Постанова № 19228932, 15.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5023/5602/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В.,

суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Сиротніковій Я.Є.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю №1145/11.5.2 від 07.12.2010 р.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - ОСОБА_2. за довіреністю №2199 від 15.07.2011 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ, (вх.№4494Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 року по справі №5023/5602/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВВА», м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про стягнення 1319399,20 грн., ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2011 р. (суддя Рильова В. В.) відмовлено в задоволенні позовної заяви ПАТ «ВТБ Банк»про стягнення заборгованості з відповідача ТОВ «АВВА»за договором поруки від 15.11.2007 р. №15.36-00/07-ДП03.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 р. по справі №5023/5602/11 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню повністю у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує, що невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам норм матеріального права полягає у наступному.

Підставою для відмови в задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк», на думку суду першої інстанції, стало припинення договору поруки відповідно до п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки договором поруки від 15.11.2007 р. №15.36-00/07-ДП03, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «АВВА», не встановлено строку після якого порука припиняється, а позивач протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

Апелянт вважає, що рішення місцевого суду винесено з порушенням вимог п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України. Оскільки, вказаною нормою встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки від 15.11.2007 р. №15.36-00/07-ДП03 встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, що відповідає ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, тобто договором поруки встановлено умову щодо терміну дії, а саме настання події (повне виконання зобов'язань за кредитним договором).

Крім того, апелянт зазначає, що строк дії кредитного договору встановлений 14.11.2014 р., а тому терміном виконання основного зобов'язання є саме ця дата. З огляду на це, апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки термін виконання основного зобов'язання за кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007 р., ще не настав, а тому висновки суду про припинення поруки і відмови в задоволенні позову є незаконними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 р. апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

09.11.2011 р. в судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, в усній формі заперечував вимоги апеляційної скарги, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

15.11.2007 р. між ПАТ «ВТБ Банк» (банк) та ОСОБА_3. (позичальник) укладено кредитний договір №15.36-00/07-СК від 15.11.2007 р., згідно з яким останньому був наданий кредит в сумі 139000 доларів США, строком до 14.11.2014 р., зі сплатою відсотків в розмірі 14,25% річних.

Згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно, у встановлені договором строки, здійснювати повернення частини кредиту, та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 139000 доларів США, що підтверджується копією меморіального валютного ордеру №ТR.9173.1. від 15.11.2007 року (а.с.168 т.1).

Проте, починаючи з березня 2009 р. позичальником ОСОБА_3. систематично не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання, а саме станом на 17.05.2011 року ця заборгованість склала: 76015,56 доларів США строкової заборгованості за кредитом, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 606490,14 грн., 39817,80 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 317686,32 грн., 733,61 доларів США строкової заборгованості по процентам за користування кредитом, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 5853,11 грн., 34556,93 доларів США простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 275712,47 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунком сум заборгованості.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань погашення кредиту та/або сплати відсотків за його використання, та/або інших платежів, згідно умов кредитного договору, більше 3-х банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених зобов'язань.

В звязку з чим позичальнику була нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 5985,36 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ склала 47754,19грн. та пеня у звязку з несвоєчасною сплатою процентів у розмірі 6132,16 доларів США , що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ склала 48925,44грн.

Також при поданні позову ПАТ «ВТБ»Банк», на підставі ч.2.ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано три відсотки річних за прострочення сплати кредиту у розмірі 1064,37 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8492,08 грн. та три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1063,54 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8485,45 грн.

15.11.2007 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «АВВА» (поручитель, відповідач по справі) було укладено договір поруки №15.36-00/07-ДП03.

Відповідно до вищевказаного договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Також даним договором поруки встановлено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Станом на 17.05.2011 р. розмір заборгованості за кредитним договором складав 1319399,20 грн., яка на момент прийняття рішення господарським судом Харківської області сплачена не була.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.01.2010 року ПАТ "ВТБ Банк" звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ТОВ "АВВА" про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007 року, однак ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.09.2011 року, провадження у даній справі стосовно ТОВ "АВВА" було закрито за клопотанням позивача, за непідсудністю справи даному суду.

29.06.2011 р. ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007 р. з поручителя ТОВ «АВВА».

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2011 р. по справі №5023/5602/11 в задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «АВВА» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

05.10.2011 р. ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 р. по справі №5023/5602/11 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, а саме положення про позику.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати відсотків встановлюється договором.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, встановлені договором. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами кредитного договору №15.36-00/07-СК від 15.11.2007 р. погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця , виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування позичальником у день настання виконання зобов'язань за кредитним договором суми заборгованості в валюті кредиту на поточний рахунок позичальника №262055001001331.840.1 в Харківській філії ПАТ "ВТБ Банк", МФО 350631, та списанням банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов'язань позичальника.

Гр. ОСОБА_3 порушив свої зобов'язання за кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007р., з березня 2009р., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, доданого до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.7.2 кредитного договору у разі настання строку виконання будь -якого зобов'язання позичальника за кредитним договором або у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя.

Пунктом 5.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше 3 (трьох) банківських днів.

Як свідчать матеріали справи, строк користування кредитом, згідно кредитного договору встановлений 14.11.2014 р., а тому терміном виконання основного зобов'язання є саме ця дата, а не дата порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором. Оскільки термін виконання основного зобов'язання за кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007 р., ще не настав, висновок місцевого суду про те, що з березня 2009 р. строк виконання зобов'язання за кредитним договором є таким, що настав, - є помилковим.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п.4 договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Посилання місцевого господарського суду на настання строку виконання зобовязань з березня 2009 року, в звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань по кредиту, оскільки право кредитора пред'явити вимоги до поручителя відповідно до п.7.2. кредитного договору, являється виключно його правом, а не обов'язком.

Як вже зазначалося, строком користування кредитом за кредитним договором є 14.11.2014 р. Згідно п. 2 договору поруки від 15.11.2007 р. №15.36-00/07-ДП03 строком повернення кредиту за кредитним договором встановлено по 14.11.2014 р. Місцевий господарський суд на це уваги не звернув і помилково застосував до спірних відносин положення п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновок місцевого суду про припинення договору поруки таким, що не відповідає обставинам справи і нормам діючого законодавства.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги обґрунтованими, рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011р. у справі №5023/5602/11 таким, що підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. З прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1319399,20грн. заборгованості, з яких: 76015,56 доларів США строкової заборгованості за кредитом, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 606490,14 грн., 39817,80 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 317686,32 грн., 733,61 доларів США строкової заборгованості по процентам за користування кредитом, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 5853,11 грн., 34556,93 доларів США простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 275712,47 грн., 5985,36 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, що станом на 17.05.2001 року за офіційним курсом НБУ склала 47754,19грн., 6132,16 доларів США пені за несвоєчасну сплатою процентів, що станом на 17.05.2001 року за офіційним курсом НБУ склала 48925,44грн., 1064,37 доларів США трьох відсотків річних за прострочення сплати кредиту, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8492,08 грн. та три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1063,54 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8485,45 грн.

У відповідності до п. 10 ч.2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат, та покласти судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Крім того, у відповідності до положень п.1 ч.1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та п.1. ч.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів вважає за необхідне повернути апелянту зайво сплачене згідно меморіального ордеру №39994 від 29.09.2011 року, державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 6153,01 грн., про що видати відповідну довідку.

Керуючись статтями 99,101, п.2 статті 103, п.3,4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 р. у справі №5023/5602/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задовольнити.

Стягнути з ТОВ «АВВА» (61123, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 38, кв. 143, код ЄДРПОУ 31439386) на користь ПАТ «ВТБ Банк»(61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним - договором в розмірі 1319399,20 грн, 13429,99 грн. державного мита за подання позову, 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6569,99 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повернути ПАТ «ВТБ Банк» з державного бюджету зайво сплачене згідно меморіального ордеру №39994 від 29.09.2011 року, державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 6153,01 грн., про що видати відповідну довідку.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписаний 14.11.2011р.