Рішення № 19243503, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/18408.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка»

простягнення 7533,98 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 478/10 від 18.10.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 7533,98 грн., а саме: 5429,28 грн. основного боргу, 459,63 грн. 3% річних, 1645,07 грн. збитків від інфляції. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору № CF 1812/07 від 18.12.2007 р. про повне сервісне обслуговування щодо оплати наданих послуг по сервісному обслуговуванню обладнання, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка» заборгованості перед позивачем та нарахування останнім 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/184, розгляд справи призначено на 08.11.2011 р.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/184 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою з ЄДРПОУ станом на 22.09.2011 р., наданою позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»(далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка» (далі Замовник) було укладено Договір № CF 1812/07 про повне сервісне обслуговування (далі Договір), відповідно до положень якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з повного сервісного обслуговування обладнання (п. 1.1 Договору).

При цьому, у відповідності до п. 1.2 Договору повне сервісне обслуговування включає: виконання профілактичних та ремонтних робіт; заміну, в разі необхідності, вузлів, деталей та витратних матеріалів (за виключенням тонеру, скріпок та паперу), upgrade програмного забезпечення до нових версій.

Пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено, що вартість повного сервісного обслуговування на місяць складається із фіксованої місячної плати.

Згідно з п. 2.1.1 Договору фіксована місячна оплата в гарантійний період на дату підписання Договору 18.12.2007 р. становить 3 004,75 грн. без ПДВ. Термін «гарантійний період або перший рік»залежить від того, що наступить раніше: 12 місяців з моменту інсталяції обладнання чи виконання гарантійної норми навантаження 480000 копій формату А4.

Відповідно п. 2.1.2 Договору фіксована місячна оплата в післягарантійний період на дату підписання Договору 18.12.2007 р. становить 3535,00 грн. без ПДВ.

Оплата за надане повне сервісне обслуговування здійснюється наприкінці кожного місяця шляхом внесення фіксованої місячної плати (на підставі вибраного квартального плану) (п. 2.2 Договору).

Приписами п. 2.4 Договору встановлено, що оплата за надане повне сервісне обслуговування здійснюється Замовником згідно з наданими Виконавцем рахунками-фактурами протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури.

В силу вимог п. 6.1 Договору, строк його дії з 18.12.2007 р. по 18.12.2008 р. Строк дії Договору автоматично продовжується на наступний рік (але не більше 5 років), якщо жодна із сторін не заявила протилежне в письмовій формі до кінця поточного року.

Доказів розірвання Договору позивачем не подано. Відповідачем вказане спростовано не було.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 2.4 Договору позивачем виставлялися відповідачу наступні рахунки-фактури: F11640 від 30.01.2008 р, F11563 від 29.02.2008 р., F11600 від 20.03.2008 р., F11800 від 29.04.2008 р., F11915 від 24.06.2008 р., F12190 від 30.09.2008 р. на загальну суму 60569,21 грн.

Крім того, між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками сторін акти здачі-приймання виконаних робіт: № F11640 від 30.01.2008 р, F11563 від 29.02.2008 р., F11600 від 20.03.2008 р., F11800 від 29.04.2008 р., F11915 від 24.06.2008 р., F12190 від 30.09.2008 р. на загальну суму 60569,21 грн.

З вказаних актів здачі-приймання виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, вбачається, що роботи по сервісному обслуговуванню обладнання виконані в повному обсязі у відповідності зі строком, передбаченим Договором, які належним чином оформлені і прийняті.

Таким чином, позивачем в повному обсязі виконано покладені на нього Договором і чинним законодавством України обовязки.

Відповідачем, на виконання п. п. 2.2, 2.4 Договору частково сплачено відповідачу оплату за сервісне обслуговування в розмірі 55139,93 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

В матеріалах справи також наявний гарантійний лист відповідача, яким останній зобовязався заборгованість по рахунку F12190 від 30.09.2008 р. сплатити до 30.11.2008 р., однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка» жодних дій спрямованих на погашення заборгованості в строки, визначені гарантійним листом не вчинено, існуючу заборгованість не сплачено.

За таких обставин позивачем додатково на адресу відповідача направлено лист-вимогу № 8529-09 від 05.09.2011 р. з проханням сплатити існуючу заборгованість.

Проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по оплаті наданих послуг в повному обсязі не виконав, відповіді на вказану претензію позивача не направив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка»виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обовязку по оплаті наданих послуг в термін, визначений п. 2.2 Договору в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч зазначених вимог діючого законодавства не надано суду доказів на спростування повідомлених позивачем та доведених ним належними доказами обставин.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за надані послуги становить 5429,28 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5429,28 грн. заборгованості за надані послуги.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 1645,07 грн. та 459,63 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів

внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та 3% річних в межах періодів, встановлених позивачем, внаслідок чого встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка»на користь позивача підлягають стягненню збитків від інфляції в сумі 1645,07 грн. та 459,63 грн. 3 % річних (відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача).

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Печатна лавка» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, б. 5, офіс 202; ідентифікаційний код 33542832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, Н/П № 43; ідентифікаційний код 19356320) 5429 (пять тисяч чотириста двадцять девять) грн. 28 коп. основного боргу, 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 63 коп. 3% річних, 1645 (одну тисячу шістсот сорок пять) грн. 07 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 10.11.2011 р.