Постанова № 19228748, 31.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4377/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

АТ “УкрСиббанка”ОСОБА_1 (дов.№20 від 05.01.2011р.),

ініціюючого кредитора ОСОБА_2 (дов.№16152/10/10-022 від 16.09.2011р.);

ліквідатора Єрьоміної О.Ю. (ліц серії НОМЕР_1 від 10.07.2009р.),

боржника - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, (вх. №3429Х/2-6)

на постанову господарського суду Харківської області від 16.06.11р. у справі №5023/4377/11

за заявою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова,

до ТОВ “Троя-Тета”, м. Харків,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. (суддя Усатий В.О.) визнано банкрутом ТОВ “Троя - Тета” та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ “Троя-Тета” арбітражного керуючого Єрьоміну Ольгу Юріївну, яку суд зобовязав виконати всі дії, передбачені ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(а.с.104-а.с.106).

Кредитор, ПАТ “УкрСиббанк”, не погодився з вказаною постановою місцевого господарського суду від 16.06.2011р. та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. по справі №5023/4377/11, провадження у справі припинити. При цьому, скаржник посилається на порушення судом норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просить суд скасувати постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року у справі №5023/4377/11, провадження у справі припинити. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що оскаржувана постанова не містить доказів існування жодної з ознак, при наявності яких можливо визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також доказів існування безспірних вимог кредитора ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова до боржника.

Арбітражний керуючий Єрьоміна О.Ю. у судовому засіданні 25.10.11р. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Єрьоміна О.Ю. посилається на те, що ініціюючим кредитором належними і допустимими доказами були підтверджені дані про відсутність керівних органів боржника юридичної особи за її місцезнаходженням. Також зазначає, що грошові вимоги ДПІ у Червоно- заводському районі м. Харкова у сумі 3858702,05 грн. у розумінні п.56.18 ст.56 Податкового кодексу є, на думку арбітражного керуючого, узгодженими та безспірними, оскільки постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010р. по справі №2а-8371/08/2070 набрала законної сили з моменту її проголошення.

Представник ініціюючого кредитора, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. залишити без змін. При цьому посилався на те, що Довідка з ЄДРПОУ та неподання звідності до податкових органів є підставою для порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник боржника у судове засідання не зявився. про причини неявки належним чином суд не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.10.2011 року про відкладення розгляду справи, яка була направлена на адресу боржника 05.10.2011р.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та заперечень на неї арбітражного керуючого, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо вірного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У червні 2011р. ініціюючий кредитор, ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статей 7, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство обґрунтована тим, що боржник більше року не надає до органів ДПІ податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, підприємство припинило свою діяльність, органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, відсутні будь-які ознаки, що свідчать про наявність підприємницької діяльності боржника (а.с.4-а.с.6, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області 07 червня 2011 року було порушено провадження у справі №5023/4377/11 про банкрутство ТОВ «Троя-Тета», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.7, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(а.с.1-а.с.2, том1).

Постановою господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. (суддя Усатий В.О.) визнано банкрутом ТОВ “Троя - Тета” та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ “Троя-Тета” арбітражного керуючого Єрьоміну Ольгу Юріївну, яку суд зобовязав виконати всі дії, передбачені ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(а.с.104-а.с.106).

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч.1 ст.52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями абз.8 ст.1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних. Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч.1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство).

Як вбачається, ініціюючий кредитор, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство, у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника надав лише акт про результати камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість, податкові повідомлення-рішення, податкові декларації та власні податкові вимоги.

Однак вказані документи не є виконавчими в розумінні ст.3 Закону України "Про виконавче провадження". Матеріали справи не місять доказів щодо звернення стягнення з боржника на користь кредитора суми заборгованості зі сплати ПДВ та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстрів та штрафних санкцій з податку на додану вартість, а також докази виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2009р.

Відповідно до п.10 статті 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, судова колегія вважає, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Відповідно до п.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з того, що боржник відсутній за вказаною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.10.2005 року місцезнаходженням ТОВ «Троя Тета»»є м. Харків, просп. Гагаріна, буд.100; 01.02.2011 року внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою Однак, у графі «місцезнаходження» міститься запис про перебування боржника, ТОВ «Троя-Тета»за адресою:61140, Харківська область, М.Харків, Червонозаводський район, пр. Гагаріна, буд.100 (а.с.93, том1).

Щодо факту відсутності керівних органів (засновника) боржника, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до Змін №2 до Статуту ТОВ «Троя-Тета»від 23.01.2004 року учасниками товариства є ОСОБА_5 (частка у статутному фонді 33.4%), ОСОБА_6 (частка у статутному фонді 33.3%), ОСОБА_7 (частка у статутному фонді 33.3%).

Як вбачається з матеріалів справи, докази відсутності учасників товариства (засновників) за місцезнаходженням не надані суду першої інстанції.

Відповідно до статей 32-43 ГПК України доказами у справі, що розглядається господарським судом, є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному Законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й за перечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, в тому числі, письмовими дока зами. Довідка чи витяг з ЄДР є одним із письмових доказів, документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У справі про банкрутство, із точки зору правила належності доказів, ві домості з ЄДР, разом з іншими доказами, що вказують на відсутність керівних органів за адресою реєстрації та/або вказують на відсутність господарської діяльності, тощо, є належними, оскільки підтверджують, чи спростовують твердження заявника про припинення боржником підпри ємницької діяльності чи порушення вимог законодавства щодо місцезнаходження керівного органу.

Факт, який підтверджується документом із ЄДР, вва жається достовірним. В той же час, цей факт відповідно до процесуального законодавства не є преюдиціальним (безспірним, беззаперечним, таким, що не підлягає дока зуванню), оскільки він установлюється не господарським чи іншим судом при розгляді цивільної чи господарської справи та не іншим органом, який вирішує господарські спори. Таким чином, відповідно до ст. 35 ГПК України сторона, яка посилається на факти, що містяться в ЄДР, не звільняється від необхідності, їх доказування. Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає відсутність за місцезнаходженням не всіх органів управління боржника (вищого органу, виконавчих і контролюючих органів), а лише керівних органів боржника. Поняття керівних органів суб'єктів господарювання за конодавством не визначається, воно випливає з аналізу норм ЦК України, ГК України, ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до яких місцезнаходженням юридичної особи є місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсут ності місцезнаходження іншого органу чи особи, уповно важеної діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі - виконавчий орган), за певною адресою, яка вка зана засновниками (учасниками) в установчих докумен тах і за якою здійснюється зв'язок із юридичною особою. Отже, «керівні органи», в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство, це фізична особа (особи), член постійно дію чого виконавчого органу юридичної особи, який уповно важений за статутом діяти від імені юридичної особи без довіреності. У ст. 28 ГПК України керівні органи імену ються, як керівники підприємств та організацій, повно важення яких визначені законодавством або установчими документами.

До того ж витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у даному випадку є допустимим доказом, який застосовується для встановлення обставин справи у сукупності з іншими доказами і є підставою для порушення справи про банкрутство.

Слід також зазначити, що ніякі докази, в тому числі, і відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

До того ж арбітражний керуючий Єрьоміна О.Ю. в судовому засіданні усно зауважила, що на виконання своїх обовязків у відповідності до Закону про банкрутство вона встановила місцезнаходження одного з засновників ТОВ «Троя-Тета»ОСОБА_5, та за наслідками роботи встановила наявність певного обсягу нерухомого майна боржника.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять безспірних доказів відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

За таких обставин провадження у даній справі порушено без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість ініціювання справи про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 цього Закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі №5023/4377/11 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржуваний судовий акт підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.3 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк»задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі №5023/4377/11 скасувати.

Припинити провадження у справі.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 жовтня 2011 року.