Рішення № 19220364, 30.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/31030.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта"

Простягнення 28 371,58 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 01-03/11 від 17.03.11 р.) Від відповідачаНе зявився У судовому засіданні 30 вересня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" (надалі - відповідач) 28 371,58 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. порушено провадження у справі №24/310 та призначено справу до розгляду на 16.09.2011р.

У судовому засіданні 16.09.2011р. представник відповідача надав відзив на позов, яким заперечував проти задоволення позовних вимог.

За наслідками судового засідання 16.09.2011р. було оголошено перерву до 30.09.2011р. для можливості сторонам надати додаткові докази.

У судовому засіданні 30.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві за вх. №17165 від 27.06.2011р.

Відповідач повноважного представника у вказане судове засідання не направив, про причини його незявлення суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується розписом його представника на повідомленні про оголошенні перерви.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

18.09.2008р. закритим акціонерним товариством "Страхова компанія “Альфа Страхування" (далі первісний кредитор) та гр. ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) укладено договір автомобільного страхування №206.0007403.24.33 (далі договір страхування №206.0007403.24.33), відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

17.12.2009р. була проведена державна реєстрація змін назви з закритого акціонерного товариства “Страхова Компанія “Альфа Страхування” на приватне акціонерне товариство “Страхова Компанія “Альфа Страхування”, яке є правонаступником закритого акціонерного товариства “Страхова Компанія “Альфа Страхування”.

14.03.2009р. у м. Маріуполі на вул. Бахчиванджи відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля марки «ВАЗ 21013», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24.03.2009р. ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та скоєні ДТП.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вказаної ДТП, склала 28309,31 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №105-250309 від 31.03.2009р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування страховик, на підставі заяви страхувальника від 22.04.2009р., листа вигодонабувача ПАТ «Альфа Банк»про виплату страхового відшкодування від 17.04.2009р. та страхового акту №0714.206.09.01.02 від 28.09.2009р., перерахував на рахунок страхувальника страхове відшкодування в сумі 25415,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4255 від 08.05.2009р., а також, на підставі заяви страхувальника про доплату страхового відшкодування від 01.09.2009р. 2956,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10525 від 07.10.2009р.

Таким чином, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 28371,58 грн.

01.12.2010р. ПАТ “СК “Альфа Страхування” та ТОВ “Вердикт Фінанс” (надалі - позивач) укладений договір відступлення права вимоги №01-12/10, за яким ПАТ “СК “Альфа Страхування” відступило ТОВ “Вердикт Фінанс” право грошової вимоги (регресу), яке виникло на підставі договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Данні про страховий випадок, суми регресних вимог, інші характеристики, що відступаються, визначені сторонами в додатковій угоді, яка є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 01.12.2010 року до договору №01-12/10 було відступлене право вимоги (регресу), що виникло на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності №206.0007403.24.33. (№ 91 переданих вимог), у звязку зі сплатою страхового відшкодування ПАТ “СК “Альфа Страхування”.

Відповідно до п. 1.2 договору №01-12/10 право за договором відступлення права вимоги вважається переданим з підписанням додаткової угоди.

Таким чином, відповідно до договору відступлення права вимоги №01-12/10 від 01.12.2010р. та додатковій угоді до нього, товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт-Фінанс” є новим кредитором та має право вимоги до відповідача за договором добровільного страхування наземного транспорту №206.0007403.24.33. від 18.09.2008р.

Позивачем до матеріалів справи додане повідомлення, яким ПАТ “СК “Альфа Страхування” повідомило відповідача про відступлення товариству з обмеженою відповідальністю “Вердикт-Фінанс” права вимоги (регресу) до ВАТ “НАСК “Оранта” за договором добровільного страхування наземного транспорту №206.0007403.24.33. від 18.09.2008р.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до первісного кредитора перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_3 в скоєнні ДТП встановлена постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24.03.2009р. і додаткового доведення не потребує.

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована в ВАТ "Національна Страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування (у формі полісу) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8293197.

Поліс №ВВ/8293197 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21013», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35000, 00 грн., франшиза 0 грн.

Відповідно до полісу №ВВ/8293197 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_3, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль «ВАЗ 21013», а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_3 автомобіля ««ВАЗ 21013», була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Доказів оплати відповідачем завданих позивачу збитків суду не надано.

Відповідач заперечував проти заявлених вимог з посиланням на те, що право займатись страховою діяльністю безпосередньо або через посередників мають право страховики, які отримали відповідну ліцензію. Оскільки позивач не є ні страховиком, ні посередником страховика, - до нього не може перейти право регресної вимоги, так як реалізація страховиком права регресу є частиною страхової діяльності страховика.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про страхування", страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Пунктом 1.1. договору відступлення права вимоги від 01.12.2010р. ПАТ “СК “Альфа Страхування” відступило, ТОВ “Вердикт Фінанс” право вже існуючої грошової вимоги (регресу) за договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі за договором страхування №206.0007403.24.33.

ТОВ “Вердикт Фінанс” за договором про відступлення права вимоги зобовязався сплатити ПАТ “СК “Альфа Страхування” грошові кошти за відступлені останнім права.

Тобто, в даному випадку позивач безпосередньо страхової діяльності не здійснював, а внаслідок відчуження первісним кредитором майнової вимоги, набув право на стягнення існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір відступлення права вимоги №01-12/10 від 01.12.2010р. судом недійсним не визнаний. Відтак, на підставі зазначеного договору для його сторін виникли права та зобовязання, які вони мали виконувати належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, позивач є кредитором відповідача відповідно до договору відступлення права вимоги №01-12/10 і має право вимагати сплати суми спричинених збитків (вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу).

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу та вартість проведення автотоварознавчої експертизи, що становить 500,00 грн. (квитанція від 25.03.2009р.), за виключенням суми франшизи, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 28371,58 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідач не надав доказів виплати суми страхового відшкодування ні первісному кредитору ні позивачу.

За таких обставин, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню повністю, а зазначена сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 283,71грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, б.75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (04073, м. Київ, пр.-т. Московський, 9, бізнес центр “Форум Парк Плаза”, корп. 4-А, оф. 502, код ЄДРПОУ 36698193) 28 371 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят одна) грн., 58 коп. основного боргу, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.