Постанова № 19228874, 09.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03»листопада 2011 р. Справа №5021/1563/2011

Колегія суддів у складі:          головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивач –не з’явився;

відповідача –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Приватного підприємства «Фірма «Тандем», м.Ромни (вх.№4184С/2-8) на рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5021/1563/2011,

за позовом Комунального підприємства «Ромникомунтепло», м.Ромни,

до Приватного підприємства «Фірма «Тандем», м.Ромни,

про стягнення 48961,52 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив, стягнути з відповідача 48961,52 грн. заборгованості відповідно до умов укладеного між сторонами по справі договору №192 від 15.10.2007 року, а саме: 42326,92 грн. –основного боргу, 2692,56 грн. –пені, 2892,72 грн. –інфляційних збитків, 1049,32 грн. –3% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

05.09.2011 року позивач надав до суду Сумської області заяву про уточнення позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача 32326,92 грн. –заборгованості за надані позивачем послуги за теплопостачання, 2692,56 грн. –пені, 2892,72 грн. –інфляційних збитків, 1049,32 грн. –3% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року (суддя Соп’яненко О.Ю.) по справі №5021/1563/2011 в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи –відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Фірма «Тандем»на користь Комунального підприємства «Ромникомунтепло»Роменської міської ради 32326 грн. 92 коп. –заборгованості за надані позивачем послуги за теплопостачання, 2692 грн. 56 коп. –пені, 2892 грн. 72 коп. –інфляційних збитків, 1049 грн. 32 коп. –річних, 489 грн. 62 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 9000 грн. 00 коп. –провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позову –відмовлено.

Приватне підприємство «Фірма «Тандем», з рішення суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справі №5021/1563/2011 про стягнення з ПП «Фірма «Тандем»на користь КП «Ромникомунтепло»РМР 38961,52 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, пені, інфляційних збитків, річних; витрати по сплаті державного мита –489,62 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн. та передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав більше часу на досудове та мирне вирішення даного спору, так як на протязі червня, липня, серпня підприємство намагалося врегулювати спір в досудовому порядку та укласти договір про реструктуризацію заборгованості, про що свідчать листи які направлялись позивачу №38 від 08.06.2011 року, №43 від 19.07.2011 року, №51 від 30.08.2011 року, а також факт сплати в липні 2011 року 10000,00 грн. заборгованості. При цьому договір про реструктуризацію заборгованості необхідний для того, щоб підприємство не опинилося у більш скрутному фінансовому становищі ніж в тому, в якому воно знаходиться на даний час. Щоб не допустити доведення підприємства до більш скрутної ситуації відповідач робив все можливе для врегулювання спору в досудовому порядку, але позивач відмовився від пропозиції щодо реструктуризації заборгованості та листом від 05.09.2011 року, тобто за один день до розгляду справи в суді повідомив про відмову від співпраці в цьому напрямку. Листом від 02.09.2011 року №52 відповідач просив суд перенести розгляд справи для досудового врегулювання спору, однак місцевий господарський суд вказане клопотання не прийняв до уваги та відмовив у його задоволені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Тандем»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

24.10.2011 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10360), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5021/1563/2011 –без змін, посилаючись на те, що воно прийнято при повному з’ясуванні всіх обставин справи, без порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і на даний час затягуються розрахунки із позивачем за отримані послуги із централізованого опалення. Приватним підприємством «Фірма «Тандем»неодноразово визнавалась заборгованість перед позивачем, що не заперечувалося і під час розгляду справи судом першої інстанції. У своїй апеляційній скарзі відповідач не вказує на жодну норму матеріального чи процесуального права, яку порушив господарський суд Сумської області при вирішенні справи №5021/1563/2011.

02.11.2011 року позивач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№10693), в якому просить провести судове засідання без участі представника, оскільки він не має змоги бути присутнім в Харківському апеляційному господарському суді. Також позивач у клопотанні вказав, що усі вимоги та пояснення зазначені у відзиві на апеляційну скаргу він підтримує в повному обсязі.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 03.11.2011 року була направлена сторонам рекомендованими листами 28.09.2011 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 04.10.2011 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не з’явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 28.09.2011 року суд попереджав сторони, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення представників сторін про час та місце судового засідання та враховуючи те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за їх відсутністю.

Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.10.2007 року між КП «Ромникомунтепло»та ПП «Фірма «Тандем»укладено договір №192 на виробництво та постачання теплової енергії.

Відповідно п. 1.1 вказаного договору, постачальник (позивач) зобов’язався виробляти та постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію для опалення приміщення, гарячого водопостачання, а відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі згідно умов даного договору проводити розрахунки за вироблену та поставлену теплову енергію.

Пунктом 2.3 договору встановлено, розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати авансова. Платежі вносяться не пізніше 10 числа за поточний місяць.

Пунктом 3.4 договору споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно до п. п. 20, 23, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов’язання виконував належним чином та надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором в частині розрахунків, у зв’язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 42326,92 грн.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем було сплачено 1000,00 грн. заборгованості до порушення провадження у справі, а заборгованість в розмірі 9000,00 грн. відповідач сплатив після порушення провадження у справі, що підтверджується актом звірки позивача та відповідача за період 01.01.2011 року –12.08.2011 року (а.с. 63).

У зв’язку із тим, що оплата основного боргу у сумі 1000,00 грн. була здійснена до порушення провадження у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позовних вимог в цій частині. Оскільки оплата основного боргу у сумі 9000,00 грн. за договором на виробництво та постачання теплової енергії була здійснена відповідачем вже після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині стягнення основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов’язання за договором №192 від 15.10.2007 року, в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32326,92 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 15.02.2010 року було укладено договір №10 про реструктуризацію заборгованості за послуги з централізованого опалення, згідно якого відповідач визнає борг в сумі 19000,57 грн. та зобов’язується його погасити рівними частинами протягом 5 місяців, а саме до 01.07.2010 року, однак відповідачем умови даного договору також не виконані.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору №192 від 15.10.2007 року передбачена відповідальність споживача (відповідача), зокрема п. 4.2 встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за отримані послуги. За несвоєчасне проведення розрахунків за отриману теплову енергію споживач сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі, встановленому законодавством. Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань відповідачем передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Також пеня в сумі 2692,56 грн. нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позивних вимог в цій частині на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача інфляційних по договору №192 від 15.10.2007 року у розмірі 2892,72 грн. та 3% річних у розмірі 1049,32 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5021/1563/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Тандем»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року по справі №5021/1563/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                         Бородіна Л.І.

Суддя                                                   Лакіза В.В.

Суддя                                         Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2011 року.