Рішення № 19220815, 24.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/15624.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

ДоПриватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

Простягнення 13 112,62 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 16 від 10.01.2011 р.); Від відповідачаНе з'явився; У судовому засіданні 24 червня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна (далі відповідач) збитків в сумі 13 112,62 грн., завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.04.2011р. порушено провадження у справі №24/156 та призначено справу до розгляду на 13.06.2011р.

11.05.2011р. до через канцелярію господарського суду м. Києва відповідач подав заперечення проти позову.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2011р. розгляд справи перенесено на 24.06.2011р.

У судовому засіданні 24.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві за вх. №11274 від 19.04.2011р.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, про причини його незявлення суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи відповідач був поінформований належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

22.06.2010р. приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та гр. ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №030117/4002/0000041, відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “Dacia Logan”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

06.07.2010р. у м. Києві на мосту Патона відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2010р. гр. ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 13 112,62 грн., що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку №7431 від 27.07.2010р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника від 07.07.2010р. та страхового акту №00047825 від 15.09.2010р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 13 112,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №024972 від 20.09.2010р. (копія в матеріалах справи).

Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку відшкодованих страхувальнику 13 112,62 грн., обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги в сумі 13 112,62 грн. до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_3 встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2010р.

Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована відповідачем за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2724917.

Поліс № ВЕ/2724917 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500, 00 грн., франшиза 510 грн.

Відповідно до полісу ВЕ/2724917 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_3, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_3 автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач, листом №142 від 20.10.2010р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у сумі 13112,62 грн.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Поданими запереченнями відповідач наполягає на зменшенні позовних вимог на суму франшизи, передбачену договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № ВЕ/2724917, що становить 510,00 грн.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, з урахуванням виключення суми франшизи, передбаченої полісом № ВЕ/2724917, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 12602,62 грн. (13112,62 грн. 510, 00 грн. = 12602,62 грн.), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню, а зазначена сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська іноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, оф. 208; код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37; код ЄДРПОУ 20033533) 12 602 (дванадцять тисяч шістсот дві) грн. 62 коп. страхового відшкодування, 126 (сто двадцять шість) грн. 02 коп. державного мита та 226 (двісті сімнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.