Постанова № 19228936, 15.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5023/4137/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (довіреність № 834 від 02.03.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2. (довіреність № 448/8-790/193 від 11.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача за первісним позовом (вх.№ 3911Х/1-38) та відповідача за первісним позовом (вх.№ 4045Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року у справі

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

про стягнення коштів

та зустрічним позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

до Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду з позовними вимогами до Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області про стягнення плати за фактичне користування місцем за період 24.05.2008 року по 21.10.2008 року в сумі 5277,02 грн., витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрат на зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 року по 12.11.2008 року та за період з 13.11.2008 року по 24.05.2011 року у розмірі 10439,02 грн., зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 на підставі акту прийому передачі.

Відповідач, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, 10.06.2011 року звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою та надав доповнення до зустрічної позовної заяви, в яких просить суд зобов'язати КП "Міський інформаційний центр" повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20) рекламну щитову конструкцію розміром 6,00х3,00 м., яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008 року за адресою: пр. Московський, 31 у м. Харкові; визнати недійсним договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій укладений між сторонами від 01.03.2007 року №1856.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року у справі № 5023/4137/11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Задорожна І.М., суддя Добреля Н.С.,суддя Шатерніков М.І.) первісні позовні вимоги Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»задоволено частково, стягнуто з Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області на користь Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 р. по 24.05.2011року в сумі 10439,02 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 139,54 грн., а також 171,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області відмовлено повністю.

КП "Міський інформаційний центр" з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення плати за фактичне користування місцем за період з 24.05.2008 р. по 21.10.08 р. у сумі 5277,02 грн. та зобовязання відповідача за первісним позовом повернути місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 на підставі акту прийому-передачі та вважає, що суд при винесенні даного рішення неправильно застосував норми матеріального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року у справі № 5023/4137/11 в цій частині скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що вважає рішення в частині задоволення позовних вимог позивача, відмові у задоволенні зустрічного позову, відмові винесення судом окремої ухвали стосовно порушень закону позивачем - незаконним, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваленим з невідповідністю викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи та правовідносинам між сторонами спору, неповним дослідженням усіх обставин справи у їх сукупності, неправильною оцінкою поданих сторонами доказів по справі. Просить рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року у справі № 5023/4137/11 в частині задоволення позовних вимог КП «Міський інформаційний центр» про стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області 3515,95 грн. витрат за проведення демонтажу спеціальної рекламної конструкції, 10439,02 грн. витрат за зберігання демонтованого щита, витрати по сплаті держмита у сумі 139,54 грн., витрат на забезпечення інформаційно-технічного процесу в сумі 171,25 грн. - скасувати і прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. Зустрічний позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області до КП «Міський інформаційний центр»задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 по справі № 5023/4137/11 - залишити без змін.

Апеляційні скарги КП «Міський інформаційний центр»та Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області обєднанні в одне провадження.

Представник Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області в запереченнях на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом зазначає, що вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з норм матеріального та процесуального права, наявних у матеріалах справи доказів та обставин спору, про які повно і докладно зазначено у апеляційній скарзі відповідача за первісним позовом; свою апеляційну скаргу підтримує, просить задовольнити її у повному обсязі, а у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Представник КП «Міський інформаційний центр»у відзиві на апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області зазначає, що вважає апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом безпідставною, необґрунтованою, а первісні позовні вимоги позивача законними та такими, що відповідають діючому законодавству і підлягають задоволенню у повному обсязі, у звязку з чим, просить задовольнити апеляційну скаргу КП «Міський інформаційний центр»у повному обсязі, а у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01 березня 2007 року між комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»(позивач за первісним позовом) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (відповідач за первісним позовом) було укладено договір № 1856 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір). Відповідно до умов Договору та Акту прийому-передачі від 01 березня 2007 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції щит стаціонарний (6,00х3,00х1) за адресою: м. Харків, пр. Московський 31, строком з 01 березня 2007 року по 30 червня 2007 року.

Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобовязується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1, про що 01 березня 2007 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача одне місце, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31.

Відповідно до п.п.8.1.7. Договору № 1856 від 01.03.2007 року цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Таким чином, станом на 30.06.2007 року Договір № 1856 від 01.03.2007р. вважається таким, що припинив свою дію.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, протягом трьох днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, «Користувач»зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх «КП».

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору №1856 від 01.03.2007 року місця вважаються фактично повернутими «КП» з моменту підписання Актів прийому-передачі та повинні бути повернуті «Користувачем»у стані, не гіршому від того, в якому вони знаходилися на момент передачі.

В обґрунтування позову позивач за первісним позовом вказує, що відповідач після припинення дії Договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, тому КП “МІЦ” був змушений звернутися до суду з позовною вимогою щодо зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 на підставі акту прийому передачі.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти заявлених позовних вимог та просив місцевий господарський суд застосувати строки позовної давності до заявлених первісних позовних вимог, зокрема і до вищевказаної позовної вимоги, крім того зазначає про те, що листом №48/8-586/Мз від 01.06.2011 року направив позивачеві копію складеного відповідачем акту прийому передачі місця.

З приводу заяви відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 ст. 267 ЦК України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.5.1. Договору №1856, «протягом трьох календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, «Користувач»зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх «КП». Повернення місць, наданих в користування, здійснюється «Користувачем»на підставі Актів прийому-передачі, які складаються «Користувачем»та підписуються уповноваженими представниками «КП»та «Користувача».

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якого повязано його початок.

Задовольняючи заяву відповідача про застосування позовної давності, місцевий господарський суд виходив з того, що закінчення строку позовної давності щодо вищевказаної позовної вимоги про повернення місця за актом прийому-передачі припадає на 03.07.2010 року, оскільки Договір припинив свою дію 30.06.2007, а тому відповідач повинен був повернути надані йому в користування місця 04.07.2007 року.

Разом з тим, до матеріалів справи додано Акт проведення демонтажу спеціальної конструкції від 22.10.2008 року (т.1, а.с. 36), який свідчить, що позивач самостійно звільнив місце від спеціальної конструкції відповідача, чим своїми діями повернув собі місце, надане відповідачеві.

За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31, на підставі акту прийому передачі є необґрунтованими, у звязку з цим задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що після самостійного звільнення місця, позивач має право на відшкодування понесених у звязку із цим витрат, про що і було заявлено позов по даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 року по 12.11.2008 року та за період з 13.11.2008 року по 24.05.2011 року у розмірі 10439,02грн; колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Порядком демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р. (п.2.3) передбачено, що спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць.

Згідно підпункту “б” п. 3.1.1. Договору №1856 від 01.03.2007р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі невиконання “Користувачем” вимог “КП” щодо звільнення місць, у випадках передбачених цим договором.

Пунктом 2.4 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04 р., передбачено, що демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП “МІЦ” після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою: про неналежне виконання договірних зобов'язань; про звільнення місця, що зайняте без згоди власника або особи, уповноваженої на надання цих місць у користування (у випадку коли власник конструкції та його адреса відомі).

Відповідно до пункту 7.2 Договору, «Користувач»вважається повідомленим про проведення демонтажу конструкції, якщо «КП»направило повідомлення за допомогою поштового звязку.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що після припинення дії договору №1856 від 01.03.2007 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення №5231 від 05.02.2008 року та повідомлення №7783 від 04.08.2008 року, в яких просив відповідача повернути місце за договором №1856 від 01.03.2007 року на підставі акту прийомупередачі та попереджував відповідача про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення спеціальну конструкцію буде демонтовано позивачем з покладенням на відповідача вимушених витрат підприємства з демонтажу рекламної конструкції та зберігання.

Відповідно до п. 2.6 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р., демонтаж спеціальних конструкцій не здійснюється, якщо власник або законний користувач спеціальної конструкції повністю виконав вимоги повідомлення КП “МІЦ”.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався своїм правом та не виконав обовязок щодо самостійного демонтажу спеціальної конструкції та повернення позивачеві місця для розміщення спеціальної конструкції за актом приймання-передачі, передбачений п.3.4.7 Договору.

Відповідно до п.1.2. "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціалізованих конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають в комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004р.№977) "Демонтаж спеціальних конструкцій, розміщення зовнішньої реклами, а також в інших випадках, передбачених цим Порядком здійснюється особою, уповноваженою на надання зазначених місць у користування згідно з рішенням VI сесії Харківської ради від 25.09.2002р. "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр".

На підставі Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.10.2008 року №671 «Про демонтаж рекламних конструкцій»та Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП “МІЦ” від 20.10.2008 року Ц№ 178-Д, позивач за первісним позовом здійснив демонтаж спеціальної конструкції - щит стаціонарний (6,00* 3,00*1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції від 22.10.2008 року та прийняв його на зберігання.

Відповідно до підпункту “а” п. 2.3 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць.

У пункті 5.4 Договору № 1856 від 01.03.07р. сторони домовились, що у разі невиконання вимог "КП" щодо звільнення "Користувачем" місць, "КП" має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані на займаних "Користувачем" місцях, з наступною оплатою "Користувачем" цих робіт в розмірі фактичних витрат "КП", повязаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.

Розмір витрат позивача за проведення демонтажу спеціальної конструкції складає 3515,95 грн., розмір витрат позивача за зберігання демонтованих спеціальних конструкцій складає 10439,02 грн., що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 22.10.2008 року, рахунками - фактурами та калькуляцією витрат на послуги з демонтажу та зберігання демонтованої рекламної конструкції, актами виконаних робіт, банківськими виписками про перерахування позивачем коштів за відповідні послуги при проведенні демонтажу спеціальної конструкції та прийнятті її на зберігання, які знаходяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за первісним позовом не виконав свій обовязок за Договором та після припинення дії Договору самостійно не здійснив демонтаж спеціальної конструкції. Позивач КП «МІЦ»у звязку з цим поніс значні витрати повязані з демонтажем та зберіганням спеціальної конструкції. Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3515,95 грн. витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції та 10439,02 грн. витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції обґрунтовані, документально підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та заявлені позивачем в межах строку позовної давності, в звязку з чим підлягають судом задоволенню.

Посилання відповідача за первісним позовом в апеляційній скарзі на неправомірність дій позивача за первісним позовом щодо демонтажу спеціальної конструкції вважається колегією суддів таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та умовах укладеного між сторонами Договору.

Так, право позивача за первісним позовом на здійснення демонтажу спеціальної конструкції у разі невиконання вимог щодо звільнення місць, з наступною оплатою користувачем цих робіт в розмірі фактичних витрат, повязаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій, передбачено сторонами в пункті 5.4 Договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що укладаючи Договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору, зокрема, відповідач погодився на демонтаж, зберігання позивачем спеціальної конструкції у випадках, передбачених Договором, та подальшу оплату цих робіт в розмірі фактичних виплат.

Крім того, дії позивача за первісним позовом передбачені Порядком демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, що затверджений рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04 р.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, наведений Порядок є нормативним актом органу місцевого самоврядування та відповідно до статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Що стосується первісних позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача плати за фактичне користування місцем за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 за період з 24.05.2008 року по 21.10.2008 року в сумі 5277,02 грн., колегія суддів вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, зважаючи на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, оскільки станом на 30.06.2007 року договір № 1856 від 01.03.2007 року вважається таким, що припинив свою дію, проте відповідач УДСО при ГУМВС України в Харківській області в порушення умов договору та норм діючого законодавства України не повернув за актом приймання-передачі місце, надане йому для розміщення спеціальної конструкції, позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем після припинення дії договору, а саме за період з 24.05.2008 року по 21.10.2008 року в сумі 5277,02 грн.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що при укладанні сторонами договору № 1856 від 01.03.2007 року сторони у розділі “6” договору, передбачили відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов укладеного договору, які полягають у наступному.

Відповідно до п.6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, ”Користувач” сплачує КП штраф у розмірі 50 гривень за кожний день затримки повернення кожного місця.

Разом із тим позивачем не було заявлено відповідних вимог.

За приписами пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 13 Типових правил передбачено, що тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється на підставі відповідного договору.

Позивач вимагає стягнення плати за користування місцем озміщення реклами за час, коли дія догоору припиналася.

Положення ЦК України, Закону України "Про рекламу" (стаття 16), Типових правил (пункти 3, 13, 24, 32 тощо) не містять приписів щодо безпосереднього обов'язку вносити плату за фактичне користування місцем розташування рекламного засобу за відсутності відповідного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 4/507 від 17.11.2009 року.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, наданий позивачем розрахунок плати за фактичне використання місця у період за період 24.05.2008 р. по 21.10.2008 року є необґрунтованим, оскільки Порядок визначення розміру оплати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розміщення спеціальних конструкцій (Додаток №3 до рішення міськвиконкому від 20.10.2004 року №977), яким керувався Позивач при здійсненні розрахунку, встановлює як плату за користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій при укладенні відповідної угоди, а не регламентує права та обовязки користувачів щодо умов здійснення такої оплати.

Зважаючи на наведене, наявність такого Порядку за відсутності договору не може бути підставою для стягнення плати.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (6,00х 3,00х1) за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 - відсутні.

Щодо зустрічних позовних вимог Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області про витребування державного майна з незаконного володіння, а саме - про зобов'язання КП "Міський інформаційний центр" повернути до УДСО при ГУМВС України в Харківській області за його місцезнаходженням (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20) рекламну щитову конструкцію розміром 6,00х3,00 м., яка була демонтована КП "Міський інформаційний центр" 22.10.2008 року по пр. Московському, 31 у м. Харкові; та визнання недійсним договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій №1856 від 01.03.2007 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п.5.1. договору №1856 від 01.03.2007 року, сторонами передбачено, що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь - яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється користувачем на підставі актів прийому - передачі, які підписуються уповноваженими представниками "КП" і "Користувача". При цьому, демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється "Користувачем" самостійно за власний рахунок.

В пункті 3.4.7. Договору передбачений обовязок відповідача за первісним позовом у разі самостійного демонтажу спеціальних конструкцій на місцях, наданих в користування за цим Договором у триденний строк з дня демонтажу повідомити "КП" і здати місця останньому по акту прийому - передачі у встановленому договором порядку.

В той же час, пунктом «б»пункту 3.1.1. Договору встановлено право КП "Міський інформаційний центр" у разі невиконання користувачем вимог «КП»щодо звільнення місць, у випадках передбачених Договором, здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій.

У пункті 5.4 Договору № 1856 від 01.03.07р. сторони домовились, що у випадку проведення демонтажу спеціальних конструкцій на підставі п.3.1.1. цього Договору користувач повинен відшкодувати позивачеві "КП" фактичну вартість його витрат, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.

Як було встановлено вище, договір №1856 від 01.03.2007 року припинив свою дію 30.06.2007 року, проте позивач за зустрічним позовом не виконав умови укладеного між сторонами спірного договору, а саме - самостійно не здійснив демонтаж спеціальної конструкції, тому відповідач за зустрічним позовом КП "МІЦ" був вимушений здійснити демонтаж спеціальної конструкції самостійно відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.15 "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові")" передбачено, що Власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій, для чого він має звернутися до КП "МІЦ" із такимит документами:

А) заяви на ім'я директора КП "МІЦ" про повернення демонтованих спеціальних конструкцій,

Б) документа, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретну демонтовану спеціальну конструкцію,

В) документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП "МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням,

Г) документа, що підтверджує право особи на одержання демонтованих спеціальних конструкцій.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки відповідачем за зустрічним позовом КП «МІЦ»у звязку з невиконанням Управлінням Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області умов Договору були понесені витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 3515,95 грн., витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 23.10.2008 року по 12.11.2008 року та за період з 13.11.2008 року по 24.05.2011 року у розмірі 10439,02 грн., а в матеріалах справи відсутні докази звернення УДСО при ГУМВС України в Харківській області до КП "МІЦ" з вищевказаними документами щодо повернення спеціальної конструкції та здійснення оплати вимушених витрат КП "МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням, колегія суддів вважає,що в задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині слід відмовти, за відсутності правових підстав.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області щодо визнання недійсним спірного договору №1856 від 01.03.2007 року, з посиланням на те, що вищевказаний договір укладений відповідачем за зустрічним позовом КП «МІЦ»з перевищенням наданих йому повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи питання про наявність або вісусність правових підстав для визнання недійсним спірного Договору, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування" є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п.1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003р. № 2067, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Харківською міською радою відповідно до п.2.1 рішення Харківської міської ради 6 сесії 24 скликання від 25.09.2002 р. із змінами та доповненнями „Про створення комунального підприємства „Міський інформаційний центр" на комунальне підприємство „Міський інформаційний центр" покладено функції з надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, регулює Закон України „Про рекламу".

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України „Про рекламу" законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

До таких спеціальних нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами, відносяться рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові", Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.2003р. № 2067.

Повноваження комунального підприємства «Міський інформаційний центр»щодо надання у користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, встановлено п. 6 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" від 20.10.2004 р. № 977.

Відповідно до п.1 «Порядку надання в користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій»(Додаток №2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності і не передані у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, окрім місць, на яких розповсюджувачі зовнішньої реклами розміщують вивіски, надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Враховуючи викладене, КП «МІЦ»є спеціально уповноваженим органом, який наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій та встановлення на рівні територіальної громади можливості отримання спеціально уповноваженим підприємством плати за користування місцями, що знаходяться у комунальній власності.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним Договору № 1856 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних від 01.03.2007 року є безпідставними, у звязку чим є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача за первісним позовом про порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства при вирішенні питання про винесення окремої ухвали на підставі статті 90 ГПК України про усунення порушень позивачем норм пункту 3 постанови КМУ від 29.12.2003 року №2067 в редакції від 09.09.2009 року № 968, та зобов'язання позивача перерахувати отримані від 09.09.2009 року кошти за розміщення зовнішньої реклами до бюджету територіальної громади міста Харкова, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведеної норми процесуального Закону вбачається, що головною передумовою винесення господарським судом окремої ухвали є виявлення порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Враховуючи те, що виявлення цих порушень господарський суд має встановити під час розгляду справи, такі обставини повинні бути підтверджені матеріалами конкретної справи, що розглядається господарським судом.

Відповідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.12.1992 року №01-6/1444 "Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України" вказівки щодо усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тому господарський суд не вправі давати вказівки стосовно виробничих процесів або оперативно - господарської діяльності. Крім того, відповідачем не доведено суду, в чому саме полягає порушення відповідачем діючого законодавства України.

Крім того, невинесення судом зазначеної ухвали не є підставою для оскарження рішення суду відповідно до вимог ст.ст. 90;104;106.Прийняття ухвали в порядку ст. 90 ГПК України є правом , а не обов”язком суду.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, ч.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2011 року № 5023/4137/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.