Постанова № 19228767, 01.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4210/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Булулукова О.О.,

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Червонозаводського району м. Харкова (вх. № 4099 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2011 року у справі № 5023/4210/11

за позовом прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до Закритого акціонерного товариства "Л.М.Ф.", с. Берка Первомайського району Харківської області,

про розірвання договору, стягнення коштів та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

          Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Л.М.Ф." про дострокове розірвання договору оренди, виселення, стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 54908, 69 грн. та пені в сумі 14690,33 грн.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2011р. у справі № 5023/4210 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено частково.

          Розірвано договір № 1658 оренди нежитлового приміщення (будівлі), укладений 07 вересня 2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Закритим акціонерним товариством "Л.М.Ф."

          Виселено Закрите акціонерне товариство «Л.М.Ф.»з займаного нежитлового приміщення підвальної частини площею 227,4 кв.м. та нежитлового приміщення першого поверху площею 8,5 кв.м. в 9-типоверховому житловому будинку розташованого за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 56, літ. «А-9», та передано вказані приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

          Стягнуто з ЗАТ «Л.М.Ф.» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 54908,69 грн. заборгованості по орендній платі.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року по справі № 5023/42/11 (суддя Рильова В.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора в частині нарахованої пені в сумі 14690,33 грн.

Прокурор з цим рішення не погодився, оскільки залишено без задоволення питання щодо стягнення заборгованості зі сплати пені у сумі 14690,3 грн. Вважає його в зазначеній частині прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства.

Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2011 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року по справі № 5023/4210/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ЗАТ "Л.М.Ф." пені в сумі 14690,33 грн. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

07.09.2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач по справі) та ЗАТ "Л.М.Ф." (відповідач по справі) було укладено договір №1658 оренди нежитлового приміщення (будівлі) , у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини площею 227,3 кв.м та нежитлове приміщення першого поверху площею 8,5 кв.м. (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентарний №71057 від 04.04.2003 року), розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 56, літ.А-9, для використання під склад.

Право на оренду цих приміщень отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1037 від 07.09.2005.

Факт передачі мана в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі , підписаним сторонами 07.09. 2005 року.

Пунктом 3.1. договору визначена вартість об’єкту оренди на підставі висновку про вартість майна, яка складає 198030,00грн. станом на 26.05.2005 року.

Пунктом 3.2 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальній громади м. Харкова, затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30.03.2000 року. Орендна плата за вересень місяць 2005 року складає 837,58 грн. без урахування індексів інфляції вересня 2005р. Ставка орендної плати становить 5% за рік.

Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено , що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі та припиняється з моменту припинення дії договору.

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 договору орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожен місяць визначається шляхом коригування орендарем (відповідачем) розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць та сплачується ним самостійно.

Згідно п.4.4 договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він діє з 07.09.2005р. до 07.08.2006р.

Відповідно до п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом зо днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Обов'язки, передбачені вказаним договором, орендодавець виконує повністю, проте орендар систематично порушує ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 3.3, 3.5 та п. 4.4 договору оренди, відповідно до положень яких він зобов'язаний щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця, перерахувати орендну плату до державного бюджету.

Відповідно до п. 7.2 договору орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Так, згідно відомості Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради щодо нарахування та оплат по договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1658 від 07.09.2005 станом на 01.04.2011р. у відповідача рахується непогашеною заборгованість по орендній платі у сумі 54908,69грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог , колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 54908,69 грн. основного боргу та правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З наданого прокурором до позовної заяви розрахунку пені, вбачається, що її було нараховано у період з квітня 2008р. по квітень 2011р. на загальну суму 14690,33грн.

Перевіривши розмір нарахованої позивачем пені, колегія суддів встановила, що розрахунок пені виконано позивачем без урахування вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»та ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вказаного, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахованої позивачем пені, оскільки розрахунок пені не відповідає чинному законодавству України та умовам договору.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно, що дає підстави суду дійти висновку про встановлення факту невнесення відповідачем орендної плати протягом більше 3-х місяців підряд.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди №1658 від 07.09.2005р. та зобов'язання виселити відповідача із орендованих приміщень і повернути їх за належністю позивачу, відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, а тому - підлягають задоволенню.

З приводу доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що умовами укладеного між сторонами договору оренди № 1658 від 07.09.2005 року встановлена можливість стягнення пені у строк понад шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що умовами пункту 9.3. спірного договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення названої статті щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання в межах шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, для наявності правових підстав нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання у строк понад шість місяців, в договорі сторонами повинно бути обумовлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, не припиняється (продовжується), через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Будь-яких умов щодо нарахування штрафних санкцій за межами встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку, спірний договір не містить, а тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та обставинах справи.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2011 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 01.11.2011 року