Рішення № 19220825, 04.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/25 04.11.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»м. Київ

про стягнення 4 742, 99 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт

від відповідача ОСОБА_2 юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 14 год. 00 хвил. 13.10.11р. до 15 год. 30 хвил. 25.10.11р., з 15 год. 40 хвил. 25.10.11р. по 11 год. 30 хвил. 04.11.11р. згідно вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування ( в порядку регресу) в розмірі 4742, 99 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

·до висновку спеціаліста про оцінку, не додано документів, які підтверджують його право на проведення такої діяльності згідно законодавства;

·Договір добровільного комплексного страхування на транспорті не скріплений печатками та підписами сторін;

·до повноважень посадової особи, яка підписала наказ про виплату страхового відшкодування від 08.02.11р. за № 00059193 не належить право підпису вказаного документу ( перед найменуванням посади стоїть рисочка);

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі, позивач згідно статті 22 ГПК України збільшив розмір своїх позовних вимог, у звязку з чим ціна позову дорівнює 4742,99 грн. Судом перевірені умови щодо збільшення розміру позову в цій частині на відповідність їх вимогам ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Вказана заява не приймається судом, оскільки не відповідає вимогам ГПК України. Так, під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Такі вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочення платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

Заява про збільшення позовних вимог є фактично уточненням ціни позову в розумінні вимог статті 55 ГПК України. У випадку неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Тобто, мало місце не збільшення розміру позовних вимог, а уточнення ціни позову яка дорівнює 4742,99 грн.

Позов мотивовано тим, що 11.11.10.р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА, далі Страховик, та Ковальчуком Віталієм Зіновійовичем, далі Страхувальник, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 14013/4009/0000486, далі Договір, обєктом страхування якого на випадок дорожньої транспортної пригоди є автомобіль марки «Сery Tiggo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

30 грудня 2010 року о 19 год. 30 хвил. в м. Львові по вул. .Городецького, сталася дорожньо транспортна пригода, далі ДПП, учасниками якої стали, зокрема:

Шавтомобіль марки «Сery Tiggo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 ;

Шавтомобіль марки «Иван», далі транспортний засіб, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_3.

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_3 за ознаками пункту 124 КУпАП, та відповідно до пункту 12.1 Правил Дорожнього руху України підтверджено постановою Яворівського районного суду Львівської області у справі № 3-12 від 24.01.11р., що в розумінні статті 35 ГПК України є фактами які мають значення для вирішення спору.

З метою встановлення розміру матеріальної шкоди було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 Вартість матеріального збитку згідно звіту за №11/101 від 12.01.11р. склала 5464, 99 грн., у звязку з чим відповідачем 31.12.10р. була надіслано на адресу позивача заяву на виплату страхового відшкодування. 9 лютого 2011 року позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 4742, 99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004680 від 09.02.11р. та наказом за № 00059193, за вирахуванням франшизи в розмірі 722 грн. 11 березня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача регресну вимогу за № 2996 від 10.03.11р., яку було отримано відповідачем 11.03.11р. До наступного часу відповідач суму страхового від шкодування на адресу позивача не перерахував.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована відповідачем згідно полісу ВС/6893684 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 25500 грн., а тому згідно вимог Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за №1961 IV від 01.07.04р., із змінами та доповненнями, далі Закон, обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вказаним водієм власнику застрахованого автомобіля «Сery Tiggo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача. Оскільки складова шкоди доведена матеріалами скоєння ДПП, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 4742, 99 грн.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір страхування, сторони досягли всіх його суттєвим умов, а саме відносно предмету страхування, дотримали його письмову форму, визначили суттєві умови, у тому числі страхову суму, а тому відповідно до вимог ст.ст. 16 Закону України " Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується вимогами статті 1166 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4742, 99 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 35 ГПК України передбачає, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вина ОСОБА_3 установлена постановою Яворівського районного суду Львівської області у справі №3-12 від 24.01.11р.

Зобовязання сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень встановлено у статті 33 ГПК України. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України та право регресного відшкодування виплаченої ним суми на підставі статті 993 ЦК України в розмірі 4 232, 99 грн. Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Сery Tiggo»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, докази відсутності вини у заподіяних позивачеві збитках.

За такими обставинами позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» підлягають задоволенню частково, у звязку з чим з останнього слід стягнути суму виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 4232,99 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні решти частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача франшизи в розмірі 510 грн. слід відмовити за наступними обставинами, зокрема:

Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" та статті 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшиза, а саме частину збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована відповідачем згідно полісу ВС/6893684, де встановлена франшиза в розмірі 510 грн.

Заперечення відповідача відносно відсутності у експерта документів на право проведення експертного автотоварознавчого дослідження спростовуються тим, що за змістом висновку вбачається, що фізична особа підприємець ОСОБА_6 є спеціалістом з експертним стажем з 2008 року, має свідоцтво про державну реєстрацію №222 від 23.07.08р., свідоцтво Міністерства юстиції України, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ за № 5846, видане Фондом Державного майна України від 05.04.08р., а також свідоцтво аварійного комісара №1049, видане 30.03.07р. УЦПАЗ «Експерт Сервіс». Вказані документи оформлені відповідно до вимог законодавства надають право ОСОБА_6 здійснювати діяльність відносно проведення експертиз за спеціальністю.

Відносно заперечень відповідача що Договір комплексного добровільного страхування не скріплений печатками та підписами сторін, то вказані обставини не ґрунтуються на матеріалах справи. Під час дослідження судом оригіналу Договору, останній належним чином оформлені підписи та печатки сторін. Крім того, відповідач не звертався до суду з вимогами про визнання спірного договору недійсним, або з вимогами повязаними з його не укладенням.

Послання відповідача на те, що позивачеві перейшло право вимоги лише в сумі 882, 10 грн., необґрунтовано. Так, відповідно до платіжного доручення № 004680 від 09.02.11р. позивачем було сплачено страхове відшкодування за Договором майнового страхування, у межах фактичних витрат згідно з пунктами 1.5, який визначає порядок сплати страхового платежу. Підпунктом 10.1.10 Договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 11.11.10р. за № 14013/4009/0000486 вказано, що якщо умовами Договору передбачено сплата страхового платежу частинами, Страховик має право утримати суму несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування.

Надані позивачем у судовому засіданні докази у справі свідчать про виплату суми 4742, 99 грн. відповідають вказаному порядку, зокрема:

ь882,10 грн. - згідно заявки Страхувальника;

ь3860,89 грн. - в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується довідкою позивача та відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про страхування»та приписами статті 993 ЦК України.

Відсутність повноважень посадової особи, або особи яка перевищили свої повноваження під час підпису наказу про виплату страхового відшкодування. за № 00059193 від 08.02.11р. (перед найменуванням посади стоїть риска), не приймається судом. Так, спірний Договір набрав чинності, не розірваний сторонами, умови його виконанні, а тому заінтересована сторона не позбавлена права звернутися до суду за хистом свого порушеного права.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами ст. 44, частини пятої ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 12 Закону України " Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 627, 629, 979, 1166, 1178, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, ч.3 ст. 43, 44, ч. 5 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ, 03058, Повітрофлотський проспект, 25, код ЄДРПОУ 23510137, на користь:

- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»", 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р 26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335, код 20033533, суму виплаченого страхового відшкодування ( в порядку регресу) в розмірі 4 232 грн. 99 коп., витрати по державному миту в сумі 91 грн. 03 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 210 грн. 62 коп., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» щодо стягнення франшизи в сумі 510 грн. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 08.11.11р.