Рішення № 19242626, 19.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа № 22/5009/5562/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” (72305, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул.Комінтерна, 281)

до відповідача: Комунального підприємства “Семенівське” (72355, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, буд.57)

про стягнення 36 701,98 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 250 від 21.10.2010 р., юрисконсульт;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся позивач Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” до відповідача Комунального підприємства “Семенівське” про стягнення 36701,98 грн., , із яких: 442,26 грн. пені та 85,60 грн. 3 % річних, на підставі договору про постачання електричної енергії № 215 від 13.12.2007 р. та керуючись ст.ст. 14, 549, 551, 6120 649 ЦК України, ст.ст. 2, 20, 231, 275-277 ГК України, ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, п.п. 6.1, 6.13 Правил користування електричною енергією. Позов заявлено з наступних підстав: відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” та комунальне підприємство “Семенівське” 13.12.2007 р. уклали договір про постачання електричної енергії № 215 з подальшими змінами та доповненнями, умовами якого передбачено обовязок позивача подавати електроенергію відповідачу, а відповідач був зобовязаний оплачувати позивачу вартість спожитої електричної енергії. Відповідач не виконав належним чином договірні зобовязання, чим порушив взяті на себе зобовязання.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/5009/5562/11, судове засідання призначено на 05.10.2011 р. Ухвалою суду від 05.10.2011 р. прийнято заяву про уточнення позовних вимог щодо стягнення із відповідача 21 724,12 грн. боргу, 407,35 грн. пені та 78,84 грн. 3 % річних, у звязку із частковою сплатою відповідачем суми боргу, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 19.10.2011 р.

На адресу суду 12.10.2011 р. від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке було судом прийняте до уваги.

Від відповідача на адресу суду 13.10.2011 р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що борг, станом на 30.09.2011 р. у сумі 21724,12 грн. є обґрунтованим, відповідач не заперечує проти задоволення позову в цій частині; щодо стягнення пені та 3 % річних, відповідач вказує, що неналежне виконання ним умов договору відбулося у звязку із несплатою комунальних платежів безпосередніми споживачами електричної енергії, отже, в цій частині, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних, на думку відповідача, є безпідставними. Також відповідач просив суд розгляди справу без його участі. Позиція відповідача прийнята судом до уваги. Також відповідач надав суду витребувані документи, які були прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

На адресу суду від позивача 19.10.2011 р. надійшло клопотання, у якому зазначено, що станом на 14.10.2011 р. борг за спожиту електричну енергію складає 16 168,78 грн., відповідачем сплачено борг у сумі 20 225,34 грн.; отже, позивач просив суд стягнути із відповідача 16 168,78 грн. боргу, 402,77 грн. пені та 77,96 грн. 3 % річних. Надане клопотання прийняте судом та задоволене. Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення із відповідача 16 168,78 грн. боргу, 402,77 грн. пені та 77,96 грн. 3 % річних.

У судовому засіданні 19.10.2011 р. представник позивача підтримав заявлене вище клопотання. Відповідач у судове 19.10.2011 р. не прибув. У судовому засіданні 19.10.2011р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” (надалі позивач, постачальник електричної енергії) та комунальне підприємство “Семенівське” (надалі відповідач, споживач) 13.12.2007 р. уклали договір на постачання електричною енергією № 215 (далі договір).

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2.

Згідно із п. 2.3.4. споживач зобовязався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Судом встановлено, що позивач виконав умови договору у повному обсязі та належним чином, продав відповідачу активну електроенергію за період часу з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 36 174,12 грн. В свою чергу, відповідач умови договору виконав не належним чином, електроенергію отримав, однак оплатив за неї лише частково.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 36174,12 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (ч. 7 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні та не заперечується відповідачем. Сторонами наданий акт звірки заборгованості, із якого вбачається, що відповідачем сплачено за спожиту електроенергію 20 005,34 грн., сальдо на 14.10.2011 р. склало 16 168,78 грн. Комунальне підприємство “Семенівське” сплатило 20 005,34 грн. за активну електроенергію, що підтверджується банківськими виписками за вересень 2011 р. на суму 14450 грн. та факсограмою № 007-44у/7433 від 10.10.2011 р. на суму 5 555,34 грн. Судом встановлено, що в процесі вирішення спору відповідач добровільно сплатив 20 005,34 грн., отже предмет спору, в цій частині, відсутній. Згідно із п. 11 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, провадження у справі, в частині стягнення з комунального підприємства “Семенівське” на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” 20005,34 грн. основного боргу, підлягає припиненню. Вимога позивача, в частині стягнення із відповідача 16 168,78 грн. боргу є законною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 77,96 грн. за період часу з 16.08.2011 р. по 05.10.2011 р. та 402,77 грн. пені за період часу з 16.08.2011 р. по 05.10.2011 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Сторони у п. 4.2.1. договору визначили, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобовязання по сплаті в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, пеня за період часу з 16.08.2011 р. по 05.10.2011р., за прострочення оплати поставленої електричної енергії склала 402,77 грн., а 3 % річних за період часу з 16.08.2011 р. по 05.10.2011 р. склали 77,96 грн., суд перевіривши наданий розрахунок вказаних сум знайшов його невірним: при перерахунку судом 3 % річних та пені, вказані суми за спірний період є більшими, однак заявлені вимоги, про стягнення із відповідача пені у сумі 402,77 грн. за період часу з 16.08.2011 р. по 05.10.2011 р. та 3 % річних у сумі 77,96 грн. за період часу з 16.08.2011 р. по 05.10.2011 р., підлягають задоволенню, оскільки правом позивача є просити менше, а не більше, заявленої суми, за умови її нормативно-обґрунтованого розрахунку. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та пені, у зазначених позивачем сумах, задовольняються судом.

Суд зазначає, укладаючи договір № 215 про постачання електричної енергії від 13.12.2007 р. кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати поставленої позивачем електроенергії, не виконав, чим порушив взяті на себе зобовязання. Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Заперечення відповідача щодо неналежного виконання ним умов договору, у звязку із несплатою комунальних платежів безпосередніми споживачами електричної енергії, що призвело до нарахування пені та 3 % річних, спростовані вище викладеним.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на вище зазначене, вимоги позивача про стягнення із відповідача 16168,78грн. боргу, 402,77 грн. пені та 77,96 грн. 3 % річних, задовольняються судом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі, в частині стягнення із Комунального підприємства “Семенівське” (72355, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, буд.57) 20 005,34 грн. боргу припинити, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

3.Стягнути з Комунального підприємства “Семенівське” (72355, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, буд. 57, код ЄДРПОУ 31048833, р/р № 26002301281909, філія ПІБ м. Мелітополь, МФО 313043) на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” (72305, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул.Комінтерна, 281, код ЄДРПОУ 00130926, р/р № 260303141403 в філії ЗОУ “Державний ощадний банк України”, м. Запоріжжя, МФО 313957) 16 168 грн. (шістнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 78 коп. боргу за активну електричну енергію. Видати наказ.

4.Стягнути з Комунального підприємства “Семенівське” (72355, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, буд. 57, код ЄДРПОУ 31048833, р/р 26002301281909, філія ПІБ м. Мелітополь, МФО 313043) на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі “Мелітопольського району електричних мереж” (72305, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул.Комінтерна, 281, код ЄДРПОУ 00130926, р/р № 260074164 ЗОД “Райффайзен банк Аваль” м.Запоріжжя, МФО 313827) 402 грн. (чотириста дві) грн. 77 коп. пені, 77 грн. (сімдесят сім) грн. 96 коп. 3 % річних, 368 грн. (триста шістдесят вісім) 00 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Ярешко О.В.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 04.11.2011 р.