Рішення № 19234564, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/17808.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізична особа ОСОБА_1

про стягнення 6873,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 278 від 18.07.2011 р.;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 6873,00 грн. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі Договору автомобільного страхування № 24/005366/ПР/2.1.5.1 від 27.12.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6878520), а тому позивач вказує на те, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/178, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 08.11.2011 р.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 08.11.2011 р. не зявився, проте 28.10.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення у справі, відповідно до яких повідомляє суд, що в звязку зі скрутним матеріальним становищем в судове засідання зявитись не має можливості та надає витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/183 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2007 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»(далі Страховик) та ОСОБА_3 (далі Страхувальник) було укладено Договір автомобільного страхування № 24/005366/ПР/2.1.5.1 (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 3) обєктом є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 та додатковим обладнанням.

Згідно з п. 6.1 Договору, підлягає відшкодуванню: пряма шкода, заподіяна Страхувальнику у звязку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків; необхідні та доцільні витрати, понесені Страхувальником (довіреною особою) при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, щодо рятування застрахованого транспортного засобу; витрати на евакуацію на відстань до 200 км від місця настання страхового випадку, якщо застрахований ТЗ не може рухатись самостійно.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору, страховими випадками за даним Договором є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

01.11.2008 р. о 14 год. 30 хв. на перетині вул. Кірова та вул. Новозаводська в м. Миколаїв було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля undai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_2 при виникненні перешкоди не обрав безпечну швидкість руху, не здійснив дії для зменшення швидкості і допустив зіткнення з транспортним засобом, що рухався попереду, а саме автомобіля Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується звітом Відділення оформлення матеріалів ДТП та дізнання Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території міста Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 23.12.2008 р. № 979, довідкою Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Миколаївській області Міністерства внутрішніх справ України № б/н від 01.11.2008 р., протоколом огляду місця ДТП від 01.11.2008 р. та постановою Центрального районного суду міста Миколаєва у адміністративній справі № 3-5-26560/08 від 18.11.2008 р., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту № 139/11/08 про оцінку автомобіля Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 21.11.2008 р. субєктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, актом огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції № 139/11-08 від 21.11.2008 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля i Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 9867,58 грн.

Проте, позивач розрахував розмір страхового відшкодування на основі наданих Страхувальником позивача рахунків СТО, зокрема заказу-наряду № АМ-0014263 від 26.11.2008 р. та рахунку-фактури № АМ-0000927 від 02.02.2009 р., внаслідок чого вартість відновлюваного ремонту склала 8443,00 грн.

На підставі страхового акту № 24/10527/2.1.5.1 та розрахунку розміру страхового відшкодування № 10527 від 06.02.2009 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму Страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 6873,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 354 від 26.02.2009 р. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»перейшло в межах суми 6873,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі звіту від 23.12.2008 р. № 979 вбачається, що транспортний засіб автомобіль ВАЗ 2112, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Sonata», належить ОСОБА_5, на момент скоєння ДТП знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно із полісом № ВА/6878520.

Згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6878520), Страхувальником за даним полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 2112 була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Строк дії з 02.02.2008 р. по 01.02.2009 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВА/6878520) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 51000,00 грн., франшиза 0 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, та сторонами погоджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 6873,00 грн., отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 6873,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № ВА/6878520 не підлягає зменшенню.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією № 8672 від 30.11.2010 р., яку направлено відповідачу 01.12.2010 р. (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи), та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 6873,00грн.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № ВА/6878520 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6873,00 грн., а тому позовні підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, б. 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(04176, м. Київ, вул. Електриків, б. 29А; ідентифікаційний код 20842474) 6873 (шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп. суму страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 09.11.2011 р.