Рішення № 19234572, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/17008.11.11 За позовом Приватного підприємства «Голдмар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л»

простягнення 14799,17 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 18.07.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Голдмар» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 14799,17 грн., з яких: 12387,08 грн. основного боргу, 799,56 грн. пені, 1251,10 грн. збитків від інфляції, 361,43 грн. 3% річних. Також, позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату відповідачем вартості поставлених за Договором поставки № 1412/09 від 14.12.2009 р. товарів, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л»заборгованості перед позивачем та нарахування останнім пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/170, розгляд справи призначено на 25.10.2011 р.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/170 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.11.2011 р.

08.11.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л» (далі - Покупець) та Приватним підприємством «Голдмар» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки № 1412/09 (далі-Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати певний товар (овочево-фруктова група) Покупцю, а Покупець зобовязується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 2.3 Договору Постачальник зобовязується надати разом з кожною партією товару накладні, податкові накладні.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що загальну суму Договору складає сума усіх накладних до даного Договору.

Оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем в строк не більше 10 календарних днів з моменту отримання товару (п. 7.1 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторонами погоджено строк його дії з моменту підписання обома сторонами (14.12.2009 р.) до 31.12.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем за видатковими накладними: № GL-0003148 від 14.12.2009 р., № GL-0003147 від 14.12.2009 р., № GL-0003148 від № GL-0003164 від 16.12.2009 р., № GL-0003155 від 15.12.2009 р., № GL-0003256 від 25.12.2009 р., № GL-0003235 від 24.12.2009 р., № GL-0003295 від 31.12.2009 р., № GL-0003271 від 26.12.2009 р, № GL-0000047 від 10.01.2010 р., № GL-0000004 від 04.01.2010 р., № GL-0000056 від 12.01.2010 р., № GL-0000155 від 23.01.2010 р., № GL-0000189 від 30.01.2010 р., № GL-0000175 від 28.01.2010 р., № GL-0000284 від 09.02.2010 р., № GL-0000229 від 03.02.2010 р., № GL-0000628 від 19.03.2010 р., № GL-0000421 від 26.02.2010 р., № GL-0000806 від 13.04.2010 р., № GL-0000562 від 12.03.2010 р., № GL-0000900 від 23.04.2010 р., № GL-0000883 від 20.04.2010 р., № GL-0001059 від 14.05.2010 р., № GL-0000931 від 27.04.2010 р., № GL-0001141 від 25.05.2010 р., № GL-0000994 від 04.05.2010 р., № GL-0001215 від 01.06.2010 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 20 091,23 грн.

Вказані видаткові накладні підписано повноважним представника сторін та скріплено печатками підприємств.

Згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача, відповідачем сплачено за поставлений товар на підставі Договору 7704,15 грн.

При цьому, між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звіряння № б/н за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2010 р. (оригінал якого судом оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками відповідача перед позивачем станом на 31.12.2010 р., яка становить 12387,08 грн.

Разом з тим, позивач додатково звернувся до відповідача з вимогою № б/н від 26.04.2011 р. (надіслана відповідачу 29.04.2011 р. відповідно до наявного в матеріалах справи фіскального чеку). Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, жодних дій спрямованих на врегулювання даного спору не вчинив, існуючу заборгованість не погасив.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобовязання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договір поставки № 1412/09 від 14.12.2009 р. є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, продавець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 12387,08 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12387,08 грн. заборгованості за поставлений товар.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.2 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л»799,56 грн. пені.

Відповідно до п. 9.2 Договору, за прострочення оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення платежу.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В силу вимог п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем та встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л»на користь Приватного підприємства «Голдмар»799,56 грн. пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 361,43 грн. 3% річних та 1251,10 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції визнається судом обґрунтованою, проте, здійснивши перерахунок судом встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних, з огляду на що, з відповідача на користь Приватного підприємства «Голдмар» підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 357,36 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1251,10 грн. збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторона пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПО 2Л»(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, б. 38/58, офіс 10; ідентифікаційний код 36555776) на користь Приватного підприємства «Голдмар»(04073, м. Київ, вул. Захарівська, б. 10, кв. 88; ідентифікаційний код 35781243) 12387 (дванадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 08 коп. основного боргу, 799 (сімсот девяносто девять) грн. 56 коп. пені, 357 (триста пятдесят сім) 36 коп. 3% річних, 1251 (одну тисячу двісті пятдесят одну) грн. 10 коп. збитків від інфляції, 147 (сто сорок сім) грн. 95 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 09.11.2011 р.