Рішення № 19242487, 16.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 листопада 2011 р.

Справа 13/160/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя С. Тісецький

Секретар суду Н.Поцалюк

Представники :

позивача : ОСОБА_2 - за дорученням

відповідача: не зявився

інші:

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1115

розглянувши справу за позовом: Державного підприємства дослідного господарства «Олександрівське»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 23806,12 грн. основного боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 04.11.2011 р. №8232-8233 на ухвалі про відкладення слухання.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 20806,12 грн. основного боргу, зазначаючи, що після подачі позову до суду, відповідачем сплачено 3000,00 грн. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

Державним підприємством дослідного господарства "Олександрівське" згідно видаткових накладних за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року було відпущено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 пшениці на загальну суму 2380302,98 грн.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_3 частково проведено розрахунок з ДП ДГ «Олександрівське» на загальну суму 2356496,86 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданих позивачем разом із матеріалами позовної заяви.

На момент звернення позивача до суду за ФОП ОСОБА_3 рахувалась заборгованість перед ДП ДГ «Олександрівське»у розмірі 23806,12 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні 16.11.2011 р., представником позивача подано суду заяву про зменшення позовних вимог в звязку із тим, що відповідачем після подачі позовної заяви, сплачено 3000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками: від 25.10.2011 р. на суму 1000,00 грн., від 31.10.2011 р. на суму 1000,00 грн., від 01.11.2011 р. на суму 1000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи судом, згідно розрахунку наданого позивачем, складає 20806,12 грн.

15.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №184, в якій просив сплатити суму заборгованості. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по продажу продукції по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по її прийнятті за визначеною ціною, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману продукцію.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 20806,12 грн., підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Відповідач не виконав вимог ухвали суду від 24.10.2011 р. та 02.11.2011р. про надання доказів в підтвердження чи спростування позовних вимог позивача. Незявлення в судове засідання представника відповідача не дало можливості суду на підставі ст..30 ГПК України відібрати письмові пояснення для встановлення вказаних обставин. Тому за ухилення від вчинення дій (щодо зявлення в судове засідання представника, надання вказаних в ухвалі доказів, доказів в обґрунтування пояснень причин невиконання вимог ухвали щодо явки в судове засідання представників), покладених судом, з відповідача на підставі ч.5 ст.83 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету України 500 грн. штрафу.

Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 549, 551 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: 21000 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства дослідного господарства «Олександрівське»: 24333 Вінницька область, Тростянецький район, с.Олександрівка (код 00724755) 20806,12 грн. - основного боргу, 238,06 грн. відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: 21000 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України 500 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених судом.

4. Повернути позивачу з Державного бюджету 1,94 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням №1905 від 17.10.2011 р.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (24333, с. Олександрівка , Тростянецького району, Вінницької області)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)