Рішення № 19218418, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/32425.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Дісна” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнфорд”

Про стягнення 406075,37грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1представник (дов. від 15.07.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 406075,37грн. заборгованості (375017,35грн. основного боргу, 21291,05грн. пені, 5239,87грн. 3% річних, 4527,10грн. інфляційних втрат), а також витрат по сплаті державного мита 4060,75грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/324, розгляд справи було призначено на 11.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 25.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №ПР-40642 від 01.08.2009р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 375017,35грн., проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару у сумі 375017,35грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 375017,35грн. основного боргу.

Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п.8.9 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 21291,05грн. пені.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 5239,87грн. 3% річних, 4527,10грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників у судове засідання 25.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 21.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Дісна”, в якості постачальника, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Рейнфорд”, в якості покупця, було укладено Договір №ПР-40642 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити товар у строки, обумовлені даним договором, згідно замовлення покупця, яке є невідємною частиною договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, визначених у додатку №4 до даного договору «Додаткові умови», який є невідємною частиною договору (далі Додаток №4).

Договір укладений з протоколом розбіжностей, який підписаний сторонами 01.08.2009р.

Також, сторонами було підписано Додаток №4 до договору , яким сторони узгодили адреси пунктів доставки товару, графік поставки, знижки на товар та умови оплати за товар.

Відповідно до п.1.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Асортимент та ціна товару узгоджуються у специфікації до договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (додаток №1 «Специфікація») та є невідємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Згідно п.7.1 договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними.

Згідно відповідних видаткових накладних у кількості 228 штук, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 375017,35грн.

Відповідно до п.7.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк, встановлений сторонами у пункті 6 додатку №4 до даного договору «Додаткові умови».

Умовами пункту 6 додатку №4 до договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 75 календарних днів з моменту поставки товару.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав своє зобовязання щодо оплати поставленого товару на суму 375017,35грн., не здійснив оплату отриманого товару на суму 375017,35грн. у строки, встановлені п.6 додатку №4 до договору.

Оскільки відповідач свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 375017,35грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 375017,35грн. основного боргу за поставлений товар.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем згідно відповідних видаткових накладних у кількості 228 штук було поставлено відповідачу товар на загальну суму 375017,35грн., проте відповідач свого обовязку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару на суму 375017,35грн. у строки, встановлені п.6 додатку №4 до договору не виконав.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 375017,35грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п.8.9 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 21291,05грн. пені, та у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 5239,87грн. 3% річних, 4527,10грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.9 договору встановлено, що у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення, від суми неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення. .

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у розмірі 375017,35грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у сумі 375017,35грн. пені у розмірі 21291,05грн., 5239,87грн. 3% річних, 4527,10грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнфорд” (код ЄДРПОУ 35250305, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Дісна” (код ЄДРПОУ 31566495, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16) 375 017 (триста сімдесят пять тисяч сімнадцять) грн. 35 коп. основного боргу, 21291 (двадцять одну тисячу двісті девяносто одну) грн. 05коп. пені, 5239 (пять тисяч двісті тридцять девять) грн. 87коп. 3% річних, 4527 (чотири тисячі пятсот двадцять сім) грн. 10коп. інфляційних втрат, 4060 (чотири тисячі шістдесят) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 31.10.2011р.