Постанова № 19228639, 03.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011 № 12/100

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 03.11.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Міраж-Луцьк» на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011року

по справі № 12/100 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовомприватного підприємства «Міраж-Луцьк»

доконцерну «Військторгсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»

простягнення 206650,27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року по справі №12/100 відмовлено в позові приватного підприємства «Міраж-Луцьк» до концерну «Військторгсервіс» про стягнення 206650,27 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне підприємство «Міраж-Луцьк» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 року по справі №12/100 було прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Міраж-Луцьк» та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Концерном «Війсьторгсервіс» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ПП «Міраж-Луцьк» на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року у справі № 12/100 відмовити, рішення залишити без змін.

Представник позивача та третьої особи був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, в яких надав свої пояснення і заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Міраж-Луцьк» - без задоволення.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007 року між державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування», правонаступником якого є Концерн «Військторгсервіс» (відповідач) та ТОВ Луцький військторг № 51» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства - філії Луцький військторг № 51 від 18.12.2007 року (далі - договір оренди ЦМК, а.с. 8-10).

15.03.2011 року між ТОВ «Луцький військторг № 51» та ПП «Міраж-Луцьк» було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір цесії, а.с. 59) за договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства - філії Луцький військторг №51 від 18.12.2007 року.

Умовами договору оренди від 18.12.2007 року цілісного майнового комплексу - філії «Луцький військторг № 51» є поліпшення орендованого майна філії, здійсненні за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави.

Згідно з п. 6.2 договору орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна філії, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

Орендодавець в свою чергу, відповідно до умов договору п. 7.6 договору зобовязався відшкодувати орендареві вартість поліпшень орендованого майна.

Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору оренди від 18.12.2007 року встановлений з 01.02.2008 року до 01.02.2023року.

Протягом 2008 року орендар, з письмового дозволу орендодавця, шляхом проведення реконструкції і капітального ремонту, за рахунок власних коштів здійснив невідємні поліпшення у орендованому нежитловому приміщенні площею 755,5 м.кв., яке розташоване у м.Луцьку, вул.Огієнко, 20.

Факт надання дозволу на здійснення поліпшення орендованого майна підтверджується листом начальника державного підприємства МО України «Управління торгівлі Західно оперативного командування» від 05.03.2008 року № 46 та погодження ним кошторисів на виконання будівельних робіт та актів виконаних робіт (а.с. 19).

03.02.2011 року позивачем було предявлено відповідачу вимогу про відшкодування витрат за поліпшення орендованого майна, яка останнім не виконана (а.с. 58).

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до концерну «Військторгсервіс» про стягнення грошових коштів в сумі 206650,27 грн. за поліпшення орендованого майна. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо відшкодування вартості поліпшень орендованого майна.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 206650,27 грн. за поліпшення орендованого майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не дано належної оцінки умовам договору, не зясовані обставини справи щодо обовязку відповідача здійснювати відшкодування вартості поліпшень орендованого майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду справи судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що орендарем здійснено невідємне поліпшення приміщень, яке розташоване у м.Луцьку, вул.Огієнко, 20, що підтверджується первінними документами та господарськими договорами, які свідчать про виконання підрядними організаціями, на замовлення орендаря, ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 206650,27 грн.

Так, 17.03.2008 року між ТОВ «Луцький військторг №51» та ПП «Тіна» було укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт покрівлі нежитлового приміщення по вул.Огієнко, 20 у м.Луцьку (а.с. 20). Відповідно до актів від 08.04.2008 року та від 24.04.2008 року, які скріплені печатками та підписані сторонами договору від 17.03.2008 року, прийнято виконаних робіт всього на суму 53344,80 грн.

10.03.2008 року між ТОВ «Луцький військторг №51» та СПД ОСОБА_1 було укладено договір підряду №2/3 на виконання ремонтних робіт в приміщенні кафе «Міраж», розташованого за адресою: м. Луцьк, вул.Огієнко, 20 (а.с. 26). Відповідно до актів № 1 від 31.03.2008 року, № 2 від 22.04.2008 року та № 3 за травень-червень 2008 року, які скріплені печатками та підписані сторонами договору від 10.03.2008 року, прийнято виконаних робіт всього на суму 117407,00 грн.

05.05.2008 року між ТОВ «Луцький військторг №51» та СПД ОСОБА_1 було укладено договір підряду №5/5 на виконання ремонтних робіт в приміщенні магазину-майстерні, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул.Огієнко, 20 (а.с. 36). Відповідно до акта № 1 за травень-червень 2008 року, який скріплено печатками та підписано сторонами договору від 05.05.2008 року, прийнято виконаних робіт всього на суму 8569,00грн.

21.02.2008 року між ТОВ «Луцький військторг №51» та СПД ОСОБА_2 укладено договір доручення № 230 на виготовлення та встановлення металопластикових дверей і вікон та відповідно до акта приймання виконаних робіт від 01.03.2008 року прийнято виконаних робіт всього на суму 13613,00 грн. (а.с. 39).

15.03.2008 року між ТОВ «Луцький військторг №51» та СПД ОСОБА_2 укладено договір доручення № 245 на виготовлення та встановлення металопластикових дверей і вікон та відповідно до акта приймання виконаних робіт від 25.03.2008 року прийнято виконаних робіт всього на суму 6605 грн. (а.с. 40).

Відповідно до акта здачі-прийому виконаних робіт від 10.06.2008 року між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ТОВ «Луцький військторг №51» прийнято виконаних робіт з виготовлення і встановлення трьох дверних блоків і одного вікна на суму 7512 грн. (а.с. 41).

Крім того, факт здійснення орендарем з дозволу орендодавця невідємних поліпшень орендованого приміщення, яке розташоване у м.Луцьку, вул. Огієнко, 20 на загальну суму 206650,27 грн. підтверджується також аудиторським висновком незалежного аудитора ОСОБА_4 від 14.08.2008 року (а.с. 42-50).

Як зазначалось вище, 15.03.2011 року між ТОВ «Луцький військторг № 51» та ПП «Міраж-Луцьк» було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір цесії, а.с. 59) за договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства - філії Луцький військторг №51 від 18.12.2007 року.

15.03.2011 року повідомленням № 25 первісний кредитор повідомив відповідача про заміну кредитора, яке було надіслано рекомендованим відправленням на адресу відповідача.

Нормами статті 514 ЦК України регламентовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 18-1 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» обовязок проведення капітального ремонту майна, переданого в оренду, покладено на орендодавця або балансоутримувача, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до пункт 10.5 договору оренди ЦМК від 18.12.2007 року передбачено, що питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Пунктом 7.6 договору оренди орендодавець зобовязався відшкодувати орендареві вартість поліпшень орендованого майна, без встановлення будь яких термінів і обмежень у часі для здійснення відшкодування.

Таким чином, за умовами договору оренди від 18.12.2007 року відшкодування орендодавцем орендарю вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна не ставиться у залежність від терміну дії договору.

Частиною 3 статті 778 ЦК України передбачено, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Оскільки чинне законодавство і договір оренди ЦМК від 18.12.2007 року не повязує відшкодування орендодавцем вартості поліпшень майна у залежність із припиненням чи розірванням договору оренди, а передбачають обовязок орендодавця відшкодувати орендарю вартість поліпшень орендованого майна, тому відшкодування вартості поліпшень має здійснюватись за вимогою орендаря.

З огляду на вищезазначене, судова колегія не приймає до уваги за необгрунтованістю твердження відповідача про те, що моментом відшкодування позивачу компенсації за поліпшення орендованого майна є розірвання чи припинення договору оренди.

При цьому, предметом даного позову є відшкодування коштів, затрачених на поліпшення конкретного орендованого приміщення, яке знаходиться у м. Луцьку, вул. Огієнко, 20.

01.07.2008 року сторонами договору оренди ЦМК від 18.12.2007 року підписано додаток до договору оренди ЦМК, згідно з пунктом 4 приміщення у м. Луцьку, вул. Огієнко, 20 було вилучено із складу орендованого майна (тобто стосовно цього приміщення припинені орендні відносини), що підтверджується додатком від 01.07.2008 року до договору оренди ЦМК, який додається до пояснення і актом прийому-передачі орендованого майна ЦМК від 16.01.2008 року, який міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, шо відповідачем було перераховано 202123,00 грн. за поліпшення, здійсненні в орендованому приміщенні, яке розташоване у м. Луцьку, вул. Огієнко, 20, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що вартість поліпшень орендованого приміщення, яке розташоване у м. Луцьку, вул. Огієнко, 20 складає суму 206650,27 грн. що підтверджується актами виконаних робіт, аудиторським висновком і звітом про оцінку майна, а не суму 202123,00 грн.

Крім того, надані відповідачем розрахункові документи про перерахування 202123,00 грн. підтверджують зовсім інші обставини і господарські операції. Так, перерахування відповідачем коштів за поліпшення інших обєктів орендованого майна цілісного майнового комплексу, які були здійснені у інший період, і ці розрахунки не відносяться до зобовязань по компенсації вартості поліпшень на суму 206650,27 грн. саме орендованого приміщення, яке розташоване у м.Луцьку, вул. Огієнко, 20, здійснення яких підтверджується іншими актами виконаних робіт, ніж ті, за які перерахував кошти відповідач.

Одночасно, у платіжних дорученнях, які надав відповідач, у розділі «Призначення платежу» вказано, що кошти перераховані за поліпшення орендованого майна згідно двох атів виконаних робіт від 18.12.2008 року, а також актів від 23.12.2008 року та від 22.04.2008 року на суму 65723 грн.

Разом з тим, предметом даного позову є стягнення компенсації за завсім іншими актами виконаних робіт, а саме: актами від 08.04.2008 року та від 24.04.2008 року приймання виконаних робіт ПП «Тіна» відповідно на суму 17946,00 грн. та на суму 35398,80 грн.; №1 від 31.03.2008року, №2 від 22.04.2008 року та №3 за травень-червень 2008 року приймання виконаних робіт ПП ОСОБА_1 робіт, відповідно на суму 27041,00 грн., 36218,00 грн. та 54148,00 грн.; №1 за травень- червепь 2008 року приймання виконаних робіт ПП ОСОБА_1 на суму 8569,00 грн.; від 01.03.2008 року і від 25.03.2008 року на суму 13613,00 грн. та 6605,00 грн. з підприємцем ОСОБА_2; від 10.06.2008 року на суму 7512,20 грн. з підприємцем ОСОБА_3

Натомість, належних доказів оплати компенсації за поліпшення орендованого приміщення саме за цими актами виконаних робіт відповідач не надав, не містять такі докази і матеріали справи.

Крім того, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що проведені орендарем роботи є поточними, з огляду на наступне.

За приписами статті 23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Згідно з пунктами 2, 3 статті 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Вказаною нормою передбачено, що обовязок з проведення капітального ремонту покладається на наймодавця. Під капітальним ремонтом слід розуміти таке відновлення основних частин (конструктивних елементів) найманого майна, без якого останнє неможливо використовувати за призначенням. Капітальний ремонт речі має проводитись у строк, передбачений договором, а якщо він не визначений, - у розумний строк.

Капітальний ремонт повинен здійснюватися за рахунок наймодавця та його силами чи силами залучених ним осіб. Договором найму, зокрема, може встановлюватися обовязок наймача призупинити чи обмежити користування майном на час проведення ремонту чи його право вимагати від наймодавця надання на час ремонту аналогічного майна.

За розясненням, що наведене в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року №7/7-401, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в звязку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

При цьому, згідно вказаного листа, поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або обєкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт.

З встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що дозвіл на поліпшення орендованого майна власником майна у формі, що відповідає формі договору із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх вартості, було надано, факт необхідності проведення капітального ремонту позивачем доведено належним чином, виконані орендарем роботи є капітальним ремонтом, ці роботи фактично спрямовані на утримання майна в належному стані, що за умовами договору оренди є обовязком орендаря, тому суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з доводами скаржника про порушення відповідачем умов договору від 18.12.2007 року, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи і є обґрунтованими.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року прийнято після неповного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства «Міраж-Луцьк» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства «Міраж-Луцьк» на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011року у справі № 12/100 - задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2011року у справі № 12/100 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

3.Стягнути з концерну «Військторгсервіс» (м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А, код 33689922) на користь приватного підприємства «Міраж-Луцьк» (м.Луцьк, вул.Огієнко, 20, код 36180962) грошові кошти в сумі 206650,27 грн. за поліпшення орендованого майна, 2066,50грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 42,50грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 12/100 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

11.11.2011

Головуючий суддяМайданевич А.Г.

СуддіГаврилюк О.М.

Мальченко А.О.

16.11.11 (відправлено)