виконання положень договору, аби бути визнаними форс-мажорними, тобто такими, що звільняють від відповідальності, повинні бути непередбачуваними в момент укладання договору.

Загоряння автофургону не може відноситися до такого, яке виникло внаслідок настання вищевказаних обставин, що відносяться згідно Договору до форс-мажорних з таких причин:

по-перше, не було зафіксовано факту настання одного із переліку форс-мажорних обставин;

по-друге, якщо б такий факт мав місце, він повинен бути підтверджений висновком компетентного органу, зазвичай Торговельно-промисловою палатою;

по-третє, подія, що сталася, могла бути передбаченою та попередженою перевізником в момент укладання договору.

Зазначена у переліку форс-мажорних обставин пожежа в конкретному випадку не застосовна до загоряння автомобіля, яке відбулося 27.07.2011р., тому що мається на увазі пожежа, що виникла в результаті дій третьої сторони.

Загоряння автофургону, в якому перевозився вантаж позивача виникло з причини замикання електропроводки, тобто з вини відповідача, який пустив автотранспортний засіб до роботи без належної технічної перевірки, а отже дана обставина може трактуватися, як технічна поломка автотранспорту.

Згідно до ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

Згідно до ст. 51,52 Закону України «Про автомобільний транспорт», замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію, згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову або повну його втрату або несвоєчасність доставки, а також перевізник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу.

Приймаючи до уваги, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача судові витрати по справі у вигляді: 1486,65грн. - держмита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,924 Цивільного кодексу України, 51,52 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 Кримська дирекція АБ Діамант Банк, м. Сімферополь, МФО 320854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. М. Малиновського, 14А; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12, каб. 527, код ЄДРПОУ 35112619, р/р 26000060356429 в КБ "ПриватБанк", МФО 305299) 148 665,00грн. (сто сорок вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.) - основна заборгованість; 1486,65грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят шість грн. 65 коп.) - держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

01.11.2011р.