Рішення № 19220417, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/42407.11.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"

до Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 057,38 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" шкоди в порядку регресу в розмірі 5 057,38 грн., в тому числі 3314,11 страхового відшкодування, 275,84 грн. пені, 53,39 грн. 3% річних, 162,390 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № 5-1942/08.039 добровільного страхування наземного транспорту АВТОКАСКО від 03.10.2008 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки ВАЗ 21150-120-20, д.н. НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Богдан 09202, д.н. НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/0912105), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 порушено провадження по справі № 53/424, розгляд справи призначено на 17.10.2011.

В судове засідання 17.10.2011 представник позивача не зявився, проте через канцелярію суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотав про розгляд справи без участі представника позивача.

Незважаючи на належне повідомлення представник відповідача в судове засідання 17.10.2011 не зявився, вимог ухвали суду від 15.09.2011 не виконав, проте через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав заяву про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що незявлення представників сторін в засідання суду та невиконання останніми в повному обсязі вимог суду, викладених в ухвалі суду від 15.09.2011, перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд ухвалою від 17.10.2011 відклав розгляд справи на 07.11.2011.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі представник позивача в засідання суду 07.11.2011 не зявився.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, в т.ч. у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2008 між позивачем та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір № 5-1942/08.039 добровільного страхування наземного транспорту АВТОКАСКО (надалі "Договір").

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і повязані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21150-120-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання страхових випадків, зокрема, ДТП.

ОСОБА_2, 03.01.2009 о 17 год. 20 хв. В м. Львові по вул.. Личаківська Пасічна, керуючи автомобілем Богдан 09202, д.н. НОМЕР_2, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю ВАЗ 21150, д.н. НОМЕР_1, який зупинився на головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем. В результаті вказаних дій автомобілі отримали пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Золочівського районного суду Львівської області від 18.02.2009 у адміністративній справі, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

05.01.2009 власник застрахованого транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21150-120-20 звернувся до позивача із заявою №5392 про настання випадку, що має ознаки страхового.

Відповідно до висновку спеціаліста № 23 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, складеного 03.02.2009 судовим експертом Вербовим В.В. сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21150-120-20, д.н. НОМЕР_1 складає 3985,59грн.

На підставі страхового акту № 147 від 23.02.2009, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 3824,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3824,11 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем Богдан 09202, д.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля Богдан 09202, д.н. НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно із полісом №ВС/0912105.

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, полісом №ВС/0912105 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний у полісі.

Довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова від 09.01.2009 та Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 18.02.2009 не встановлено факту керування (володіння, експлуатації) гр. ОСОБА_2 автомобілем Богдан 09202, д/н НОМЕР_2, на незаконних підставах.

Відповідно, суд дійшов висновку, що під час ДТП гр. ОСОБА_2 експлуатував зазначений транспортний засіб на законних підставах.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/0912105) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21150-120-20, становить 3985,59 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 3824,11 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією позивача, що отримана відповідачем 27.12.2010 та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 3824,11грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Враховуючи визначені полісом №ВС/0912105 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3314,11грн. (3824,11 грн. 510,00 грн. франшизи).

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що останній нараховує позивачеві пеню за період з 27.01.2011 по 10.08.2011 року у розмірі 275,84 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати страхового відшкодування за період з 27.01.2011 по 10.08.2011 є законною та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 275,84 грн.

Крім того, позивач нараховує відповідачеві збитки від інфляції за період з 27.01.2011 по 10.08.2011 у розмірі 562,39 грн., а також три проценти річних за період з 27.01.2011 по 10.08.2011 у розмірі 53,39 грн.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту зазначеної статті вбачається, що ця норма передбачає відповідальність за порушене грошове зобовязання.

Грошовим є зобовязання, за яким боржник зобовязується сплатити певну грошову суму незалежно від підстав виникнення зобовязання (правочин, правопорушення, акт та інші юридичні факти).

Так, не сплативши у належний термін страхове відшкодування, відповідач порушив грошове зобовязання, тобто дія статті 625 ЦК України поширюється на такі дії останнього.

Перевіривши розрахунок річних та інфляційних наданий позивачем, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 27.01.2011 по 10.08.2011 у розмірі 562,39 грн., а також три проценти річних за період з 27.01.2011 по 10.08.2011 у розмірі 53,39 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 764,80 грн. слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” №01-8/1270 від 14.07.2004 р. статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63).

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Львівською регіональною дирекцією філія ВАТ «СК «Гарантія»було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України “Про адвокатуру” адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Однак договір про надання правової допомоги підписано ОСОБА_3 не як адвокатом, а як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відбитком печатки на договорі.

Крім того, одержувачем за платіжними дорученнями № 892 від 09.08.2011 вказано саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, а не адвоката.

Таким чином, вказані витрати позивача не підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; ідентифікаційний код 30729278, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3; ідентифікаційний код 14229456) суму страхового відшкодування у розмірі 3 314 (три тисячі триста чотирнадцять) грн. 11коп., пеню у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 53 (пятдесят три) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 162 (сто шістдесят дві) грн. 39 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 08.11.2011