Рішення № 19217883, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/40701.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адепт-Експерт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. № 1 від 01.01.2011 року

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 01.11.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адепт-Експерт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у звязку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № 85 від 05.10.2009 року.

11.10.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/407.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адепт-Експерт" (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"(надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 85 від 05.10.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність відповідача товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 21 календарних днів з дати отримання товару.

Згідно п. 1.1 Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4775,53 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, у звязку з чим станом на 20.09.2011 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 4775,53 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений, але неоплачений відповідачем товар в розмірі 4775,53 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань, передбачених договором, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 115,64 грн. 3 % річних та 244,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат по періодах з застосуванням індексів інфляції у 2010 - 2011 роках за данимиДержавного комітету статистики України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 115,64 грн. 3 % річних та 244,97 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 4775,53 грн. суми основного боргу, 115,64 грн. 3 % річних та 244,97 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"(02160, м. Київ, пр.-т Воззєднання, будинок № 1, код ЄДРПОУ 31168778) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адепт-Експерт" (03027, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 100/2; 03142, м. Київ, провулок Бородянський, будинок № 3, код ЄДРПОУ 33145443) борг у розмірі 4 775,53 грн., інфляційні втрати в розмірі 244,97 грн., три проценти річних в розмірі 115,64 грн., 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 08.11.2011