Рішення № 19243501, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/18208.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Міла-аудит» до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих

будівельних конструкцій»

про стягнення 80000,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 01/77 від 11.10.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Міла-аудит»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 80000,00 грн. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору № 400 про надання аудиторських послуг від 15.01.2010 р. та Договору № 480 про надання аудиторських послуг від 14.04.2011 р. щодо оплати наданих послуг, що зумовило виникнення у Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»заборгованості перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/182, розгляд справи призначено на 08.11.2011 р.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/182 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2010 р. між Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Міла-аудит» (далі Аудиторська фірма) було укладено Договір № 400 про надання аудиторських послуг (далі Договір-1), відповідно до положень якого, Замовник доручає, а Аудиторська фірма приймає на себе зобовязання здійснити аудиторську перевірку по підтвердженню повноти та достовірності бухгалтерської та податкової звітності з наданням аудиторського висновку про стан фінансової звітності за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. у відповідності до вимог законодавства України.

В силу вимог п. 4.1 Договору-1, оплата здійснюється в залежності від визначеного обєму робіт за домовленістю сторін в розмірі девяносто тисяч гривень без ПДВ.

14.04.2011 р. між Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Міла-аудит» (далі Аудиторська фірма) було укладено Договір № 480 про надання аудиторських послуг (далі Договір-2), відповідно до положень якого, Замовник доручає, а Аудиторська фірма приймає на себе зобовязання здійснити аудиторську перевірку по підтвердженню повноти та достовірності бухгалтерської та податкової звітності з наданням аудиторського висновку про стан фінансової звітності за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. у відповідності до вимог законодавства України.

Згідно з п. 4.1 Договору-2, оплата здійснюється в залежності від визначеного обєму робіт за домовленістю сторін в розмірі пятдесят тисяч гривень без ПДВ.

Відповідно до п. п. 1.2, 2.2.3 Договорів, за надання Аудиторською фірмою аудиторських послуг за цим Договором Замовник зобовязується сплатити грошові кошти у порядку, строк та на умовах, визначених Договором-1 та Договором-2.

При цьому, у відповідності до п. 3.7 Договору-1 та Договору-2, факт надання аудиторських послуг Замовнику за Договорами оформляється і підтверджується актом прийому-передачі аудиторських послуг, що складається сторонами.

Замовник зобовязується після фактичного надання аудиторською фірмою аудиторських послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту прийому-передачі аудиторських послуг підписати два примірники цих актів, один з яких повернути Аудиторській фірмі (п. 2.2.7 Договору-1 та Договору-2).

Пунктом 8.2 Договорів сторонами погоджено, що вони вважаються припиненими з моменту виконання Аудиторською фірмою своїх обовязків та сплати Замовником в повному обсязі за аудиторські послуги Аудиторській фірмі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 3.7 Договору-1 та Договору-2 між Замовником та Аудиторською фірмою складено, підписано та скріплено печатками сторін акти здачі-приймання робіт по вказаних Договорах: № б/н від 15.01.2010 р. на суму 90000,00 грн., № б/н від 14.04.2011 р. на суму 50000,00 грн., що підтверджують факт виконання позивачем своїх обовязків за спірними Договорами. Будь-які зауваження щодо виконаних Аудиторською фірмою робіт відсутні.

При цьому, між позивачем та відповідачем було складено та підписано акти звірки: № б/н по Договору № 400 від 15.01.2010 р. станом на 30.06.2011 р. та № б/н по Договору № 480 від 14.04.2011 р. станом на 30.06.2011 р. (оригінали яких судом оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), з яких вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками відповідача перед позивачем, яка становить 80000,00 грн. (40000,00 грн. + 40000,00 грн.).

За таких обставин, позивачем на адресу відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України направлено вимоги від 10.08.2011 р. № б/н з проханням сплатити існуючу заборгованість за Договором-1 та Договором-2.

Таким чином, позивачем в повному обсязі виконано покладені на нього Договорами і чинним законодавством України обвязки.

Проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по оплаті наданих послуг в повному обсязі не виконав, сплативши 50000,00 грн. в погашення існуючої заборгованості за Договором-1, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (належним чином завірені копія наявна в матеріалах справи) та сплативши 10000,00 грн. в погашення існуючої заборгованості за Договором-2, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 19 від 27.04.2011 р. на суму 5000,00 грн. та прибутковим касовим ордером № 20 від 28.04.2011 р. на суму 5000,00 грн. (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Таким чином, у Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»виникла заборгованість перед позивачем, яка на час звернення з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем не погашена.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого обовязку щодо оплати аудиторських послуг у встановлений Договорами строк не виконав, у звязку з чим допустив порушення зобовязань щодо часткової оплати аудиторських послуг, наданих позивачем, допустивши заборгованість, яка на час прийняття судового рішення становить 80000,00 грн.

За своєю правовою природою Договір-1 та Договір-2 є договорами про надання послуг та договорами доручення, що підтверджується п. 1.3 вказаних Договорів, оскільки їх зміст передбачає в своїй основі конструкцію складного договору з поєднанням елементів договору доручення та договору про надання послуг, за яким Замовник доручає, а Аудиторська фірма приймає доручення на проведення аудиторської перевірки і зобовязується надати Замовникові аудиторські послуги.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 1000 ЦК України, визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

В силу ст. 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч зазначених вимог діючого законодавства не надано суду доказів на спростування повідомлених позивачем та доведених ним належними доказами обставин.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за надані послуги становить 80000,00 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 80000,00 грн. заборгованості за надані послуги.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(02055, м. Київ, вул. Закреського, б. 9; ідентифікаційний код 30470011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Міла-аудит»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 26, кв. 310; ідентифікаційний код 23504528) 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 800 (вісімсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 09.11.2011 р.