Постанова № 19228736, 31.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6707/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4322 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.11 р. у справі № 5023/6707/11

за позовом ТОВ "Кримська водочна компанія", Сімферопольський район

до ТОВ "Промснаб" м. Харків

про стягнення коштів в сумі 584947,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 р. позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 524149,22 грн., штраф в сумі 26207,46 грн., пені в сумі 29453,69 грн., 1991,77 грн. 3% річних , 3144,90 грн. інфляційних, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита в сумі 5849,47 грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2011р. по справі № 5023/6707/11 ( суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача 524149,22 грн. основного боргу, 29453,69 грн. пені, 26207,46 грн. штрафу, 1991,77 грн. 3% річних, 3144,90 грн. інфляційних, 5849,47 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати, доказів сплати не надав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що видаткова накладна не є доказом здійснення поставки, отримання товару та виникнення обов’язку відповідача щодо сплати за отриманий товар та суд безпідставно стягнув пеню, інфляційні, штраф та 3% річних .

Відповідач вважає, що суд розглянув справу без участі представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим був позбавлений скористатися процесуальними правами передбаченими чинним законодавством.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу, щоб підготовити та надати суду документальні докази в підтвердження правової позиції та провести звірку взаєморозрахунків.

Судова колегія вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не наводить об’єктивних обставин, які б перешкодили йому вжити заходів для здійснення звірки взаєморозрахунків з позивачем, а також надати обґрунтовані заперечення проти позову.

Представник позивача у призначене судове засідання не з’явився, про причини не прибуття суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Отже, позивач та відповідач не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча належним чином були повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р., нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір поставки № 0583-526 від 17.11.2010р., відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати та передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та оплачувати вартість товару в асортименті, кількості та за ціною, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що відповідач оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 45 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач виготував та здійснив поставку товару на загальну суму 1010874,84 грн., відповідач сплатив суму 486725,62 грн., залишок заборгованості складає 524149,22грн., що підтверджується видатковими накладними та актами звірки розрахунків.

Як свідчать матеріали справи станом на 25.07.2011 року заборгованість відповідача складала суму 524149,22 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків станом на 25.07.2011р. та 16.08.2011р., підписаним сторонами договору, видатковими накладними.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання щодо виготовлення та поставки хлібобулочних та кондитерських виробів виконав належним чином, а відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 524149,22 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з порушенням строків оплати отриманого товару, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що наданий позивачем розрахунок інфляційних, річних відповідає нормам чинного законодавства, умовам договору та задовольнив позов в частині стягнення 1991,77 грн. річних, 3144,90 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві штраф в розмірі 5% від вартості партії товару, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що наданий позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає нормам чинного законодавства, умовам договору та задовольнив позов в частині стягнення 29453,69 грн. пені, 26207,46 грн. штрафу, 1991,77 грн.

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна, не є доказом здійснення поставки, отримання товару та виникнення обов’язку відповідача, щодо сплати за отриманий товар, є безпідставним, оскільки поставка підтверджується видатковими накладними та актами звірки розрахунків , в акті звірки розрахунків станом на 16.08.2011р. зазначені дати та номери видаткових накладних, а також сума заборгованості.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Отже, видаткова накладна є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Посилання відповідача на те що, він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, внаслідок чого був фактично позбавлений можливості захищати свої права та законі інтереси, а також надавати суду необхідні докази є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи, а саме: ухвала про порушення провадження від 11.08.2011 про призначення справи до розгляду на 30.08.2011р. надіслана за адресою, вказаною у позовній заяві, отримана відповідачем 15.08.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 016930.

Отже, відповідач самостійно не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, витребуваних документів не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача за первісним позовом не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2011 р. по справі № 5023/6707/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 31.10.2011 р.