Постанова № 19228889, 10.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/2376/11

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю прокурора - Суботіна К.С. (посвідчення № 105 від 12.05.2011 р.)

та представників:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

третьої особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Харкова (вх. №3665Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ Термоспецмонтаж», м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «БМУ «Термоспецмонтаж», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та після зміни його предмету та підстав просив визнати за ТОВ «БМУ «Термоспецмонтаж»право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1»(приміщення №1-19), загальною площею 225,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29; визнати за ТОВ «БМУ «Термоспецмонтаж»право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-2»(приміщення першого поверху № 1-6, приміщення другого поверху №1-2), загальною площею 282,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011 р. по справі №5023/2376/11 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю. Визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» (приміщення №1-19), загальною площею 225,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29, а також на нежитлову будівлю літ. «Б-2» (приміщення першого поверху №1-6, приміщення другого поверху №1-2), загальною площею 282,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29.

Перший заступник прокурора м. Харкова, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що вважає рішення суду незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що при вирішенні даної справи судом не надано оцінку питанню дотримання позивачем порядку будівництва спірного об’єкта нерухомості, а саме наявності дозвільної документації на будівництво, та за його наслідками –документам, що засвідчують здачу спірного об’єкта в експлуатацію, крім того, судом не прийнято до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази набуття позивачем права власності або права користування земельною ділянкою, на якій збудовано спірне нерухоме майно. Просить рішення господарського суду Харківської області скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвала від 18.10.2011 р., надіслана на адресу позивача, повернулася до суду з відміткою пошти про те, що фірма не знайдена.

До початку судового засідання, через канцелярію суду, надійшла заява позивача б/н від 02.11.2011р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні особисто директора позивача.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 26.08.2011 р. була отримана повноважною особою позивача 02.09.2011 р., про що свідчить підпис вказаної особи на повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с. 100). Проте, позивач не скористався наданим йому правом на участь в судовому засіданні.

Із змісту заяви позивача від 02.11.2011р. вбачається, що він був повідомлений судом про судове засідання з розгляду апеляційної скарги 02.11.2011р. Крім того, неможливість бути присутнім в судовому засіданні керівника сторони не позбавляє її права здійснювати свої повноваження в судовому засіданні за участі іншого представника за довіреністю. Так, до заяви позивача від 02.11.2011р. додано довіреність №2 від 02.11.2011р. на ім‘я Жувак Костянтина Костянтиновича на право представляти інтереси товариства в судах.

Крім того, в судовому засіданні 18.10.2011 р. прокурором було заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим, з урахуванням неявки представників сторін, строк розгляду справи був продовжений на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.11.2011 р.

Строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст. 102 ГПК України з урахуванням ст. 69 цього Кодексу спливає, тому у суда відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи.

Враховуючи також, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі вказаних представників за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1-622 від 29.03.2001 р., укладений між ТОВ «БМУ «Термоспецмонтаж»та Харківською міською радою.

13.04.2011 р. позивач подав заяву про зміну предмету та підстав позову, в якій просив визнати за ТОВ «БМУ «Термоспецмонтаж»право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1»(приміщення №1-19), загальною площею 225,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29 та визнати за ТОВ «БМУ «Термоспецмонтаж»право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-2»(приміщення першого поверху № 1-6, приміщення другого поверху №1-2), загальною площею 282,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29 (а.с. 61-62).

Проте, аналізуючи вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не були змінені саме підстави позову, оскільки, як вбачається з тексту позовної заяви, підставами позову є саме визнання права власності на реконструйовані приміщення, а не визнання недійсним договору купівлі-продажу, що підтверджується також доданими позивачем до позову копії позовної заяви з відміткою відповідача про отримання.

Таким чином, заявою від 13.04.2011 р. позивач змінив лише предмет позову, не зачіпаючи його підстав, тому суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги дану заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу № 1-622 від 29.03.2001 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та акту прийому-передачі від 29.03.2001 р. позивач є власником нежитлових будівель літ. «А-1»загальною площею 133,6 кв.м., літ. «Б-1»загальною площею 73,3 кв.м., літ. «В-1»загальною площею 28,8 кв.м., літ. «Г-1»загальною площею 53,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29.

Згідно з договором купівлі-продажу № 4207 від 09.10.2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та актом прийому-передачі від 10.10.2002 р. позивач є власником нежитлової будівлі літ. «Д-1»загальною площею 150,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29.

На підставі рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.2004р. № 66/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів»між позивачем та Харківською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4927 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29. Земельна ділянка надана в оренду строком до 01.12.2029 р. для завершення будівництва та подальшої експлуатації.

У подальшому позивач власними зусиллями, за власні кошти, господарським способом розпочав будівництво та побудував на вказаній земельній ділянці нежитлову будівлю літ. «Б-2», загальною площею 282,5 кв.м., та здійснив прибудову нежитлових приміщень першого поверху № 1, 2, 3, 11, 17, 18, 19, частини нежитлових приміщень першого поверху № 12, 13, 14, 16 загальною площею 97,3 кв.м., до нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 29.

Проектним бюро науково-дослідного сектору Харківської національної академії міського господарства на замовлення позивача були надані технічні висновки про стан несучих та огороджуючих конструкцій існуючих нежитлових приміщень по вул. Ощепкова, 29, літ. «А-1»(контора) та літ. «Б-2»(складські приміщення) та можливості їх експлуатації. Згідно з вказаними висновками технічний стан будівельних конструкцій на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівель.

Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

В обгрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається на положення ст.ст.328; 331; ч.5 ст.376 ЦК України.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 Цивільного Кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його          прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто положеннями вказаних статтей визначені загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулюється правовий режим самочинного будівництва.

Правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Статтею 23 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно із законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону на виконання          будівельних робіт забудовнику надається дозвіл на підставі проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством.

Матеріали справи свідчать, що на час прийняття рішення судом першої інстанції у позивача відсутній належний дозвіл на реконструкцію та будівництво, у зв’язку з чим будівництво здійснено без відповідної проектної документації та з порушенням норм чинного законодавства.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація,          капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом місцевого самоврядування, врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243, який діяв у 2007 році та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923, який діяв у 2010 році.

Відповідно до п.п. 27, 29 Порядку, який діяв у 2007 році, за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Держбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

У позивача відсутній акт державної приймальної комісії.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку, який діяв у 2010 році, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекція) за формою згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.

У позивача відсутній сертифікат відповідності.

Надані позивачем технічні висновки не є документами, що дають право експлуатувати реконструйовані приміщення. Необхідним є отримання дозвільних документів у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що передумовою для судового захисту цивільного права –є його порушення, невизнання, або оспорювання.

В матеріалах справи відсутні докази порушення, невизнання, або оспорювання прав позивача за захистом яких він звернувся до господарського суду.

Судова колегія також приймає до уваги, що позивач не звертався до уповноважених органів для здачі реконструйованого та збудованого самовільно об‘єктів до експлуатації, в матеріалах справи відсутні будь-які погодження, або відмова у такому погодженні. Відсутність доказів звернення до органів влади про прийняття в експлуатацію нерухомого майна та відмови у такому прийнятті об‘єктів позивача свідчить про відсутність доказів порушеного права позивача.

Приймаючи оскаржуване рішення по справі місцевий господарський суд неповно з‘ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв‘язку з чим це рішення підлягає скасуванню , а апеляційна скарга заступника прокурора –задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 85, 99, 101, ч.2 ст.103, ч.ч.1;4 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року у справі № 5023/2376/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2011 р.