Постанова № 19228765, 01.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27»жовтня 2011 р. Справа №5023/5667/11

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №129/10 від 23.12.2010 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 09.03.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м.Харків (вх.№3825Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/5667/11,

за позовом Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», м. Харків,

до Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м. Харків,

про стягнення 56622,92грн., згідно договору №208/07 від 15.10.2007 року про постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода»на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №208/07 про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 15.10.2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено.Стягнуто з Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода»на користь Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»51595,27 грн. основного боргу, 1083,16 грн. - 3% річних, 3944,49 грн. інфляційних, витрати по сплаті державного мита у сумі 566,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/5667/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та при не неповному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору щодо направлення відповідачу відповідних рахунків, та їх отримання відповідачем. Зазначені обставини мають суттєве значення, враховуючи, що позивач є боржником відповідача за іншими господарськими зобовязаннями. Вказане свідчить про позбавлення відповідача встановлених договором прав на здійснення розрахунків у будь-якій формі, не забороненій законодавством. Перерахування коштів за умови ненадання позивачем передбачених договором рахунків неможливе. В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України вказаним обставинам господарським судом Харківської області не надано належної правової оцінки.

Крім того, при ухвалені рішення судом першої інстанції не взято до уваги ступінь вини кредитора у порушені зобовязання та інші істотні обставини, що мають значення для ухвалення законного, обєктивного та обґрунтованого рішення.

Також скаржник звертає увагу на п. 8.1 договору, яким передбачено, що розбіжності та спори між сторонами, повязані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладення додаткових угод». Жодного доказу, що підтверджує звернення позивача в порядку досудового врегулювання до КП «ВТП «Вода» з вимогою сплатити заборгованість, до суду не надано.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 27.10.2011 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні пояснив, що проти позиції апелянта заперечує та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

15.10.2007 року між Акціонерним товариством «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»(споживач) був укладений договір №208/07 про постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1 договору №208/07 постачальник (позивач) зобовязався постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді на опалення в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію в термін, передбачений цим договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що вартість 1 Гкал теплової енергії, згідно тарифу, діючого на момент укладення договору становить 203,93 грн., ПДВ 20% - 40,79 грн., разом 244,72 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунок за теплову енергію виконується з урахуванням фактичних втрат тепла і теплоносія на ділянці мережі, що є на балансі та експлуатаційної відповідальності споживача. Обсяг отриманої теплової енергії зазначається в актах здачі-прийняття робіт.

Пункт 6.4 договору на постачання теплової енергії встановлює, що розрахунки за теплову енергію провадяться в грошовій формі або в інших формах не заборонених діючим законодавством, відповідно до рахунків, які надаються постачальником споживачу щомісячно до 10-го числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що споживач сплачує на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості отриманої теплової енергії в гарячій воді в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі, не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяцем.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором №208/07 від 15.10.2007 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними обома сторонами та виставленими відповідачу рахунками-фактури на оплату поставленої теплової енергії (а.с. 19-31).

Проте, відповідач свої зобовязання за договором щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з 16.12.2009 року по 01.06.2011 року - 51595,27 грн. (основна заборгованість).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязок.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобовязання за договором №208/07 від 15.10.2007 року, в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 51595,27 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 3944,49 грн. інфляційних збитків, 1083,16 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених сум до стягнення позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Доводи апелянта щодо не направлення відповідачу відповідних рахунків на оплату за постачання теплової енергії та їх отримання спростовуються матеріалами справи.

Щодо невиконання позивачем умов п. 8.1 договору №208/07 від 15.10.2007 року, то колегія суду зазначає, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права, а саме на отримання прибутку від господарської діяльності яку він провадить. Не дотримання приписів п.8.1 договору не може бути підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області, оскільки жодна із сторін господарських правовідносин не може бути обмежено у своєму праві на звернені до суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем належними та обґрунтованими доказами доведено факт неналежного виконання зобовязання та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 51595,27 грн. основного боргу, 1083,16 грн. - 3% річних, 3944,49 грн. інфляційних втрат. Всі обставини справи у повному обсязі та належно зясовані місцевим господарським судом, а висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні відповідають фактичним обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/5667/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі №5023/5667/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2011 року.