Рішення № 19228539, 03.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 рокуСправа № 07/5026/2129/2011

За позовом фермерського господарства “Глобине-Росія”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод”

про стягнення 134445 грн. 54 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 26.09.2011р.;

від відповідача: не зявилися.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 134445 грн. 54 коп., у тому числі: 120120 грн. основного боргу за поставлену сою, 3123 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань, 1816 грн. 61 коп. 3 % річних та 9358 грн. 81 коп. пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за договором поставки від 25.08.2009р. №25/08/09-01 щодо оплати поставленої йому позивачем сої.

У засіданні суду представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідань суду, які були призначені господарським судом на 9 годину 45 хвилин 20 жовтня 2011р. і на 9 годину 30 хвилин 3 листопада 2011р., проте його представник у ці судові засідання не зявився.

20 жовтня 2011р. відповідач заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.10.2011р., у звязку з участю його представника у іншому судовому засіданні у справі №2а-2370/1587/2011 Черкаського окружного адміністративного суду.

28 жовтня 2011р. відповідач заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 03.11.2011р., у звязку з відпусткою юрисконсульта товариства та неможливістю участі іншого представника у засіданні суду.

Доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи не взяті господарським судом до уваги через те, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого свого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України.

Незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2009р. фермерське господарство “Глобине-Росія”, як постачальник, і товариство з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод”, як покупець, уклали договір поставки №25/08/09-01 (далі - договір №25/08/09-01), згідно з яким постачальник зобовязався передати у власність покупцю 100 тон + 10% сої за ціною 5200 грн. з ПДВ за одну тону, усього на загальну суму 520000 грн. + 10%.

Згідно з п. 7.1 договору №25/08/09-01 покупець зобовязався здійснити оплату сої шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100 % вартості поставленого товару, на протязі 21 календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури.

У п. 8.1 договору №25/08/09-01 його сторони передбачили, що у разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1 договору більше ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобовязання від вартості частини товару, що був поставлений згідно графіку поставки, зазначеного в додатковій угоді до даного договору.

На виконання договору поставки від №25/08/09-01 фермерське господарство “Глобине-Росія” за видатковою накладною від 28.08.2009р. №40 передало товариству з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод”, а останнє прийняло через свого представника Кузякіну В.І., яка діяла на підставі довіреності від 28.08.2009р. №ККЗ296, - 231 тонн сої на загальну суму 120120 грн.

Того ж дня 28.08.2009р. фермерське господарство “Глобине-Росія” виставило рахунок від 28.08.2009р. №45 на оплату товариством з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод” вартості сої на загальну суму 120120 грн.

3 березня 2011р. фермерське господарство “Глобине-Росія” рекомендованим листом надіслало поштою товариству з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод” лист-вимогу від 02.03.2011р. №10 про оплату боргу за сою в сумі 120120 грн., проте цей борг відповідач не сплатив.

За прострочення оплати поставленого товару фермерське господарство “Глобине-Росія” нарахувало товариству з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод” до сплати:

- 9358 грн. 81 коп. передбаченої п. 8.1 договору №25/08/09-01 пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 16.03.2011р. по 16.09.2011р.;

- 1816 грн. 61 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період прострочення з 16.03.2011р. по 16.09.2011р.;

- 3123 грн. 12 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань за період з березня по липень 2011р.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Передбачена п. 7.1 договору №25/08/09-01 умова щодо виставлення рахунку-фактури не передбачає її надіслання (вручення) постачальником покупцю. Фактична наявність такої рахунку-фактури означає про її виставлення. Тому наявність рахунку фермерського господарства “Глобине-Росія” від 28.08.2009р. №45 на оплату товариством з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод” вартості сої у сумі 120120 грн. означає про виставлення позивачем передбаченої п. 7.1 договору №25/08/09-01 рахунок-фактури.

Відтак відповідач зобовязаний був оплатити поставлену йому позивачем сою протягом 21 календарного дня з дати виставлення позивачем рахунку від 28.08.2009р. №45, тобто у період з 29.08.2009р.по 18.09.2009р. Проте відповідач цього зобовязання не виконав і борг у сумі 120120 грн. не сплатив, тому позивач вправі вимагати стягнення з відповідача цієї суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення сплати боргу, процентів річних, а також передбаченої договором пені.

Стягувані суми інфляційних нарахувань і 3 % річних нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем зобовязання щодо оплати поставленої позивачем сої, вимогами законодавства і умовами договору №25/08/09-01.

Передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій у даному випадку припадає на період з 19.09.2009р. по 18.03.2010р. Заявлену до стягнення суму пені 9358 грн. 81 коп. позивач нарахував поза межами цього періоду, тому позивач не має права на її стягнення з відповідача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 120120 грн. основного боргу за поставлену сою, 3123 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань, 1816 грн. 61 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на сплату державного мита у сумі 1250 грн. 60 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219 грн. 52 коп.

При вирішенні цього спору господарський суд враховував правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у його постанові від 23.06.2010р. у справі господарського суду Черкаської області №18/2364.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Перше Травня “Комбікормовий завод” (вул. Центральна, 2, с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 36330229) на користь фермерського господарства “Глобине-Росія” (вул. Східно-Кільцева, 12, м. Глоби не, Полтавська область, ідентифікаційний код 33189999) 120120 грн. основного боргу, 3123грн. 12 коп. інфляційних нарахувань, 3123 грн. 12 коп. 3 % річних, 1250 грн. 60 коп. витрат на сплату державного мита і 219 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.В. Дорошенко

Повне рішення складено і підписано 07.11.2011р.