Постанова № 19228883, 10.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/6174/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю №22 від 28.09.2011р.,

відповідача ОСОБА_2. за довіреністю №б/н від 01.01.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», м. Харків, (вх. №4401Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011 р. по справі №5023/6174/11,

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»,

м. Харків,

про стягнення 51 116,99 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром», у липні 2007 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму збитків у розмірі 51116,99 грн. та понесені ним судові витрати (а.с.4-5,т.1). В ході судового розгляду позивач зменшив розмір позовних вимог, в остаточній редакції просив стягнути з відповідача на свою користь суму збитків у розмірі 50808,65 грн., а також судові витрати (а.с.3-5,т.2).

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) від 26.09.2011р. по справі № 5023/6174/11 у позові відмовлено (а.с.94-97,т.2).

Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/6174/11 від 26.09.2011 р. повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.104-107,т.2).

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку пунктам 8.1.1 та 8.4.2 договору постачання електроенергії №050659, в яких йде мова про приєднання електроустановок інших споживачів (субспоживачів) до електромереж споживача, а тому після припинення договору №20Н/О відносини між позивачем та відповідачем не могли бути врегульовані, ані договором про спільне використання технологічних мереж, ані договором про технічне електропостачання споживача.

Крім того, апелянт вказує на те, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, а саме неправомірні дії відповідача порушення пункту 5.4.6 договору купівлі-продажу інвентарних обєктів №30-К знаходяться в причинно-наслідковому звязку між понесеними позивачем збитками (сплатою рахунків за електроенергію) та виною відповідача, яка полягає в усвідомленні наслідків порушення відповідного пункту договору.

Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно зясував усі обставини справи, а саме вказав в оскаржуваному рішенні, що відомості про розташування лічильників електричної енергії та їх використання орендарями відсутні, тоді як з наявних в матеріалах справи актів, підписаних усіма орендарями, зрозуміло з яких лічильників і за якою адресою зняті показання спожитої електроенергії.

01.11.2011 р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №10620), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011 р. по справі № 5023/6174/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.112-113,т.2).

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції рішенням від 26.09.2011 р. правомірно відмовив у задоволенні позову. Відповідач вказує, на те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано, що йому спричинено саме збитки. Крім того, відповідач зазначає, що ніяких законних підстав для стягнення заборгованості з відповідача позивач не навів, належних доказів того, що позивачу заподіяна шкода винними діями відповідача також не надано, а сплата позивачем електричної енергії без оформлення відносин з відповідачем була зроблена добровільно, тому не можна стверджувати про наявність причинного звязку.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 02.11.2011 р. позивач підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення господарського суду від 26.09.2011 р. скасувати. Представник відповідача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним забезпечувалась сплата електричної енергії за договором з АК «Харківобленерго»№050659 від 21.05.2004 р. в період з 26.03.2009 р. по 08.07.2010 р., що споживалася групою інвентарних обєктів, які з 26.03.2009 р. за договором купівлі-продажу інвентарних обєктів №30-К перейшли у власність відповідача. Всупереч вимог пункту 5.4.6 договору №30-К, якими передбачено обовязок покупця у місячний термін з моменту переходу права власності укласти договори з юридичними та фізичними особами, які надають послуги, повязані з утриманням та експлуатацією будівель та прибудинкової території, відповідач не здійснив даних дій, а уклав договір про постачання електричної енергії з АК «Харківобленерго»лише в 2010 році чим спричинив понесення позивачем збитків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що позивач, посилаючись на неукладення відповідачем договору з постачальником електричної енергії продовжував сплачувати електроенергію та не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою укласти договір з АК «Харківобленерго»або до суду з вимогою спонукати до укладання такого договору. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також зазначив, що вважає посилання позивача на те, що дії відповідача спричинили понесення збитків позивачем безпідставними, оскільки позивач не обґрунтував свого твердження, що саме внаслідок винних дій відповідача йому спричинено майнову шкоду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду Харківської області з огляду на наступне.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми та змісту позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що елементами позову, які визначають його зміст, є предмет та підстава позову. Предмет позову вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Способи захисту права чи інтересу передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Підстава позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права повязують виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків субєктів спірного матеріального правовідношення. При цьому розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є стягнення збитків (після уточнення позовних вимог сума збитків зменшена до 50808,65 грн.). У позовній заяві позивач посилався на те, що відповідачем винними та протиправними діями спричинено понесення позивачем збитків, які підлягають відшкодуванню. Колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивач безпідставно посилається на статтю 623 Цивільного кодексу України, як на підставу позовних вимог, однак, відповідне не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки фактично вимоги позивача зводяться до того, що в рамках позадоговірних відносин відповідачем завдано позивачу певні збитки.

При цьому колегія суддів враховує те, що у заяві про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави позову, позивач також посилався на порушення відповідачем статті 1166 Цивільного кодексу України, окрім того, виходячи із загальних засад цивільного та процесуального законодавства, господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З урахуванням всього вищенаведеного та фактичних обставин справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування завданих збитків на підставі статей 22 та 1166 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, у статті 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної (позадоговірної) відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого;

б) протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювача шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вина, яка може проявлятись у формі умислу та/або необережності.

При цьому, передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків позивачу є встановлення в діях відповідача складу цивільного (господарського) правопорушення. Протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 р. між Харківською обласною радою (орендодавець) та ТОВ «Високі енергетичні технології»(орендар) було укладено договір оренди комунального майна №20Н, згідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові окремо розташовані одноповерхові будівлі загальною площею 2038,6 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, літ. «В-1», «Д-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Н-1», що знаходяться на балансі виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» (а.с.90-92,т.1).

На виконання пункту 5.3 договору оренди комунального майна №20Н, укладеного між позивачем та відповідачем 05.11.2007 р. було укладено договір з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна №20Н/О, за яким позивач зобовязався забезпечити обслуговування орендованого майна (нежитлових приміщень), а також утримання прибудинкової території, а відповідач зобовязався відшкодовувати витрати балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним загальної площі в цій будівлі (а.с.97-98,т.1).

До договору №20Н/О сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 06.11.2007 р., №2 від 09.11.2007 р., №3 від 14.11.2007 р, №4 від 16.11.2007 р., №5 від 11.01.2008 р., №6 від 15.01.2008 р. (а.с.99-104,т.1).

Згідно пункту 2.1 договору з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20Н/О від 05.11.2007 р. у редакції, зміненій додатковими угодами № 5 від 11.01.2008 р. та № 6 від 15.01.2008 р., окремо орендар відшкодовує балансоутримувачу суму витрат за спожиту електричну енергію, яка визначається на підставі акту зняття показників розрахункових засобів обліку, шляхом відліку з загального обєму споживання електричної енергії, спожитої іншими орендарями, які відшкодовують витрати за спожиту електроенергію ВЕП «Держпром».

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та Харківською обласною радою було укладено договір № 30-К купівлі-продажу групи інвентарних обєктів від 23.01.2009р., за яким продавець (Харківська обласна рада) зобовязався передати у власність, а відповідач як покупець - сплатити визначену договором ціну та прийняти по акту приймання-передачі інвентарні обєкти, розташовані за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, згідно з переліком. Зокрема, нежитлові окремо розташовані одноповерхові будівлі загальною площею 2038,6 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, літ. «В-1», «Д-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Н-1», що перебували на балансі виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром». Ціну було визначено договором в сумі 3670000,00 грн. (пункти 2.3, 3.1 договору) (а.с.10-14,т.1).

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору право власності на обєкт продажу переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на рахунок продавця.

Відповідно до наданих платіжних доручень ТОВ «Високі енергетичні технології»сплатило Харківській обласній раді повну суму договору, а саме кошти в загальній сумі 3670000,00 грн. Остання оплата здійснена платіжним дорученням № 522 від 26.03.2009 р.

Таким чином, право власності на обєкт продажу перейшло до відповідача 26.03.2009 р.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 10.8 договору оренди №20Н від 01.08.2007 р. його чинність припиняється, зокрема, внаслідок приватизації майна за участю орендаря.

Відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Статтею 606 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється поєднанням боржника та кредитора в одній особі.

Тобто договір оренди №20Н від 01.08.2007 р. припинив свою дію з 26.03.2009 р. Договір № 20Н/О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна від 05.11.2007 р. та додаткові угоди до нього, у відповідності до пункту 5.4.6, припинили свою дію також 26.03.2009р. внаслідок набуття права власності.

Таким чином, обовязок позивача по забезпеченню обслуговування орендного комунального майна (нежитлових приміщень окремо розташованих одноповерхових будівель загальною площею 2038,6 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, літ. «В-1», «Д-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Н-1», що перебували на балансі виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром») припинився разом із припинення дії вищезазначених договорів.

Пунктом 5.4.6 договору купівлі-продажу групи інвентарних обєктів від 23.01.2009 р. № 30-К передбачено обовязок покупця у місячний термін з моменту переходу права власності укласти договори з юридичними чи фізичними особами, які надають послуги, повязані з утриманням та експлуатацією будівель та прибудинкової території.

Покупцем за вищезазначеним договором є відповідач по справі ТОВ «Високі енергетичні технології». Відповідач уклав договір з АК «Харківобленерго»про постачання електричної енергії лише 08.07.2010 р. Цими діями відповідач порушив вимоги пункту 5.4.6 договору купівлі-продажу групи інвентарних обєктів від 23.01.2009 р. №30-К, відповідно до яких відповідач повинен був укласти договір з АК «Харківобленерго»у місячний термін з моменту переходу права власності на дані обєкти, яке, як вже встановлено судом, перейшло 26.03.2009 р. Тобто, в діях відповідача наявна одна із ознак складу правопорушення а саме протиправна поведінка виражена в бездіяльності відповідача щодо виконання пункту 5.4.6 договору, яка є причиною понесених збитків.

Як стверджує відповідач, укладання договору з АК «Харківобленерго»здійснено лише 08.07.2010 р. з тих підстав, що йому були передані інвентарні обєкти за актом приймання-передачі від 06.07.2010 р., тобто, продавцем (Харківською обласною радою) раніше не був підписаний акт приймання-передачі, що унеможливило укладання договору постачання електроенергії.

Колегія суддів вважає, що такі твердження відповідача не спростовують факту наявності у нього протиправної поведінки, вираженій у формі бездіяльності, оскільки умовами договору купівлі-продажу ініціювання щодо підписання вказаного акту не покладено на якусь конкретну сторону договору, а тому відповідач міг та повинен був здійснювати всі дії щодо отримання такого акту. Окрім того, колегія суддів зазначає, що на протязі всього часу з моменту припинення договору оренди та до дати укладання договору з енергопостачальною організацією відповідач знаходився у спірних приміщеннях та користувався електроенергією, за яку сплачував кошти на користь АК «Харківобленерго»позивач у справі.

Щодо наявності такої ознаки цивільного (господарського) правопорушення, які наявність шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено, відповідач, набувши право власності на нежитлові приміщення, які до цього перебували на балансі відповідача, своїми діями, які виражалися в фактичному володінні приміщенням, але бездіяльністю щодо укладання відповідних договорів з електропостачальною організацією, призвів до виникнення у позивача збитків, які виражаються в оплаті позивачем електроенергії, яка надавалася до приміщень, що належать відповідачу.

Позивач надав розрахунок в обґрунтування суми позовних вимог, який підтверджується належними доказами. А саме, актами фіксації показників лічильників (а.с.23-37,т.1). Висновок суду першої інстанції про те, що дані акти не містять відомостей, які б дозволили визначити, які показання лічильників належать відповідачу, а які іншим орендарям приміщень спростовуються наступним.

В актах фіксації показників лічильників вказана адреса об'єкту, на якому встановлені лічильники (вул. Котлова, 54), вказані номера лічильників - №006294, №740812. Відповідно до додатку №3.1 до договору про постачання електричної енергії № 050659 від 21.05.2004 р. за адресою Котлова, 54 встановлені лічильники №620109 та №000484. Згідно акту-наряду на заміну лічильників електроенергії у споживача - юридичної особи № 50199 від 20.02.2007 р. вказані лічильники замінені на лічильники № 006294 та № 740812.

Отже, з актів фіксації показників лічильників чітко зрозуміло з яких лічильників і за якою адресою зняті показання спожитої електроенергії. Дані акти були підписані усіма орендарями, жодних зауважень від них не надходило.

Таким чином, згідно розрахунку заборгованості та наданих рахунків про сплату електроенергії позивачем було сплачено 50808,65 грн., яка є шкодою, як наслідком неправомірної бездіяльності відповідача (а.с.23-84,т.2). При цьому, надані позивачем розрахунки свідчать про те, що із загальної кількості електроенергії вирахувано кількість отриманої електроенергії іншими споживачами, що знаходяться за вказаною адресою та мають власні лічильники. Розрахунок здійснений позивачем на підставі законодавчо встановлених тарифів та їх складових, перевірений судом апеляційної інстанції та не спростований відповідачем.

Щодо наявності причинного звязку між неправомірною поведінкою відповідача та збитками позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже встановлено судом апеляційної інстанції, в діях відповідача наявна така ознака складу цивільного (господарського) правопорушення, як протиправна поведінка, виражена в бездіяльності відповідача щодо укладання відповідних договорів з теплопостачальною організацією. Також, колегією суддів встановлена така ознака цивільного (господарського) правопорушення, як наявність шкоди, яка полягає у понесенні позивачем збитків у розмірі 50808,65 грн. Тобто, через протиправні дії відповідача, який допустив порушення пункту 5.4.6 договору позивачем було понесено матеріальні збитки у розмірі 50808,65 грн., що свідчить про наявність причинного звязку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві.

Щодо наявності вини відповідача, як ознаки складу цивільного (господарського) правопорушення, то колегія суддів дійшла висновку про її наявність у формі умислу, оскільки відповідач усвідомлював наслідки порушення відповідного пункту договору №30-К і при цьому продовжував споживати електричну енергію (що підтверджується актами фіксації показань електричних лічильників, підписаними відповідачем).

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Таким чином, доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у завданні матеріальної шкоди, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2004 р. між позивачем (споживач) та АК «Харківобленерго»(постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії №050659., згідно до пункту 1.1. якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього. Зокрема, даним договором передбачалось постачання електричної енергії до нежитлових приміщень, які знаходились на балансі позивача (а.с.15-20,т.1).

При цьому висновок суду першої інстанції про те, що позивач повинен був повідомити постачальника електричної енергії про зміну користувача приміщень та не здійснив дій для того, щоб у відповідності з п.8.1.1, 8.4.2 договору укласти з відповідачем як своїм субабонентом один з передбачених для таких випадків договорів, а саме договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, спростовуються наступним.

Згідно пункту 8.1.1 договору про постачання електричної енергії №050659 якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів, стосунки між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідальність за укладання та належне виконання якого покладається на споживача.

Згідно пункту 8.4.2 зазначеного договору відносини між споживачем, який приєднаний до мереж основного споживача, та основним споживачем регулюються умовами договору про спільне використання електричних мереж основного споживача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо застосування пунктів 8.1.1 та 8.4.2 договору, а саме про те, що на позивача, як на споживача за договором, було покладено обовязок укласти договори про спільне використання технологічних мереж основного споживача та про технічне забезпечення електропостачання споживача, а саме, не врахував тієї обставини, що відповідач не надав доказів приєднання своїх електроустановок до електромереж позивача.

Отже, після припинення договору №20Н/О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна відносини між позивачем та відповідачем не могли бути врегульовані ані договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача, ані договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач - Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром»є комунальним підприємством, створеним Харківською обласною радою і входить до сфери її управління, а отже відповідач своїми діями наніс збитки не лише позивачу, а й обласному бюджету.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, через що рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову на відповідача.

У звязку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.4 ч.1. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2011р. по справі № 5023/6174/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»(адреса: 61045, м. Харків, вул. Кузнецька,2, р/р 2600980532950 в ХОФ АК «Укрсоцбанк», м.Харків, МФО 351016, ЄДРПОУ 30426617) на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром»(адреса: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 9 під., 2 пов., р/р 26006010065216 в АТ «Банк Золоті ворота», МФО 351931, ЄДРПОУ 04014097) 50808,65 грн. збитків, 508,08 грн. витрат по сплаті держмита за подання позову, 234,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 254,04 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль