Рішення № 19234747, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/26608.11.11 За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України

До Української Національної зовнішньоекономічної корпорація

«Важмашімпекс»

Про стягнення 4114,78 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № К-31-67/1 від 04.01.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України про стягнення з Української Національної зовнішньоекономічної корпорація «Важмашімпекс»3841,69 грн. основного боргу по орендній платі, 233,24 грн. відшкодування плати за землю та 3% річних в сумі 39,85 грн. в звязку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди № 1212/А від 01.09.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 порушено провадження у справі № 3/266 та призначено її до розгляду на 08.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 08.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в засідання суду 08.11.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.10.2011.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.10.2011 надсилалась відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 07.11.2011 : м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15.

Відповідач ухвалу суду надіслану за вищевказаною адресою отримав 01.11.2011, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 08.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2009 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (орендодавець) та Українською Національною зовнішньоекономічною корпорацією «Важмашімпекс» (орендар) було укладено договір оренди № 1212/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України (далі майно), що розміщено за адресою м. Київ, вул. Боженка, 13, корпус 3Б, поверх 2, кімната 202, 204, загальною площею 141,58 кв. м., приведеною площею 16,26 кв. м. Майно передається в оренду під офіс (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору майно передається орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі. Право користування та зобовязання за цим договором зявляються у орендаря з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

Факт передачі орендодавцем та відповідно прийняття орендарем майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.09.2009.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та відшкодування плати за землю, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3841,69 грн. та відповідно 233,24 грн. та нараховані 3% річних в розмірі 39,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі і діє до 31.12.2009 включно.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.1995 зі змінами або результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку червень 2009 року при 15% орендній ставці за все приміщення разом з ПДВ 3822,66 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

-відшкодування податку на землю (додаток № 2), який становить 233,24 грн.;

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування орендарю орендної плати, відшкодування комунальних платежів, плати податку на землю здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендар сплачує авансом за два місяці вперед орендну плату та інші платежі згідно п. 3.2., а надалі за кожний місяць до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків.

При цьому пунктом 3.8. договору встановлено, що орендну плату та інші платежі за договором орендар сплачує до дня фактичного звільнення приміщень. Закінчення дії договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Згідно п. 3.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.2.2. договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі сплачувати платежі за договором.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення плати за комунальні послуги та відшкодування плати за землю, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 3841,69 грн. та відповідно 233,24 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунальних послуг у розмірі 3841,69 грн. та відшкодування плати за землю в сумі 233,24 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 39,85 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 39,85 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Української Національної зовнішньоекономічної корпорації «Важмашімпекс»(м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 23390891) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (м. Київ, вул. Боженко, 11, код ЄДРПОУ 05416923) 3841 (три тисячі вісімсот сорок одну) грн. 69 коп. боргу по орендній платі, 233 (двісті тридцять три) грн. 24 коп. відшкодування плати за землю, 39 (тридцять девять) грн. 85 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 10.11.2011.