Постанова № 19228841, 08.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/3565/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 30.07.2011 року.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4444 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.11 р. у справі № 5023/3565/11

за позовом Дочірнє підприємство "Лакталіс - Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 27 985,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Дочірнє підприємство "Лакталіс - Україна", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків 27985,42 грн. заборгованості та судові витрати, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 1307/09В від 01.01.2009 року

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) від 18.07.2011 р. по справі № 5023/3565/11 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" м. Харків, на користь Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна" м. Київ, 27985,42 грн. основного боргу, 279,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 1307/09В від 01.01.2009 року, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 27985,42 грн. визнані обґрунтованими, такими що підтверджуються наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, внаслідок чого господарський суд прийнявши рішення за відсутності його представника, тим самим порушив процесуальні права відповідача, і вказана обставина з урахуванням вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування прийнятого по справі рішення та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не зявився, хоча про час та місце засідання суду повідомлений належним чином та завчасно. Відмітки на наявній в матеріалах справи ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.10.2011 р. оформлені відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Про отримання відповідачем зазначеної ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р. свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 39).

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між Дочірнім підприємством "Лакталіс-Україна" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 1307/09В від 01 січня 2009 р. (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець (позивач) зобовязався продати, а покупець (відповідач) зобов'язався купити продукцію, зазначену в товарно-транспортних накладних на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що поставка продукції оформлюється товарно-транспортною накладною, яка засвідчується підписами уповноважених осіб сторін, а також відтисками печаток сторін, якщо інше не передбачено діючим законодавством України.

Згідно з пунктом 2.3 договору відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за отриману продукцію на умовах відстрочення платежу не більш 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту виписки товарно-транспортної накладної на продукцію.

Відповідно до п. 4.3 договору, із змінами внесеними додатковою угодою від 01.09.2009 року, оплата товару здійснюється на умовах безготівкового розрахунку відповідачем не пізніше 21 календарних дня від дати виписки товарно-транспортної накладної на продукцію.

Строк дії договору визначено з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року, але в частині виконання фінансових зобов'язань до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за договором виконав, поставив відповідачу товар (продукцію) у період з 23.10.2010 року по 03.11.2010 року на загальну суму 30033,30 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, факт отримання якого відповідачем підтверджується підписами та печатками на товарно-транспортних накладних і останнім не заперечується.

При цьому, постачання позивачем та отримання відповідачем зазначеного товару здійснювалось в період чинності Договору.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартості отриманий товар на суму 27985,42 грн., що підтверджується, зокрема, актами звірки взаєморозрахунків, підписаними та скріпленим печатками сторін.

Отже, відповідач на порушення умов договору, оплату отриманого товару здійснив лише частково, за товар не розрахувався у повному обсязі. Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 27985,42 грн.

В звязку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач 14.12.2010 року за № 961 надіслав на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості, яка отримана відповідачем 27.12.2010 року, але відповідачем була залишена без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару, заборгованість перед позивачем підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України в звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1-2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати поставленого товару, оскільки він не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором та не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 27985,42 грн. заборгованості.

Разом з тим, безпідставними є також вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення не звернув уваги на те, що його представник для дачі пояснень в судове засідання не з'явився, і тим самим нібито порушив процесуальні права відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у призначене судове засідання до господарського суду першої інстанції не зявився, хоча про час та місце засідання суду повідомлений належним чином та завчасно, про отримання відповідачем ухвал господарського суду Харківської області від 13.05.2011 р., від 23.05.2011 року, від 06.06.2011 року, від 04.07.2011 року свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 91, 96, 101, 140).

Крім того, позивач при зверненні до суду надсилав на адресу відповідача копію поданої до суду позовної заяви, про що свідчать надані позивачем поштовий чек (т. 1, а. с. 7-8). Вказане свідчить про те, що відповідачу було відомо про розгляд судом даної справи, однак він з невідомих причин не скористався своїм правом надіслати до суду для надання пояснень свого представника та правом надання відповідних доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області виконав всі можливі дії щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, направивши копії ухвал за адресою відповідача, яка зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи від 05.07.2010 року та в довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 08.06.2011 р. № 21-10/2660, в якій зазначається, що станом на 15 травня 2011 року ТОВ «Промснаб»ідентифікаційний код 24124416, адреса: 61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1.

Беручи до уваги викладене, а також те, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача, в звязку з чим, вимоги останнього про скасування прийнятого по справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 279,86 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. по справі № 5023/3565/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. по справі № 5023/3565/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 08.11.2011 р.