Рішення № 19221175, 07.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2011 р.

Справа № 35/17-3543-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель"

до відповідача Приватного підприємства "АПРИММЕТ"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рондель", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "АПРИММЕТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2-26/08 КП від 26.08.10р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель" та Приватним підприємством "АПРИММЕТ".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.11р. порушено провадження у справі №35/17-3543-2011.

26.09.2011р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшов лист №138109 від 21.09.2011р.(вх.№33335/2011 від 26.09.2011р.), згідно якого зазначає про те, що не має можливості направити свого представника у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем, та просить суд розглянути позов за відсутністю представника позивача.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв’язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

26.08.10р. між Приватним підприємством "АПРИММЕТ"(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель"(Покупець) було укладено договір купівлі - продажу №2-26/08 КП, згідно умов якого Продавець зобов'язався продавати Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати продукцію у строки та у розмірах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.2. договору, загальна сума даного договору складається з суми поставок, зазначених у товаросупровідній документації.

Згідно п.4.3. договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється Покупцем у вигляді 100% передоплати за кожну партію продукції, відповідно до виставленого Продавцем рахунку.

Приватним підприємством "АПРИММЕТ" було виставлено рахунок-фактуру №2-26/08 від 26.08.2010р. на суму 535138,60грн.

Відповідачем було поставлено позивачу товар, на загальну суму 535138,60грн., що підтверджується видатковою накладною №1-27/08 від 27.08.2010р.

Позивач оплатив товар у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №362 від 27.08.2010р. на суму 535000грн., та №366 від 30.08.2010р. на суму 138,60грн.

18.04.2011р. співробітниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 470/23-600/24784101, з якого вбачається, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва дійшла висновку про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, зокрема з Приватним підприємством "АПРИММЕТ", через відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів. При цьому ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва зазначила про порушення сторонами правочинів вимог ст. ст. 203, 215, 216, 626, 228, 655, 656, 662, 664, 689 ЦК України та ст. 207 ГК України.

В обґрунтування позову позивач посилається на таке: вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі - продажу є недійсним, оскільки відповідач не має необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме у нього відсутні основні засоби, не має власних та орендованих транспортних засобів, кількість працівників складає 1 особу, а також що сторонами порушено ст. 228 ЦК України та укладено правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, та порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Вищевикладене зумовило звернення ТОВ"Рондель" до суду з даним позовом до відповідача Приватного підприємства "АПРИММЕТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2-26/08 КП від 26.08.10р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель" та Приватним підприємством "АПРИММЕТ".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Поняття та умови договору а також загальний порядок укладення, зміни та розірвання договорів визначено Главами 52-53 Цивільного кодексу України, Главою 20 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Як встановлено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною є обов’язковою умовою визнання його недійсним.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ч.1 ст.628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно норм ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до приписів ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільно-правових відносин, а саме свобода договору, яка наділяє осіб правом вільно вирішувати питання про укладення договору, про вибір контрагентів, про визначення умов договору. Статтею 67 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу №2-26/08 КП від 26.08.10р. Приватним підприємством "АПРИММЕТ" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рондель" товар, на загальну суму 535138,60грн., що підтверджується видатковою накладною №1-27/08 від 27.08.2010р., а останній оплатив товар у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №362 від 27.08.2010р. на суму 535000грн., та №366 від 30.08.2010р. на суму 138,60грн.

Таким чином, сторонами були виконані умови договору купівлі-продажу №2-26/08 КП від 26.08.10р., а крім того відсутні будь-які претензії щодо виконання сторонами договірних зобов’язань.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на акт № 470/23-600/24784101 від 18.04.2011р. щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель" вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., згідно якого ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва дійшла висновку про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, зокрема з Приватним підприємством "АПРИММЕТ", через відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Оцінюючи спірний договір купівлі-продажу, суд зазначає, що він був укладений із дотриманням чинного законодавства.

Посилання позивача на недійсність договору купівлі-продажу №2-26/08 КП від 26.08.10р. на думку суду є безпідставні, під час розгляду справи позивачем не було надано доказів, правового обґрунтування, які б могли слугувати підставою для визнання договору недійсним чи задоволення його вимог, тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №2-26/08 КП від 26.08.10р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель" та Приватним підприємством "АПРИММЕТ", не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 14.11.2011р.