Постанова № 19228761, 01.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. Справа № 18/1745/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Слободюк О.М., Педанов В.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4331 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 р. у справі № 18/1745/11

за позовом Колективне мале комерційно-виробниче підприємство "Капек"

до Відкрите акціонерне товариство "Промсантехніка"

про витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 р. позивач - Колективне мале комерційно-виробниче підприємство "КАПЕК" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ВАТ "Промсантехніка" про витребування майна з незаконного володіння, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення майна, переданого на зберігання за договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 р. по справі № 18/1745/11 ( суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено, з посиланням на те, що позивачем не доведено перебування майна у його власності, його передачі та існування на час розгляду справи.

Позивач з рішення суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд на підставі заперечень відповідача дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних доказів перебування майна у його власності та відсутність події передачі майна на зберігання.

Позивач вважає, що відсутність у відповідача первинних бухгалтерських документів щодо оформлення господарської операції прийняття товарно-матеріальних цінностей на зберігання та не відображення даної господарської операції у бухгалтерському обліку не звільняють його від обов'язку виконання зобов'язання, а можуть свідчать лише про неналежне виконання посадовими особами відповідача своїх обов'язків.

Відповідач у призначене судове засідання не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, з посилання на неможливість направлення свого представника у призначене судове засідання у зв’язку з його хворобою.

Судова колегія вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, так як відповідач не надав доказів поважності причин нез’явлення в судове засідання, та не довів неможливість направлення в суд іншого представника, нез’явлення представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між КМП «КАПЕК» ( поклажодавець) та АТ «Промсантехніка»( зберігач) укладено договір зберігання від 02 лютого 2010 року, відповідно до умов якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, дані про кількість, вартість та вид якого відображені в акті приймання-передачі майна за договором зберігання від 02 лютого 2010 року, який являється додатком № 1 до вищевказаного договору та є його невід'ємною частиною, а саме: отвод 45о 720 в кількості 2 (двох) штук; отвод 720 в кількості 6 (шести) штук;

Загальна вартість переданого на зберігання майна становить 84000,00 грн., строк дії договору до 31.12.2010р.

Пунктами 1.1, 8.1 договору передбачено, що зберігач зобов'язується зберігати майно, передане йому поклажодавцем відповідно до акту приймання-передачі та повернути його за письмовою вимогою; зберігач зобов'язується за першою вимогою поклажодавця повернути прийняти ним на зберігання майно, навіть якщо передбачений даним договором строк його зберігання ще не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 936, 949 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності; зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей того самого роду та такої самої якості.

30.06.2010р. поклажодавець звернувся до зберігача з письмовою вимогою про повернення майна, вданого на зберігання та додатками до неї - копіями необхідних документів, з посиланням на виробничу необхідність.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Отже, даною правовою нормою встановлено обов’язок зберігача повернути річ на вимогу поклажодавця навіть у тому разі, якщо договір не припинено, що відповідачем не виконано та майно не повернуто.

31 грудня 2010 року закінчився строк дії договору зберігання, укладеного 02 лютого 2010 року між КМП «Капек»та ВАТ «Промсантехніка».

15.01.2011р. поклажодавець звернувся до зберігача з письмовою вимогою про повернення майна, зданого на зберігання та додатками до неї - копіями необхідних документів завірених нотаріально, з посиланням на виробничу необхідність.

В порушення норм діючого законодавства та умов договору відповідач не повернув позивачу майно того самого роду та такої самої якості, так як на зберігання передавалось майно ,визначене родовими ознаками.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову помилково посилався на те, що позивачем не надано належних доказів перебування майна у його власності, якими можуть бути документи, передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р.№88 (з наступними змінами), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку даних про господарські операції, а також зберігання первинних документів.

У п.2.1. вказаного Положення зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати відповідні реквізити.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази підтверджуючи перебування майна у власності позивача: копії договору №5/11 від 05.11.2003 року зі специфікацією та рахунком на оплату.

Матеріалами справи підтверджено находження майна у власності позивача та передання майна відповідачу на зберігання, а саме актом приймання –передачі майна на зберігання від 02.02.2011 р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Отже, в порушення умов договору зберігання відповідач не повернув отримане на зберігання майно позивача.

Відповідно до ст. 316, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені у главі 83 Цивільного кодексу України , зокрема, статтею 1212, якою встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, як це встановлено частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції не врахував зазначених норм діючого законодавства та безпідставно, посилаючись на відсутність первинних документів у відповідача, відмовив у задоволенні позову.

В зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 316, 321, 387, 936, 949, 953,1212 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 у справі № 18/1745/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ВАТ «Промсантехніка» м. Комсомольськ, Полтавської області на користь Колективного малого комерційно-виробничого підприємства «Капек»наступне майно : Отвод 45о 720 в кількості 2 (двох) штук; Отвод 720 в кількості 6 (шести) штук.

Стягнути з ВАТ «Промсантехніка » м. Комсомольськ, Полтавської області ( 39800, м. Комсомольськ , вул. Будівельників, 60 код ЄДРПОУ 01412414) на користь Колективного малого комерційно-виробничого підприємства «Капек» ( 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик,64/2, код ЄДРПОУ 9425147 ) 840 грн. держмита, 236 грн. судових витрат, 420 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Полтавської області .

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 31.10.2011 р.