Постанова № 19228755, 31.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/5497/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача Татаренко О.М. - директор, ОСОБА_2 довіреність б/н від 05.04.2011 року,

відповідача ОСОБА_3 особисто; ОСОБА_4 довіреність №2504 від 19.10.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3622Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2011 року у справі

за позовом Комунального підприємства “Ізюмська міська друкарня”, м.Ізюм, Харківської області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Барвінкове, Харківської області

про визнання дійсним договору та стягнення 4273,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовними вимогами про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2008 року загальною площею 5.0 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Комунальним підприємством «Ізюмська міська друкарня» та ФОП ОСОБА_3 та стягнення з відповідача 3453,30 грн. заборгованості по орендній платі та 820,03 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2011 року (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2011 року скасувати.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 25.10.2011 року (вх.№10407) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає рішення господарського суду Сумської області від 03.08.2011 року законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 25.10.2011 року представники відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлених судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

З рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 13.08.2008 року № 0799 вбачається, що Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 5,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, терміном на п'ять років з метою використання під майстерню з ремонту взуття. Директору “Ізюмської міської друкарні” доручено укласти договір оренди з ФОП ОСОБА_5 (а.с.17).

01.10.2008 року між КП "Ізюмська міська друкарня" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) в простій письмовій формі укладено Договір оренди індивідуально визначеного комунального майна площею 5.0 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно пункту 1.1 Договору та акту передачі в оренду від 01.10.2008 року, підписаного та скріпленого печатками сторін, "Ізюмська міська друкарня" передала, а ФОП ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 5,0 кв.м. вбудоване в перший поверх приміщення типографії, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, строком до 01.10.2013 року з метою використання - під майстерню з ремонту взуття. (а.с.21-23).

У пункту 2.2 Договору зазначено, що власником майна залишається територіальна громада м. Ізюма, а орендатор користується ним протягом строку оренди.

Згідно п. 10.1., договір укладено строком на 5 років, що діє з 01.10.2008 року до 01.10.2013 року.

Пунктом 3 Договору оренди визначений розмір орендної плати у відповідності до методики розрахунку орендної плати за оренду майна комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади, затвердженої рішенням Ізюмської міської ради V сесії V скликання № 0223 від 28.09.2006р. (а.с. 24-27), який становить 115,11 грн.

З Акту прийому-передачі від 29.03.2011 року, підписаного та скріпленого печатками сторін, вбачається, що КП "Ізюмська міська друкарня" передала, а ФОП ОСОБА_3 прийняв нежитлове приміщення загальною площею 5,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).

В матеріалах справи міститься довідка від 29.03.2011 року, видана директору КП «Ізюмська міська друкарня» головою квартирного комітету №15, про те, що майстерня по ремонту взуття, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яку орендує ОСОБА_3, працювала регулярно, починаючи з 2008 року по 29.03.2011 року. (а.с.55).

З матеріалів справи вбачається, що відбулося часткове виконання договору шляхом фактичної передачі та повернення приміщення, про що свідчать акти прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2008 року (а.с. 23) та від 29.03.2011 року (а.с.30).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу договір є обовязковим до виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно якої, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 3.5 Договору оренди визначено, що за несвоєчасно перераховану орендну плату передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

З розрахунку суми заборгованості за договором оренди вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по сплаті орендної плати по договору оренди від 01.10.2008р. утворилась заборгованість в сумі 3453,30 грн. за весь період дії договору, а також нарахована пеня в сумі 820,03 грн. за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року. (а.с.28).

З Листа №47 від 30.03.2011 року вбачається, що керівництво КП "Ізюмська міська друкарня" повідомило начальника Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради про те, що орендар ОСОБА_3 за період 2008-2011 р.р. не надав жодної квитанції для звірки по оплаті за оренду нежитлового приміщення площею 0,5 кв.м, яке знаходиться у приміщенні КП "Ізюмська міська друкарня" по АДРЕСА_1. (а.с.42).

Відповідач не надав суду ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача 3453,30 грн. заборгованості по орендній платі та 820,03 грн., факти, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, його посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2011 року у справі № 5023/5497/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 31.10.2011 року.