Ухвала суду № 192413, 12.09.2006, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-4500/06р. Голов. 1 інст.- Горюнова Л.І.

Доповідач - Сокол B.C.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судці Берещанської І.І.,

Суддів Бордачова В.М., Сокола B.C.,

При секретарі Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Житловик-4" на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року по цивільній справі за позовом комунального підприємства „Житловик-4" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання укладення договору на участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, -

ВСТАНОВИЛА:

комунальне підприємство „Житловик-4" 10 листопада 2005 року звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на те, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і знаходиться на балансі комунального підприємства „Житловик-4". Комунальне підприємство „Житловик-4" є обслуговуючою організацією і згідно з Законом України „Про житлово-комунальні послуги" ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як споживачі, зобов'язані укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати житлово-комунальні послуги у терміни, встановлені законом або договором. Комунальне підприємство „Житловик-4" виконувало необхідні роботи по утриманню будинку і прибудинкової території, витрати по яких за період з жовтня 2003 року по вересень 2005 року склали 219, 77 грн. Відповідачі відмовляються як від оплати вказаної суми, так і від укладання договору на участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог комунального підприємства „Житловик-4" відмовлено.

На вказане рішення комунальне підприємство „Житловик-4" принесло апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та постановити по справі нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріальн. та процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд не приділив уваги тому, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних відносинах, але обов'язок по укладенню договору покладений саме на споживача, тобто на відповідачів, суд першої інстанції не прийняв до уваги письмові докази, а саме акти комунального підприємства „Житловик-4" від 01 червня 2004 року та 10 жовтня 2005 року (а.с.10, 30), відповідно до яких ОСОБА_1 неодноразово вручалося розпорядження про погашення заборгованості і пропонувалося укласти договір про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, від якого він відмовлявся.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив відхилити апеляційну скаргу на підставі його та ОСОБА_2 заперечень від 06 вересня 2006 року на апеляційну скаргу, пояснив, що він та його родина ніякими послугами комунального підприємства „Житловик-4" у зазначений період не користувалась, договір на участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території не укладався, у даний час будинок знятий з балансу комунального підприємства „Житловик-4".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до правил статті 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в суді апеляційної інстанції суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про те, що між сторонами по справі відсутні регульовані Законом України „Про житлово-комунальні послуги" відносини.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і їх дочці ОСОБА_3 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. В період з жовтня 2003 року по вересень 2005 року даний будинок знаходився на балансі позивача, рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради 28 грудня 2005 року будинок відповідачів знятий з балансу позивача (а.с. 11, 25, 26).

Відповідно до статті 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Оскільки сторони договір на утримання будинку і прибудинкової території сторони не уклали, своїми діями не створили відповідні права і обов'язки, тому суд відмовив в позові.

З таким рішенням суду колегія суддів погоджується, тому що при відсутності договору позивач не надав суду належні докази про понесені ним в період з жовтня 2003 року по вересень 2005 року 219, 77 грн. витрат по обслуговування будинку відповідачів і прибудинкової території і про те, що відповідачі безпідставно відмовились від укладання договору.

Щодо посилання апеляційної скарги в тій частині, що обов'язок укладення договору покладений саме на відповідача, а суд першої інстанції не прийняв це до уваги, що і призвело до неправильного вирішення справи, то колегія судів не може погодитись із такою трактовкою закону. При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" сторони погоджують між собою договір протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін, що приводить до висновку про рівність сторін при укладанні договору.

Колегія суддів також не погоджується з посиланням апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не прийняв до уваги надані докази, а саме акти (а.с. 10,30). Колегія суддів вважає, що вказані акти судом першої інстанції оцінені вірно як такі, які свідчать саме про те, що позивач відповідно до статті 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" приймав міри по підписанню договору, що являється, виходячи із аналізу цього ж Закону, обов"язком сторін, а не про одержання відповідачами комунальних послуг від позивача і неоплати їх.

Посилання апеляційної скарги як на підставу задоволення скарги на вимоги статей 11, 509 Цивільного кодексу України в частині виникнення підстав зобов"язань являється базпідставним. Відповідно до п. 6 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків може бути настання події. Але, як правильно указав суд першої інстанції, сторони своїми діями в період з жовтня 2003 року по вересень 2005 року не створили зобов'язань, які б свідчили про договірні відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Оцінюючи посиланя апеляційної скарги на вимоги статей 10, 13 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" як на підставу задоволення позову, колегія судців вважає за необхідне зауважити, що засади цього Закону визначають як правові основи приватизації житла, так і умови його подальшого використання, утримання і створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Таким чином колегія судів вважає, що відповідачі, являючись споживачами комунальних послуг відповідно до Закону України „Про житлово-комунальні послуги", діяли правомірно, коли за період з жовтня 2003 року по вересень 2005 року не оплатили позивачеві спірну суму по причині неотримання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до статей 79, 81, 121, 297 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга повинна бути оплачена судовомм збором та витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Оскільки позивач при подачі апеляційної скарги не сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому судова колегія, керуючись статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, вважає необхідним стягнути з комунального підприємства „Житловик-4" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі ЗО грн. на реквізити:

Реєстраційний рахунок № 37313011000322 в УДК АРК МФО 824026 ОКПО 05383075.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, п.1 ст. 307, 308, 315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу комунального підприємства „Житловик-4" на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року залишити без задоволення, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з комунального підприємства „Житловик-4" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. на реквізити:

Реєстраційний рахунок № 37313011000322 в УДК АРК МФО 824026 ОКПО 05383075.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.