Рішення № 19220057, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/21903.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг» До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 132411,22 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 по дов. № 1779 від 25.10.2011

Від відповідача ОСОБА_3. по дов. № 001/11 від 04.01.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг»про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 121827,17 грн. боргу по сплаті лізингових платежів, 543,84 грн. відсотків (винагорода лізингодавця), 10040,21 грн. штрафу, в звязку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобовязань згідно договору фінансового лізингу № КL 0804120 від 23.04.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 порушено провадження у справі № 3/219 та призначено її до розгляду на 11.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/219 від 11.10.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.09.2011, розгляд справи був відкладений на 25.10.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 25.10.2011 відзиві проти позову заперечує із зазначених в ньому підстав.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2011 було оголошено перерву до 01.11.2011, в засідання суду 01.11.2011 було оголошено перерву до 03.11.2011.

В судовому засіданні 03.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг»(лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № КL 0804120 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингодавець відповідно до заявки лізингоодержувача набуває купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем і надає право лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобовязується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору майно передається у власність лізингоодержувачу.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань не було у повному обсязі сплачено вартість лізингових платежів за періоди 25-29 з травня 2010 року по вересень 2010 року, в звязку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 121827,17 грн. та борг за відсотки (винагорода лізингодавця) в сумі 543,84 грн. За неналежне виконання зобовязань позивачем предявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 10040,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Обєктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За умовами п. 4.2. передача майна оформлюється шляхом складання та підписання продавцем, лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі майна в фінансовий лізинг.

Майно, що є предметом фінансового лізингу вантажний мікроавтобус Mersedes-Benz Sprinter NCV3315 CDI KAX2/4325, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 передано відповідачу відповідно до акту приймання-передачі від 25.04.2008.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору всі платежі лізингоодержувач виконує в строки і на умовах, вказаних а спеціальних умовах фінансування і уточненому графіку платежів, перераховуючи кошти на рахунок лізингоодержувача. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули, і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до уточненого графіка платежів припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.), то лізингоодержувач зобовязаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

24.12.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору за умовами п.п. 1, 2 якої сторони змінили графік платежів та визначили, що зобовязання за договором мають виконуватись згідно уточненого графіку платежів № 2 з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Уточнений графік № 2 містить наступні положення: «** Враховуючи той факт, що грошове зобовязання в графіку платежів за цим договором визначено грошовим еквівалентом у.о. і розраховується за формулою (у.о. х К х (С/К), де К - офіційний курс гривні до у.о. на дату оплати за майно, С - офіційний курс гривні по відношенню до у.о. на дату платежу, «х»- знак множення, «/»- знак ділення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці) та встановлений офіційний курс гривні по відношенню до у.о. може змінюватись, під час дії цього договору, платежі в гривнях в уточненому графіку платежів носять тимчасовий характер і виражені враховуючи офіційний курс гривні до у.о. на дату підписання уточненого графіка № 2. Платежі змінюються за умови зміни офіційного курсу у.о. та розраховуються в гривні відповідно до вищезазначеної формули. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів.»

«Примітка: У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до у.о., встановленим НБУ на дату платежу, від максимального курсу купівлі у.о. за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0,01 (нуль цілих одна сотих) («максимальний курс купівлі у.о. за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу»- «офіційний курс гривні по відношенню до у.о., встановленим НБУ на дату платежу»> 0,01; «-»- знак віднімання, «>»- знак більше або дорівнює), то на вибір лізингодавця показник С буде означати максимальний курс купівлі у.о. за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу або на дату фактичної оплати простроченого платежу у разі такого прострочення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці.»

Згідно уточненого графіку під у.о. розуміється долар США.

Суми лізингових платежів у періоди з 25 по 29 з травня 2010 року по вересень 2010 року (згідно графи 6 графіку), загальна сума яких складає 15399,99 у.о., згідно умов уточненого графіку № 2 підлягають коригуванню на зміну курсу долару США та за обґрунтованими розрахунками позивача становлять 121827,17 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 8.3.1. договору лізингоодержувач зобовязався своєчасно згідно уточненого графіку платежів платити лізингові платежі за даним договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо внесення, у визначені графіком строки, лізингових платежів за періоди 25-29 з травня 2010 року по вересень 2010 року у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача, складає 121827,17 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 121827,17 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 11.5. договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями зокрема вважається коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізинговою платежу або більш ніж один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.

28.09.2010 позивач надіслав рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача повідомлення за № 53/09 від 28.09.2010 про розірвання договору з 08.10.2010 та вимагав повернути майно (предмет лізингу) не пізніше 11.10.2010, а також заплатити борг по простроченим лізинговим платежам.

У звязку з тим, що відповідач добровільно не повернув предмет лізингу позивачу, останній був змушений звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу.

14.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця предмета фінансового лізингу, що був переданий в користування на підставі договору лізингу № КL 0804120 від 23.04.2008 за невиплачені лізингові платежі за користування предметом лізингу 122303,02 грн., пені 17029,33 грн., неоплачена вартість предмету лізингу 163143,38, штраф 48943,01 грн., разом 351418,75 грн.

За умовами договору винагорода лізингодавця визначена як сума в грошовій формі, яку оплачує лізингоодержувач лізингодавцю за надання майна в лізинг. Розмір винагороди лізингодавця встановлюється беручи до уваги встановлену в цьому договорі річну норму відсотків і розраховується від несплаченої вартості предмета лізингу.

З уточненого графіку № 2 вбачається, що відсотки за надання майна в лізинг складають 15 річних.

Позивачем предявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків від дати останнього лізингового платежу (30.09.2010) до дати розірвання договору (08.10.2010) тобто за 8 днів фактичного користування предметом лізингу, розмір яких розраховано наступним чином : (163143,38 грн. неоплачена вартість предмету лізингу х 15%) / 360 днів х 8 днів = 543,84 грн.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 543,84 грн. відсотків (винагороди лізингодавця), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 11.6. договору коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше пятнадцяти робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи) які залишилися, до кінця строку лізингу або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були повязані з розривом договору (транспортування, збереження тощо) Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані в якому одержав його беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

На підставі п. 11.6. договору позивачем обґрунтовано відповідачу нараховано штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 48943,01 грн. (163143,38 грн. неоплачена вартість предмету лізингу х 30% = 48943,01 грн.).

Крім цього, позивач зазначає, що ним понесено витрати повязані з поверненням предмету лізингу, зокрема на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1097,20 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З довідки Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»№ 56-3-1-00/1001 від 27.09.2011 вбачається, що відповідачем у період з 09.10.2010 по 14.09.2011 було перераховано позивачу грошові кошти в загальному розмірі 40000,00 грн.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що одержані оплати за цим договором лізингодавець розподіляє в такій черговості: 1) погашаються суми сплачені за лізингоодержувача, що підлягають компенсації лізингодавцю, 2) нарахована неустойка (пеня, штраф), 3) сума винагороди лізингодавця (відсотки), 4) вартість не викупленого майна.

Позивач керуючись умовами договору зарахував отримані від відповідача кошти в якості компенсації витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1097,20 грн. та оплати частини нарахованого штрафу у розмірі 38 902,80 грн.

Отже, залишок по сплаті штрафу становить 10040,21 грн.

Оскільки матеріали справи свідчать, що неналежне виконання лізингоодержувачем зобовязань щодо своєчасного внесення лізингових платежів мало місце, що стало підставою для розірвання договору та застосування штрафних санкцій суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу, який за обґрунтованими розрахунками позивача становить 10040,21 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо банк лізинг»(м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114) 121827 (сто двадцять одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 17 коп. боргу по сплаті лізингових платежів, 543 (пятсот сорок три) грн. 84 коп. відсотків (винагорода лізингодавця), 10040 (десять тисяч сорок) грн. 21 коп. штрафу, 1324 (одну тисячу триста двадцять чотири) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 08.11.2011.