Постанова № 19228843, 08.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5021/264/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Корбут В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3934 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18.08.11 р. у справі № 5021/264/2011

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Суми

до ТОВ "Ряснянське" Краснопільський район

про стягнення 107237,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми боргу 84181 грн. 78 коп., інфляційних збитків в сумі 18014 грн. 89 коп. та 3% річних в сумі 5040 грн. 89 коп., які виникли за договором № 3 про надання інформаційних (консультаційних) послуг з додатковою угодою до нього від 31.01.2008 року, договором № 3 від 19.01.2007 року, договором № 1 від 09.01.2007 року та договором № 6 від 11.09.2006 року, які укладені між ТОВ «Ряснянське»та ФОП ОСОБА_3 та просив покласти на відповідача судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.08.2011р. по справі №5021/264/2011 ( суддя Коваленко О.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 84181 грн. 78 коп. основного боргу, 18 014 грн. 89 коп. інфляційних збитків, 3 % річних в сумі 5040 грн. 89 коп., 1 075 грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобовязання за спірними договорами щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, на підставі ст. 625 нараховані інфляційні та річні.

Відповідач з рішенням не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що боргу перед позивачем немає, звірки взаєморозрахунків між сторонами не проведено, що надання інформаційно-консультаційні послуги не підтверджено відповідними документами.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір № 3 від 30.01.2008р. про надання інформаційних (консультаційних) послуг по забезпеченню основної діяльності підприємства, відповідно до умов якого (п.1.1. договору) замовник (відповідач) в порядку та на умовах, визначених договором, мав надати завдання, а виконавець (позивач) зобовязався відповідно до завдання замовника надавати йому за плату інформаційні (консультаційні) послуги по забезпеченню основної діяльності підприємства, а саме з питань правильності складання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ “ Ряснянське ” за січень грудень 2008р.

Пунктами 1.2., 4.1 договору передбачено, що підтвердженням факту надання виконавцем замовнику інформаційних (консультаційних) послуг за договором є складання відповідних актів; замовник зобовязався сплатити виконавцеві плату у розмірі 5 000 грн. 00 коп. за один місяць. Після отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок товариства замовник додатково сплачує виконавцю суму в розмірі 30% від отриманої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вирахуванням суми, сплаченої виконавцю згідно акту про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань правильності складання податкових декларацій з податку на додану вартість товариства за період, за який проведено фактичне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач виконав умови договору, надавав послуги, а саме: за період з 01 по 30 січня 2009 року відповідач отримав на поточний рахунок суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2008 року у розмірі 7438 грн. 20 коп. та сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 2231 грн. 46 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 3 від 30.01.2009 року та актом від 03.06.2008 року; за період з 01 січня 2009 року по 30 січня 2009 року відповідач отримав суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 43814 грн. 45 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 8 144 грн. 34 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 4 від 30.01.2009 року та актом від 23.10.2008 року; за період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 60124 грн. 60 грн., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 13037 грн. 38 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 5 від 02.03.2009 року та актом від 06.11.2008 року; за період з 01 лютого по 02 березня 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 78847 грн. 24 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 18654 грн.17 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 6 від 02.03.2009 року та актом від 16.12.2008 року; за період з 03 березня 2009 року по 26 березня 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування ПДВІ у розмірі 87166 грн. 00 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 21149 грн. 80 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 8 від 26.03.2009 року та актом від 19.01.2009 року ; за період з 01 травня по 31 травня 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 15063 грн. 28 коп. і позивачем 21.12.2009 року направлено відповідачу лист вимогу з вимогою сплатити заборгованість в 7-ми денний строк від дня пред'явлення вимоги в розмірі 4518 грн. 98 коп. ( 30% від суми, отриманого відповідачем бюджетного відшкодування ПДВ відповідно до п.4.1. договору )

Відповідач розрахунків з позивачем не провів та направив позивачу лист № 277 від 29.12.2009 року, в якому зазначив, що позивачем не подано доказів, що підтверджують факт виконання робіт.

Господарський суд обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача складає за договором № 3 від 31.01.2008 року 73456 грн. 76 коп.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 19 січня 2007 року між сторонами укладений договір № 3 про надання інформаційних ( консультаційних ) послуг з додатковою угодою від 21.01.2007 року, згідно умов якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу інформаційні (консультаційні ) послуги щодо правильного складання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2007 року, а відповідач сплатити позивачу суму у розмірі 30 % від отриманої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (п. 1.1 та 4.1 Договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за період з 01 січня 2009 року по 30 січня 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 094, грн. 25 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 1228 грн. 28 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 1 від 30.01.2009 року та актом від 29.05.2007 року; за період з 01 січня 2009 року по 30 січня 2009 року відповідач отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 989 грн. 28 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 596 грн. 78 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 2 від 30.01.2009 року та актом від 29.04.2007 року.

Господарський суд обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача за договором № 3 від 19.01.2007 року складає 1825 грн. 06 коп.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 09 січня 2007 року між сторонами укладений договір № 1 про надання інформаційних ( консультаційних ) послуг з додатковою угодою від 10.01.2007 року, згідно якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу інформаційні (консультаційні ) послуги з питань правильності складання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2005 року, а відповідач сплатити позивачу суму у розмірі 30 % від отриманої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (п. 1.1 та 4.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 24319 грн. 00 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 2295 грн. 70 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 10 від 30.04.2009 року та актом від 29.04.2007 року; за період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року відповідач отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 21168 грн. 00 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 1350 грн. 40 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 12 від 09.06.2009 року та актом від 07.04.2007 року; за період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року відповідач отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 24248 грн. 00 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 2274 грн. 40 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 13 від 09.06.2009 року та актом від 29.04.2007 року, загальна сума вартості наданих послуг за протоколами та актами складає 5920 грн. 50 коп.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що 11 вересня 2006 року між сторонами укладений договір № 6 про надання інформаційних (консультаційних ) послуг з додатковою угодою від 11.09.2006 року, згідно якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу інформаційні (консультаційні ) послуги щодо правильності складання податкових декларацій з податку на додану вартість товариства за січень-травень 2006 року, а відповідач сплатити позивачу суму у розмірі 30 % від отриманої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (п. 1.1 договору та абз. 2 Додаткової угоди від 28.11.2006 року).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2009 року отримав суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 26596 грн. 00 коп., сторони узгодили суму оплати за надані послуги в розмірі 2978 грн. 80 коп., що підтверджується протоколом узгодження суми оплати № 11 від 30.04.2009 року та актом від 06.10.2006 року.

Господарський суд обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача на те, що окрім протоколів узгодження суми оплати позивачем не надано доказів, які б свідчили про факт виконання робіт позивачем є не обґрунтованим, оскільки п. 1.2 договорів сторони визначили, що підтвердженням факту надання виконавцем замовнику інформаційних (консультаційних) послуг за договором є відповідні акти, що були подані позивачем в якості доказів.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що договори № 3 від 30.01.2008р., № 3 від 19.01.2007р., № 1 від 09.01.2007р., № 6 від 11.09.2006 року підписані повноважними представниками сторін, оскільки до 26.03.2009 року офіційним керівником товариства був Говорун С.Д., тому мав право представляти інтереси товариства та укладати договори, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 901 ЦК України щодо змісту та форми договору.

Договори не розірвані сторонами та не визнані недійсними в судовому порядку, що підтверджено рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2011 року по справі № 5021/940/2011 за позовом ТОВ «Ряснянське»до ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 3 від 30.01.2008 року, яким ТОВ «Ряснянське»відмовлено в задоволенні позову та зазначено, що оспорюваний договір № 3 від 30.01.2008 року підписаний належними сторонами, тому відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.10.2010 року № 18/218-09, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року по справі № 18/218-09 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «Ряснянське»про стягнення 56035 грн. 04 коп. боргу за договорами № 3 від 19.01.2007 року та № 3 від 30.01.2008 року встановлено факт існування боргу, станом на 31.12.2008 року, в сумі 170913 грн. 84 коп.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В звязку з чим посилання відповідача на часткову сплату заборгованості та наявність боргу у сумі 17392,9 грн. безпідставне та не підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив, доказів сплати не надав та задовольнив позов в частині стягнення заборгованості за договорами у суму 84181,78 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочку виконання грошового зобовязання відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення 18 014 грн. 89 коп. інфляційних збитків та 3 % річних в сумі 5040 грн. 89 коп. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача за первісним позовом не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 625, 901,903 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суд

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. по справі № 5021/264/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 07.11.2011 р.