Рішення № 19218848, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/13101.11.11 За позовом Малого приватного підприємства «Агропромресурси»

до Приватного підприємства «Три сосни»

про стягнення 2277,67 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 7 від 12.04.2011 р.;

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство «Агропромресурси»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Три сосни»про стягнення з відповідача на користь позивача 2277,67 грн., а саме: 1682,17 грн. основного боргу, 198,00 грн. збитків від інфляції, 61,50 грн. 3% річних, 336,00 грн. штрафу. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № б/н від 15.03.2010 р. щодо оплати поставленої продукції, в звязку з чим у Приватного підприємства «Три сосни»виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування штрафу, 3% річних та збитків від інфляції.

Крім того, позивач, в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача на суму 2277,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. порушено провадження у справі № 5/131, розгляд справи призначено на 04.10.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 04.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/131 не виконав, проте 04.10.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надіслав клопотання у вигляді телеграми про відкладення розгляду справи, для надання заявнику можливості подати документи у справі та, в звязку з неможливістю повноважного представника Малого приватного підприємства «Агропромресурси»бути присутнім в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/131 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.10.2011 р.

18.10.201 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано заяву, з якої вбачається, що позивачем зменшено розмір своїх позовних вимог та відповідно до якої Мале приватне підприємство «Агропромресурси»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2273,12 грн., а саме: 1682,17 грн. основного боргу, 193,45 грн. збитків від інфляції, 61,50 грн. 3% річних, 336,00 грн. штрафу.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена в позовній заяві. Вказане підтверджується наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що адресою Приватного підприємства «Три сосни»є: 04209, м. Київ, вул. Озерна, б. 4, кв. 70.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.11.2011 р.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. представником позивача підтримано свої зменшені позовні вимоги.

Розглянувши в судовому засіданні 01.11.2011 р. заяву позивача про вжиття заходів до забезпеченню позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим чи утрудненим. Крім того, суд відзначає, що клопотання позивача взагалі нічим не вмотивоване та належним чином необґрунтоване, а тому заява Малого приватного підприємства «Агропромресурси» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвал господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р., 04.10.2011 р. та 18.10.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010 р. між Малим приватним підприємством «Агропромресурси»(далі Продавець) та Приватним підприємством «Три сосни»(далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № б/н (далі Договір), відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю та є невідємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що ціна на товар вказується у накладних Продавця, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Згідно з п. 4.2 Договору, вартість партії поставленого товару визначається сумарною вартістю товарів, яка зазначається у накладній.

Як встановлено п. 6.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання (15.03.2010 р.) та діє невизначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних, а саме: № МПП-01256 від 18.03.2010 р. на суму 267,49 грн., № МПП-01515 від 01.04.2010 р. на суму 526,39 грн., № МПП-01759 від 15.04.2010 р. на суму 602,12 грн., № МПП-01910 від 22.04.2010 р. на суму 286,17 грн., передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 1682,17грн.

Факт одержання товару підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою Приватного підприємства «Три сосни»на вказаних видаткових накладних (належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи) та не заперечується відповідачем у справі.

Покупець зобовязаний оплачувати кожну партію переданого Продавцем товару, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту її передачі. Продавець має право відмовитися від наступної поставки товару Покупцю, якщо Покупець у встановлений строк повністю не розрахувався за попередні партії поставки товару (п. 4.3 Договору).

Проте, відповідач взяте на себе зобовязання з оплати вартості переданого товару у встановлений строк п. 4.3 Договору не виконав.

В звязку з викладеним, на час звернення з даним позовом до суду, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1682,17грн. за переданий та неоплачений товар.

Крім того, позивачем додатково на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України було направлено на адресу відповідача вимогу № 31 від 21.07.2011 р. з проханням сплатити існуючу суму заборгованості за переданий товар в розмірі 1682,17 грн. Проте, відповіді на вказану вимогу Малим приватним підприємством «Агропромресурси»від відповідача отримано не було.

За своєю правовою природою даний Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу товару на підставі Договору та наявність у останнього заборгованості у розмірі 1682,17грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «Три сосни» перед Малим приватним підприємством «Агропромресурси»в розмірі 1682,17грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

В силу приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1682,17грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 193,45 грн. та 61,50 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції визнається судом обґрунтованою, з огляду на що, з Приватного підприємства «Три сосни»на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 61,50 грн. та збитки від інфляції в розмірі 193,00 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 336,00 грн. 20% штрафу, з посиланням на п. 4.6 Договору, суд відзначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пункту п. 4.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків, визначених в п. 4.3 Договору, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20 (двадцять) відсотків від несплаченої вартості переданого Покупцеві товару.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати вартості переданого товару, а доказів на спростування наведеного не надано, то стягнення з відповідача штрафу є правомірним, тому стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 336,00 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Агропромресурси» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Три сосни»(04209, м. Київ, вул. Озерна, б. 4, кв. 70; код ЄДРПОУ 36438612) на користь Малого приватного підприємства «Агропромресурси»(20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Котовського, 127А; код ЄДРПОУ 22803389) 1682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн. 17 коп. основного боргу, 193 (сто девяносто три) грн. 45 коп. збитків від інфляції, 61 (шістдесят одну) грн. 50 коп. - 3% річних, 336 (триста тридцять шість) грн. 00 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 02.11.2011 р.