Постанова № 19228887, 10.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/5549/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 1 від 22.06.11р.)

відповідача: ОСОБА_2 ( дов. № 3 від 22.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", с. Олександрівка, Золочівський район, Харківська область (вх. № 3831 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.11 р. у справі № 5023/5549/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ", м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", с. Олександрівка, Золочівський район, Харківська область

про стягнення 850 861,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Агро ХХІ", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з ТОВ "Сінтал Агро Трейд" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки насіння цукрових буряків № СВ-18, укладеним між ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" та ТОВ "Сінтал Агро Трейд" 03.04.2010 року. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 850861,91 грн., з яких 723513,60 грн. - сума основного боргу за договором; 67901,26 грн. - сума пені; 13142,18 грн. - 3% річних; 46304,87 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 квітня 2011 року між ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" та ТОВ "Агро ХХІ" було укладено договір № 140 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ", як первісний кредитор, відступив право вимоги ТОВ "Агро ХХІ", як новому кредитору, який набув право вимоги до ТОВ "Сінтал Агро Трейд" виконання обов'язків боржника за договором поставки насіння цукрових буряків № СВ-18 від 03.04.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2011р. прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення до позовних вимог, в якій позивач просив суд, у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу, стягнути з ТОВ "Сінтал Агро Трейд" заборгованість у розмірі 608147,83 грн., з яких 486756,60 грн. - сума основного боргу, 55611,44 грн. - пеня, 14410,33 грн. - 3% річних та 51369,46 грн. - сума інфляційного збільшення основного боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. по справі № 5023/5549/11 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" 486756,60 грн. основного боргу, 55611,44 грн. пені, 14410,33 грн. - 3% річних, 51369,46 грн. інфляційного збільшення основного боргу, 8508,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. по справі № 5023/5549/11 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 55611,44 грн. пені, 14410,33 грн. відсотків річних, 51369,46 грн. інфляційних втрат відмовити, а також відповідно провести перерозподіл судових витрат по справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2011 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" відкладено за клопотанням відповідача.

В судове засідання 01.11.2011 р. з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03.04.2010 р. між ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" та ТОВ "Сінтал Агро Трейд" був укладений договір № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" ) зобов'язався передавати у встановлені даним договором строки насіння цукрових буряків (товар), а покупець (відповідача) зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов Договору № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" 09 квітня 2010 року було поставлено відповідачу товар на суму 904392,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ІФ-000256 від 09.04.2010 року, копія якої додана до матеріалів справи.

Пунктом 3.2 договору № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків встановлено порядок оплати товару шляхом передплати у розмірі 20 відсотків загальної вартості товару до 07.04.2010 року. Решту вартості поставленого товару відповідач повинен був оплатити у строк до 15 листопада 2010 року.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків, лише частково оплатив отриманий від ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" товар в розмірі 180878,40 грн., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість за договором № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків в розмірі 723513,60 грн.

13.04.2011 р. між ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" та ТОВ "Агро ХХІ" (позивачем) було укладено договір № 140 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ") передає, а новий кредитор (позивач) приймає на умовах цієї угоди право вимоги виконання обов'язків ТОВ "Сінтал Агро Трейд" (боржник, відповідач) зобов'язань в сумі 723513,60 грн., що випливають з умов договору № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків від 03.04.2010 року.

12.05.2011 року між ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" (первісний кредитор) та ТОВ "Агро ХХІ" (позивачем) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 140 про відступлення права вимоги від 13.04.2011 року, якою сторони домовились про право вимоги всіх інших грошових і не грошових зобов'язань з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми, пені, штрафів, збитків, а також застосування інших, передбачених законодавством України, правових наслідків порушення зобов'язання, які виникли та/або виникнуть на підставі Основного договору.

Відповідач заборгованість не сплатив.

Згідно зі статтею 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. І п.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги - цесія, являє собою договірну передачу вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію).

Відступлення права вимоги відбувається на підставі укладання договору між цедентом і цесіонарієм. Правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 вказаного Кодексу). Статтею 514 ЦК України унормовано обсяг прав, що переходить до нового кредитора у зобов'язанні. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У правочині щодо зміни кредитора сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.

Відступлення права вимоги відбувається на підставі укладання договору між цедентом і цесіонарієм. Правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 вказаного Кодексу). Статтею 514 ЦК України унормовано обсяг прав, що переходить до нового кредитора у зобов'язанні. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У правочині щодо зміни кредитора сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язані, новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків для нього. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.

За ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

28 квітня 2011 року позивач звернувся до ТОВ "Сінтал Агро Трейд" з листом № 232/04/11 з повідомленням про те, що ТОВ "Агро ХХІ" є Новим кредитором за договором № СВ - 18 поставки насіння цукрових буряків від 03.04.2010 року. Зазначене звернення відповідачем було отримане 04 травня 2011 року.

Також, судом встановлено, що відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача 161757,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.06.2011 року та 75000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.06.2011 року, тобто на час винесення рішення сума основного боргу зменшилась та становила 486756,60 грн.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 486756,60 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України та у відповідності до умов додаткової угоди від 12.05.2011 р. позивачем за прострочення виконання грошового зобовязання нараховані 3% річних в сумі 14410,33 грн. та інфляційні в сумі 51369,46 грн. Дані вимоги також обґрунтовано задоволені господарським судом, оскільки вони підтверджені наданим розрахунком, ґрунтуються на умовах договору та відповідають діючому законодавству.

У відповідності до п. 6.2 договору № СВ-18 поставки насіння цукрових буряків від 03.04.2010 року встановлено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару відповідач зобов'язаний, на вимоги постачальника, сплатити пеню від суми прострочення або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 ЦК України. На підставі даного пункту Договору позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені склала 55611,44 грн. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в звязку з чим позовна вимога в зазначеній частині визнана такою, що підлягає задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі суму основної заборгованості не спростовує, але зазначає про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вважає, що позивачем не надано до суду доказів переходу права вимоги сплати боржником пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів визнає безпідставність наведених тверджень, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи, які свідчать про те, що 12.05.2011 року між ТОВ "ІНСЕКО ФАРМ" (первісний кредитор) та ТОВ "Агро ХХІ" (позивачем) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 140 про відступлення права вимоги від 13.04.2011 року, якою сторони домовились п. 1.2 договору № 140 про відступлення права вимоги викласти у наступній редакції: "За цим договором до Нового кредитора переходить право вимоги виконання обов'язку боржником щодо погашення боргу відповідно до основного договору в сумі 723513,60 грн., а також право вимоги всіх інших грошових і не грошових зобов'язань, в тому числі, але не обмежуючись, зобов'язань зі сплати боржником боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми, пені, штрафів, збитків, а також застосування інших, передбачених законодавством України, правових наслідків порушення зобов'язання, які виникли та/або виникнуть на підставі Основного договору" (аркуш справи 60).

Таким чином, у відповідності з умовами додаткової угоди до позивача перейшло право вимоги, як суми боргу, так і право вимоги виконання зобовязання щодо стягнення інфляційних, 3% річних та пені. Матеріалами справи також підтверджено, що повідомлення про уступку права вимоги надсилались первісним кредитором на адресу відповідача та було отримано останнім (аркуш справи 24-27). В свою чергу, чинним законодавством не передбачено предявлення відповідачу окремої вимоги для виконання зобовязань по сплаті інфляційних, 3% річних та пені.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, підписавши додаткову угоду № 1 від 12.05.2011 р. до договору про відступлення права вимоги сторони чітко узгодили право вимоги нового кредитора (позивача) всіх грошових та не грошових зобовязань, у тому числі зі сплати боргу боржником з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені.

Зазначена додаткова угода не спростована відповідачем будь-якими доказами та судова колегія приймає її до уваги, як належний доказ на підтвердження правомірності стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, нарахована позивачем сума в розмірі 608147,83 грн., з яких 486756,60 грн. - сума основного боргу, 55611,44 грн. - пеня, 14410,33 грн. - 3% річних та 51369,46 грн. - сума інфляційного збільшення основного боргу, ґрунтується на умовах договору та додаткової угоди до нього, а також відповідає вимогам чинного законодавства.

Інші доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.11 р. у справі № 5023/5549/11 було прийняте у відповідності з матеріалами справи та нормами чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у звязку з чим апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути задоволеною.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", с. Олександрівка, Золочівський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.11 р. у справі № 5023/5549/11-залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 07 листопада 2011 року