Постанова № 19228726, 27.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/1532/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (дов. №116 від 14.02.2011 року)

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (вх. № 4106 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.11 р. у справі № 5023/1532/11

за позовом ТОВ Фірма "Антарес" в особі філії "Нест-Фуд" ТОВ Фірми "Антарес", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 163721,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 163721,62 грн., з яких 156732,10 грн. сума основного боргу, 3854,88 грн. сума пені та 3134,64 грн. штрафу, а також просив покласти на відповідача судові витрати по справі.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 155203,96 грн. суми основного боргу, 3794,52 грн. пені та 3104,08 грн. штрафу. Вказана заява була прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 квітня 2011 року по справі № 5023/1532/11 (суддя Смірнова О.В.), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 156732,10 грн. суми основного боргу, 3854,88 грн. сума пені, 3134,64 грн. штрафу, 1621,02 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в звязку з тим, що справу було розглянуто без участі його уповноваженого представника без наявності в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. По суті позовних вимог посилається на відсутність належних доказів здійснення поставки позивачем, а також вважає, що судом не досліджено питання щодо настання строку оплати товару за договором. Крім того, заявник скарги зазначає про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін..

18 жовтня 2011 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості підготуватися та надати до суду документальні докази в підтвердження правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки провадження у справі було порушено ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2011 року, дана ухвала направлена сторонам своєчасно та отримана відповідачем 27 вересня 2011 року, що підтверджується повідомлення № 17484 про вручення поштового відправлення. Отже, у відповідача було достатньо часу для надання додаткових пояснень по справі та необхідних документальних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин та докази по справі на підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія судів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.05.2009 р. між сторони був укладений договір поставки за № 526 (надалі договір), за яким позивач зобовязався поставити відповідачу товар згідно з замовленням, а відповідач - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності з умовами договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач товар отримав, але його вартість не сплатив. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором у нього виникла заборгованість в розмірі 155203,96 грн., яка на час розгляду справи в суді відповідачем залишилась несплаченою.

При цьому позивачем на підтвердження правомірності позовних вимог до суду надані копії видаткових накладних (аркуш справи 24-108), копії актів звірки взаємних розрахунків (аркуш справи (14, 15, 133).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані докази звернення до відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу з претензією № 46 від 25.01.2011 р. про сплату боргу, а також докази отримання зазначеної претензії відповідачем 27.01.2011 р. (аркуш справи 109 -113).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що сума боргу відповідачем не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи загальні вимоги чинного законодавства щодо виконання зобовязання, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 155203,96 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також було предявлено до стягнення з відповідача 3794,52 грн. пені та штрафу в розмірі 3104,08 грн., нарахованих на підставі п. 6.2 договору.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору при затриманні платежу за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, дійсною на момент прострочки платежу за поставлений товар за кожен день прострочки та штраф за прострочення платежу у розмірі 2% від суми неоплаченого в строк товару.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обовязок по оплаті в термін, встановлений договором, а також враховуючи, що штрафні санкції (пеня та штраф) нараховані на підставі п. 6.2 договору, підтверджуються наданим розрахунком та відповідають вимогам чинного законодавства, визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3794,52 грн. пені та штрафу в розмірі 3104,08 грн. такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та узгоджуються з приписами норм чинного законодавства

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 09 березня 2011 року була направлена відповідачу за його юридичною адресою: 61002, м. Харків, вул.. Академіка Проскури, 1, та отримана ним 14 березня 2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 129). Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом першої інстанції були створені належні умови для повного та обєктивного розгляду справи по суті, розгляд справи ухвалою від 04 квітня 2011 року було відкладено та зобовязано відповідача виконати вимоги попередньої ухвали тобто надати до суду обґрунтований відзив на позов. Вказана ухвала була отримана відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 13.04.2011 р. (аркуш справи 148).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи,

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, будь-яких клопотань або заяв до суду не надав, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обовязком сторони, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19 квітня 2011 року за відсутності представника відповідача та наявними у справі матеріалами.

Також матеріалами справи підтверджено, що на адресу відповідача була надіслана позовна заява, що підтверджується описом вкладення (аркуш справи 10), а заява про уточнення позовних вимог була отримана наручне уповноваженою особою відповідача за вх. № 313 від 28.03.2011р., що підтверджується штампом ТОВ «Промснаб та підписом гр. Радько на вказаній заяві (аркуш справи 141).

Отже, відповідач, будучи достеменно обізнаний про розгляд справи в суді та про підстави, з яких позивач звернувся до господарського суду, був не позбавлений права та можливості направити до господарського суду свої пояснення або заперечення стосовно виниклої у нього заборгованості за договором, або обґрунтоване документальне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на поважність причин.

Однак, відповідач правом на участь при розгляді справи не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, що свідчить про недобросовісне використання відповідачем прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, а також зловживання відповідачем наданими йому процесуальними правами.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за спірним договором не визнає, посилаючись на відсутність належних доказів (первинних документів) на підтвердження існування заборгованості, вважає, що акт звірки взаємних розрахунків не є доказом здійснення поставки та доказом на підтвердження заборгованості.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2011 р. (аркуш справи 133) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 155203,96 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Однак, наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується належним чином завіреними копіями первинних документів видатковими накладними (аркуш справи 24-108), які містять вичерпні відомості про господарські операції між ТОВ фірма "Антарес" в особі філії "Нест-Фуд" ТОВ фірми "Антарес" та ТОВ "Промснаб", підтверджують їх здійснення, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 155203,96 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

П. 5.3. договору визначено порядок розрахунків, а саме відповідач зобовязаний розрахуватися за поставлений товар на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару по накладній.

До того ж, позивачем до матеріалів справи надана копія претензії № 46 від 25.01.2011 р. про сплату боргу, а також докази отримання зазначеної претензії відповідачем 27.01.2011 р. (аркуш справи 109-113).

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 155203,96 грн. підтверджується матеріалами справи, наведеними відповідачем обставинами не спростовується, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача про неправомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку уточнених позовних вимог (аркуш справи 134-137), пеня та штраф нараховані у відповідності з умовами договору та з додержанням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 19 квітня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 квітня 2011 року по справі № 5023/1532/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 31 жовтня 2011 року