Рішення № 19225271, 14.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р.Справа № 5/17-3735-2011 За позовом: приватного підприємства комерційної фірми „Багіра і Ко” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретейл Груп"

про стягнення 11754,29 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 16.08.2011 року;

від відповідача: не зявився

Суть спору: приватне підприємство комерційна фірма „Багіра і Ко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Ретейл Груп” про стягнення заборгованості в розмірі 11 754,29 грн., яка складається з основного боргу в сумі 11 125,31грн. та пені в розмірі 628,98грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2011р. було порушено провадження по справі № 5/17-3735-2011.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та договорі № 123/1 від 23.02.2011 р. та юридичну адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.10.2011р., у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Крім того, у пункті 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.11.2011р. після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

23.02.2011р. між приватним підприємством комерційною фірмою „Багіра і Ко” (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ретейл Груп” (далі відповідач) був укладений договорі поставки товару № 123/1 (далі договорі).

Згідно п.1.1 договору, позивач зобовязується поставити та передати у власність товар партіями, а відповідач зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Найменування, асортимент, кількість , ціна, вартість товару та поставки зазначається в накладних та товар, які є доповненням до договору та невідємною його частиною (п.1.2 договору). Накладні на товар підписуються сторонами та оформляються згідно з вимогами діючого законодавства (п.1.3 договору).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що перехід права власності до відповідача здійснюється одразу після підписання ним накладних.

На виконання умов договору позивача поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 12 203,91грн., що підтверджується накладними: № Ркm-414536 від 26.02.2011р. на суму 1 940,86грн; № Ркm-414539 від 26.02.2011р. на суму 1 856,40грн.; № Ркm-414852 від 05.03.2011р. на суму 906,84грн.; № Ркm-416881 від 12.03.2011р. на суму 1 781,58грн.; № Ркm-416895 від 12.03.2011р. на суму 1 227,50грн.; № Ркm-418224 на суму 1 135,10грн.; № Ркm-418212 на суму 1 311,19грн.; № Ркm-419537 від 26.03.2011р. на суму 647,46грн.; № Ркm-419539 від 26.03.2011р. на суму 1 396,98грн.

Пунктом 3.2 договору, передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 1 078,60грн.

25.06.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість

Втім, відповідач вимогу позивача по погашенню заборгованості не виконав, заборгованість не погасив.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товару № 123/1 від 23.02.2011р. складає 11 125,31грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4.1 договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань по договору відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Оскільки відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, заборгованість не сплатив, позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі 628,98грн.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню заборгованості в розмірі 11 754,29 грн., яка складається з основного боргу в сумі 11 125,31грн. та пені в розмірі 628,98грн.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ретейл Груп” (65055, м. Одеса, вул. Нежджнової, буд.. 25; код 37280038) на користь приватного підприємства комерційної фірми „Багіра і Ко” (67600, Одеська область, Біляївський район, м. Білявка, вул.. Радянська, буд..10; код 30342910 ) 11125,31грн. основного боргу, 628,98грн. пені, державне мито в сумі 117,54 грн. та 236, 00 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено 15.11.2011р.