Рішення № 19225267, 14.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р.Справа № 25/17-3444-2011 За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод”

про стягнення 371 085,75 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №97 від 20.09.2010 р.; ОСОБА_2., довіреність №49 від 27.09.2011 р.

Від відповідача: не зявився

В засіданні 14.11.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2., довіреність №49 від 27.09.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: про стягнення з ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод»на користь ДП «Іллічівський морський торговельний порт»368781,86 грн. основного боргу та 2303,89 грн. три проценти річних.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, в процесі розгляду справи по суті надав суду заяви про збільшення позовних вимог від 29.09.2011 р. вих.№979/20.3-7, від 24.10.2011 р. вх.№36518/2011, якою остаточно визначено зміст позовних вимог та яка приймається судом.

Первісні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод»на користь ДП «Іллічівський морський торговельний порт»268053,78грн. основного боргу та 1171,45 грн. три проценти річних.

Так, позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що у звязку із затопленням танкеру «Волгонефть-263»при виконанні ТОВ «ІСРЗ»ремонтних робіт, останній звернувся до ДП «ІМТП»з листом від 23.05.2011 р. та телефонограмами щодо надання послуг з усунення наслідків аварії. На підставі чого позивачем було надано запитувані послуги, несплачену суму яких позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, за прострочення сплати основного боргу позивачем нараховано до стягнення з відповідача три проценти річних.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Ухвалою суду від 31.10.2011 р. за клопотанням позивача від 24.10.2011 р. вх.№36515/2011 згідно ч.3 ст.69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 14.11.2011 р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

Листом №ТД-88 від 23.05.2011 р., факсограмами №ТД-83 від 23.05.2011 р., №ТД-127 від 09.08.2011 р., телефонограмами від 23.05.2011р., 24.05.2011 р., від 25.05.2011 р., від 05.06.2011р., від 06.06.2011 р., від 07.06.2011 р. відповідач звернувся до позивача із проханням про надання технічного сприяння по ліквідації аварійної ситуації по плавучому доку №154, а саме, послуги по роботі морського нафтосміттєзбиральника, послуги по бонуванню, водовідливні засоби (насоси), гарантував здійснення оплати.

Надання позивачем відповідачу послуг підтверджується актами виконаних робіт від 26.05.2011 р., від 30.05.2011 р., від 31.05.2011 р., від 23.06.2011 р., від 05.07.2011 р., від 31.07.2011 р., від 31.08.2011 р., актом про закінчення робіт з дегазації від 04.06.2011 р., нарядами на виконання робіт від 23.05.2011 р., від 24.05.2011 р., від 03.06.2011 р., 04.06.2011 р., 06.06.2011 р., 11.06.2011 р.

Так, позивачем відповідачу, шляхом передання повноважним особам під розписку із супровідними листами, було виставлено рахунки на оплату наданих послуг №Пр/18 988 від 26.05.2011 р. на суму 20457,76 грн., №18989 від 30.05.2011 р. на суму 20590,81 грн., №21822 від 31.05.2011 р. на суму 33740,90 грн., №Пр/24154 від 23.06.2011 р. на суму 877,63 грн., №24750 від 05.07.2011 р. на суму 108613,80 грн., №29117 від 31.07.2011 р. на суму 93772,88грн., №34400 від 31.08.2011 р. на суму 100728,08 грн.

Виписка з рахунку ПАТ «Марфін Банк»за 29.06.2011 р. свідчить про часткову оплату відповідачем отриманих послуг на суму 10000 грн.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ДП «ІМТП»позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Правовідносини, що виникли між сторонами на думку суду, регулюються п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 368781,86 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних в сумі 2303,89 грн., розраховані за період з 04.06.2011 р. по 10.10.2011 р.

У відповідності з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних, суд встановив, що він відповідає чинному законодавству, у звязку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача 2303,89 грн. три проценти річних підлягає судом задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ДП «ІМТП»позовні вимоги в повному обсязі, у звязку з чим стягненню з ТОВ «ІСРЗ» підлягає заборгованість за надані послуги в сумі 368781,86 грн., 2303,89 грн. три проценти річних.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 3710,85 грн. державного мита та 236 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати позивачу довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 32 коп.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 14.11.2011р., тому особливо за наявності у матеріалах справи поштових повідомлень відділення звязку про вручення ухвал суду від 01.09.2011 р., від 19.09.2011 р., 24.10.2011 р. повноважним особам ТОВ «ІСРЗ», суд, приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів,61, код 32333962) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 368781 (триста шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 86 коп. основного боргу, 2303 (дві тисячі триста три) грн. 89 коп. три проценти річних, 3710 (три тисячі сімсот десять) грн. 85 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати Державному підприємству «Іллічівський морський торговельний порт»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) довідку на повернення з державного бюджету надмірно сплаченого державного мита в сумі 0,32 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст складено 15.11.2011 р.