Рішення № 19234900, 24.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/42224.10.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»

простягнення 304 844,38 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»про стягнення 304 844,38 грн., з яких 300879,39 грн. основного боргу, 3322,02 грн. пені та 342,97 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу № УКР/2010/028 від 19.07.10 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.11 р.

В судовому засіданні 24.10.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 24.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.10 р. між Закритим акціонерним товариством «Консюмерс-Скло-Зоря», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря», (надалі позивач, продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»(надалі відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № УКР/2010/028, за яким позивач продає, а відповідач купує товар пляшку скляну для харчових рідин 500мл «Житомирська», ТУ У 26.1-22555135-003-2003 (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що в ціну продукції враховані витрати продавця на формокомплект для виробництва пляшки скляної для харчових рідин типу 500мл «Житомирська». Ціна продукції не враховує вартість формокомплекту і буде застосовуватися на послідуючі замовлення понад 1 000 000 (один мільйон) одиниць. Розрахункова повна вартість формокомплекту пляшки скляної для харчових рідин 500 мл «Житомирська»складає 619 711,30 грн. з ПДВ. Фактична вартість формокомплекту буде відкоригована відповідно до фактично понесених витрат продавця з придбання даного формокомплекту (включаючи вартість купівлі, транспортування, сплату податків, мита та інших обовязкових платежів), розрахованих в національній валюті згідно чинного законодавства. Сторони домовилися, що відповідні зміни будуть внесенні до договору шляхом підписання додаткової угоди.

Сторони домовилися, що покупець здійснює передплату у розмірі 61 971,13 (шістдесят одна тисяча девятсот сімдесят одна гривня 13 копійок) гривень з ПДВ, що складає 10% від розрахункової вартості повного формокомплекту перед початком виготовлення дизайну. Залишкову вартість формокомплекту продавець оплачує за свій рахунок та замовляє формокомплект для виробництва пляшки скляної для горілки 500мл під гарантію, що покупець викупить 1 000 000 (один мільйон) пляшки скляної для харчових рідин 500 мл протягом дванадцяти місяців з початку промислового виробництва продукції. У випадку, якщо покупець не викупить 1 000 000 (один мільйон) одиниць пляшки скляної для горілки 500 мл на протязі вищезазначеного періоду, то він відшкодовує продавцю не амортизовану вартість вищезгаданого формокомплекту.

07.06.11 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № УКР/2010/028 від 19.07.11 р., відповідно до якої повна вартість формокомплекту (виробництва компанії "ОМСО" (Хорватія) для виготовлення пляшки типу "Житомирська" 500 мл на склоформуючих машинах продавця складає 563 436, 78 (пятсот шістдесят три тисячі чотириста тридцять шість гривень сімдесят вісім копійок) гривень з ПДВ. Сторони зазначають, що покупець оплатив аванс у розмірі 61 971,13 (шістдесят одна тисяча девятсот сімдесят одна гривня тринадцять копійок). Кінцева сума, яка підлягає до оплати за формокомплект складає 501 465,65 (пятсот одна тисяча чотириста шістдесят пять гривень шістдесят пять копійок) з ПДВ. Остаточний розрахунок за формокомплект покупець проводить рівними частинами від неоплаченої суми на підставі виставлених продавцем рахунків протягом пяти місяців, починаючи від червня 2011р. по жовтень 2011р. (одна пята від суми, що підлягає до оплати складає 100 293, 13 (сто тисяч двісті девяносто три гривні тринадцять копійок) з ПДВ. Розрахунок за формокомплект проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у договорі. Після повної сплати за даним пунктом продавець передає покупцю формокомплект у власність останнього за актом прийому-передачі (видатковою накладною), що підписується уповноваженими представниками сторін і являється невідємною частиною договору.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справ, відповідачу для оплати сум, передбачених додатковою угодою № 2, виставлялись рахунки-фактури № СФ-0000101 від 16.06.11 р., № СФ-0000116 від 18.07.11 р., № СФ-0000150 від 17.08.11 р., на суму 100293,13 горн. Кожен, що разом становить 300879,39 грн.

Відповідачем зобовязання по оплаті зазначених вище рахунків-фактур на час розгляду справи не виконано, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 300879,39 грн.

Пунктом 5 додаткової угоди № 2 передбачено, що у випадку неналежного виконання покупцем п. 1.2 договору № УКР/2010/028 від 19.07.10 р., останній сплачує продавцю крім збитків від інфляційних процесів та 3 % річних пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано, розмір нарахованої відповідачу пені становить 3322,02 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач має сплатити 3 % річних у розмірі 642,97 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 304844,38 грн., з яких 304844,38 грн. основного боргу, 3322,02 грн. пені та 642,97 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»(юридична адреса: 04073, м. Київ, пр-кт Московський, буд. 9-В, фактична адреса: 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корп. 2, код 36025276) на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря»(35314, Рівненська обл., с. Зоря, вул. Промислова, 1, код 22555135) 300 879 (триста тисяч вісімсот сімдесят девять) грн. 39 коп. основного боргу, 3 322 (три тисячі триста двадцять дві) грн. 02 коп. пені, 642 (шістсот сорок дві) грн. 97 коп. 3 % річних, 3 048 (три тисячі сорок вісім) грн. 44 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.10.2011