Постанова № 1927063, 25.06.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25червня2008 рокум.Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В

Суддів Бенедік А.П, Кононенко З.О.

за участю секретаря Верман А.М.

представника позивача: Єсакова В.В.

представника відповідача: Фуженкова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2007р. по справі №2-а-830/07

за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування рішень -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення № 402/15-206 від 30 листопада 2006 року, № 402/15-206/1 від 01 лютого 2007 року, № 12/15-206 від 12 січня 2007 року.

Позов мотивував тим, що прийняті податкові повідомлення рішення необґрунтовані та прийняті всупереч чинному законодавству. Застосування штрафних санкцій суперечить п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірні штрафні санкції застосовано відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2007 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 402/15-206 від 30 листопада 2006 року, № 12/15-206 від 12 січня 2007 року та № 402/15-206/1 від 01 лютого 2007 року про застосування до Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу з податку на землю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п.7.7 ст.7, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

___________________

Справа №22-а-1929/08 Головуючий 1 інстанції: Ральченко І.М.

Категорія: 41 Доповідач: Шевцова Н.В.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2006 року відповідачем була проведена нев'їздна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за грудень 2004 р. - червень 2005 року.

За результатами перевірки складений акт № 1133/15-206/14309764 від 21.11.2006 року, яким встановлено затримку на 456 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 198143 грн. 43 коп.

30 листопада 2006 року відповідачемприйняте податкове повідомлення - рішення № 02/15-206 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДП „ХЗТУ" зобов'язано сплатити штраф у сумі 99071,78 грн.

За результатами апеляційного оскарження зазначеного рішення 01 лютого 2007 року ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 402/15-206/1, відповідно до якого підприємство „Харківський завод транспортного устаткування" на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань ..." за затримку на 456 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 178646 грн. 97 коп. зобов'язано сплатити штраф у сумі 89323 грн. 55 коп.

28.12.2006 року відповідачем проведена нев'їздна документальна перевірка позивача з аналогічних питань за червень 2005 року, про що складений акт № 1617/15-206/14309764 від 28.12.2006 року, яким встановлено затримку на 485 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 15399,60 грн. 12 січня 2007 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 12/15-206, відповідно до якого Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування" на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язано сплатити штраф у сумі 7699,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додані позивачем до позову платіжні документи зі сплати податку за землю за 2005 рік свідчать про те, що у 2005 році підприємством сплачувалися поточні зобов'язання, однак, як вбачається із облікової картки ДП „ХЗТУ" платежі у зазначений період податковим органом самостійно зараховувалися на погашення податкового боргу з податку за землю минулих періодів. Як наслідок, розрахунком до акту перевірки № 1133/15-206/14309764 від 21.11.2006р. визначені суми податкового боргу, який виник у 2005 році. Із зазначеного розрахунку та відомостей облікової картки за 2006 рік вбачається, що сплачені ДП „ХЗТУ" податкові зобов'язання за 2006 рік зараховані ДПІ в погашення податкового боргу з податку на землю за 2005 рік.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Самостійно здійснений відповідачем перерозподіл сплачених податкових зобов'язань позивачу з податку за землю, на думку суду, потягнув за собою невірне визначення сум несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань за 2005-2006 роки, що призвело до прийняття незаконних рішень - повідомлень.

Зважаючи на вищенаведене, суд задовольнив позов та скасував податкові повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю таких висновків суду, виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту Закону №2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, саме нормативно - правові приписи коментованого закону є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами, а крім того застосування окремих норм вказаного закону має відбуватися у поєднанні із метою та цілями останнього таким чином аби при формуванні певного правового механізму застосування його норм були враховані всі нормативно-правові приписи даного закону відносно регульованих правовідносин з уникненням суперечностей між ними.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону №2181, податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 1.3 Закону № 2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) як податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), що самостійно узгоджено платником податків або узгоджено в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За змістом п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для подання податкової декларації.

За змістом нормативно-правового припису п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту №1617/15-206/14309764 від 28.12.2006 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань порушення податкового законодавства у позивача наявна несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобовязання по земельному податку станом на 01.08.2005 року у сумі 15399,60 грн., фактично сплачено 29.11.2006 року (кількість прострочених днів 485).

Відповідно до змісту п.п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Суд першої інстанції задовольняючи позов не врахував положення п.п. 7.7. ст.. 7 Закону №2181, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зараховуючи поточні платежі позивача щодо погашення поточних зобовязань, у рахунок погашення податкового боргу, діяв у відповідності із п.7.7 ст.7 Закону №2181. Проте, позивач сплачуючи поточні платежі попередньо погашенню податкового боргу діяв в супереч зазначеної норми, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ч.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та встановлене колегією суддів, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч. 3 ст. 198, ч. 4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2007р. по справі №2-а-830/07 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень рішень - відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 01.07.2008 року.

Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова

Судді: (підпис) А.П.Бенедик

(підпис) З.О.Кононенко

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.В. Шевцова