Рішення № 19234569, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/18608.11.11 За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Професійний стандарт»

про стягнення 790,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 24/14-2316/Ан від 27.05.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Професійний стандарт» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 790,00 грн., а саме: 759,44 грн. основного боргу, 30,56 грн. - пені. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору № 1092-Д об/2011/ Гол Ц про надання послуг охорони майна від 06.04.2011 р. щодо оплати наданих послуг, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Професійний стандарт» заборгованості перед позивачем та нарахування останнім пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/186, розгляд справи призначено на 08.11.2011 р.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/186 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою Головного управління статистики у місті Києві від 21.10.2011 р., наданою позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2011 р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Професійний стандарт» (далі Замовник) було укладено Договір № 1092-Д об/2011/ Гол Ц про надання послуг охорони майна (далі Договір), відповідно до положень якого, Замовник доручає, а Виконавець зобовязується здійснювати охорону майна Замовника на обєкті та обслуговування сигналізації на цьому обєкті. За цим Договором Виконавець не приймає майно Замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п. 2.1 Договору).

При цьому, у відповідності до п. 1 Договору обєктом є належне замовнику на праві власності або володіння та користування відокремлене приміщення, обладнане охоронною сигналізацією, вказане у Дислокації (додаток № 1 до Договору, що міститься в матеріалах справи) та позначене на плані (схемі); майном замовника є гроші, цінні папери та речі матеріального світу, що є власністю Замовника або передані йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що розрахунок вартості послуг Виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у Протоколі погодження договірної цін (додаток № 4 до Договору). Вартість послуг визначається у Розрахунку (додаток № 2 до Договору).

З Протоколу погодження договірної ціни, що є додатком № 4 до Договору та Розрахунку вартості спостереження за охоронної сигналізацією в приміщення Замовника, що є додатком № 2 до Договору (які підписані та скріплені печатками сторін) вбачається, що сторонами погоджено вартість цін та послуг.

Згідно з п. 3.5 Договору, до закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобовязаний протягом пяти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник зобовязаний в той же строк у письмовій формі, надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору, Виконавець зобовязаний здійснювати охорону майна Замовника, що знаходиться на обєкті, у відповідності до умов цього Договору.

В силу вимог п. 9.1 Договору, він набирає чинності з 06.04.2011 р. та є чинним протягом 3 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 3.5 Договору між Замовником та Виконавцем складено, підписано та скріплено печатками сторін акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг: Акт № С8-0006177 за червень 2011 р. на суму 374,00 грн., Акт № С8-0007315 за липень 2011 р. на суму 385,44 грн.

При цьому жодних претензій щодо обсягу наданих послуг у Замовника не було. Відповідачем вказане не спростовано і не заперечено.

Таким чином, позивачем в повному обсязі виконано покладені на нього Договором і чинним законодавством України обовязки.

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування Замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в Розрахунку, на рахунок Виконавця (п .3.2 Договору).

Також, суд додатково зазначає, що відповідно до п. 3.3 Договору, у випадку ненадходження оплати у встановлений п. 3.2 Договору строк Виконавець направляє Замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів та попередженням про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати в зазначений строк.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 24/14-3277/Др від 04.08.2011 р. з проханням сплатити існуючу заборгованість.

Проте, відповідач в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по оплаті наданих послуг не виконав, відповіді на вказану претензію позивача не направив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Професійний стандарт» виникла заборгованість перед позивачем.

Спір у даній справі виник, в звязку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобовязань за Договором № 1092-Д об/2011/ Гол Ц від 06.04.2011 р. щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обовязку по оплаті наданих послуг в термін, визначений умовами Договору не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч зазначених вимог діючого законодавства не надано суду доказів на спростування повідомлених позивачем та доведених ним належними доказами обставин.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за надані послуги становить 759,44 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 759,44 грн. заборгованості за надані послуги.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2.1 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Професійний стандарт» на свою користь 30,56 грн. пені.

Пунктом 6.2.1 Договору сторонами погоджено, що за кожний день прострочення оплати за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її розмір до розмірі, встановленого положення ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім вказаний розрахунок було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем та виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві підлягає стягненню 30,56 грн. пені (згідно з обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Професійний стандарт» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 11/11; ідентифікаційний код 36049847) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, б. 9; ідентифікаційний код 08596920) 759 (сімсот пятдесят девять) грн. 44 коп. основного боргу, 30 (тридцять) грн. 56 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 09.11.2011 р.