Рішення № 19217726, 10.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 листопада 2011 р. Справа 7/142/2011/5003

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область

позов на суму 11456,66 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 1232 від 08.11.2011 року, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 26.04.2006 року.

відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність б/н від 19.07.2011 року, паспорт серія НОМЕР_4 виданий 16.08.1999 року.

ВСТАНОВИВ :

06.10.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область про стягнення 11 456,66 грн., з яких 7255,89 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 3069,90 грн. інфляційних втрат та 1130,87 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 07.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/142/2011/5003 та призначено до розгляду на 19.10.2011 року.

19.10.2011 року до суду надійшов відзив в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог (а.с.31-33, т.1).

Ухвалою від 19.10.2011 року в зв'язку з неявкою сторін та ненадання витребуваних ухвалою суду від 07.10.2011 року документів розгляд справи відкладено до 27.10.2011 року.

24.10.20.11 року до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Кузьминецьке" в розмірі 11 456,66 грн..

26.10.2011 року до господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю своєчасно подати до суду витребувані ухвалою документи.

Ухвалою суду від 27.10.2011 року в зв'язку з неявкою представника позивача та неподання сторонами витребуваних судом доказів розгляд справи відкладено до 10.11.2011 року.

Ухвалою суду від 27.10.2011 року відхилено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту грошові кошти відповідача в розмірі 11456,66 грн..

За відсутності поданого представниками сторін відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг (а.с.12-13, т.1).

Відповідно п.2.1 Договору Виконавець надає Замовнику послуги по обмолоту Зернових культур (кукурудзи).

Згідно п.3.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю кошти: пряме комбайнування 300,00 грн/1 га, при умові виконання робіт з оцінкою добре; з оцінкою задовільно оплата зменшується на 15 %; з оцінкою незадовільно виявлені комісією недоліки усуваються за рахунок Виконавця і оплата не проводиться.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання. Інші затрати понесені виконавцем і не обговорені в договорі оплачуються коштом Виконавця. По результатам надання послуг сторони в одноденний термін складають комісійний акт здачі-приймання наданих послуг в двох примірниках, що підписуються сторонами, де вказуються якість виконаних робіт, використання ПММ по нормі на 1 га та фактично. Акт на протязі 3-х днів здається для перевірки та затвердження в Службу Безпеки. Акти які здані з простроченням чи неналежно оформлені не оплачуються (п.3.2 Договору).

Відповідно п.3.3 Договору Замовник зобов'язаний провести розрахунок на протязі 10-ти днів з моменту завершення робіт та підписання акта виконаних робіт.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відпові дальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п.5.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до проведення розрахунків (п.6.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору про надання послуг від 01.07.2010 року позивач здійснив комплекс робіт по обмолоту кукурудзи на площі 189,5 га, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- акт від 22.11.2010 року про обробку с/г угідь на площі 46 га на суму 13 800,00 грн.;

- акт від 22.11.2010 року про обробку с/г угідь на площі 32 га на суму 9 600,00 грн.;

- акт від 22.11.2010 року про обробку с/г угідь на площі 27 га на суму 8 100,00 грн.;

- акт від 22.11.2010 року про обробку с/г угідь на площі 27 га на суму 8 100,00 грн.;

- акт від 22.11.2010 року про обробку с/г угідь на площі 57,5 га на суму 17 250,00 грн. (а.с.14-18, т.1).

Таким чином позивачем надано відповідачу послуги по обмолоту зернових культур (кукурудзи) на площі 189,5 га на загальну суму 56 850,00 грн..

Із вказаних актів вбачається, що останні були скріплені печаткою ТОВ "Кузьминецьке", а якість проведеного обробітку сторони визначили оцінкою "добре".

За твердженням позивача відповідач за надані послуги в строки обумовлені договором розрахунку не здійснив.

Суд звертає увагу на те, що наявність боргу відповідача в розмірі 56850,00 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з відповідачем станом на 01.08.2011 року..

15.12.2010 року відповідачу була надіслана претензія з вимогою погашення заборгованості за надані послуги (а.с.19-20, т.1).

Як вказує позивач відповідач відповіді на претензію від 15.12.2010 року не надав, заборгованість за поставлений товар не погасив.

Також судом встановлено, що відповідачем 01.08.2011 року поставлено позивачу ріпак озимий на загальну суму 56850,00 грн., що підтверджується видатковою № КУ-0000054 від 01.08.2011 року (а.с.24, т.1).

Вказана поставка була зарахована позивачем в якості погашення заборгованості відповідача за договором про надання послуг від 01.07.2010 року, що вбачається із змісту позовної заяви та відзиву відповідача.

Проведення розрахунків з порушенням обумовлених строків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із змісту позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 3 069,90 грн. інфляційних втрат (з 03.12.2010 року по 01.08.2011 року) та 1 130,87 грн. 3% річних (з 03.12.2010 року по 01.08.2011 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом встановлено наступне.

Так, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період з 03.12.2010 року по 01.08.2011 року в розмірі 3 069,90 грн..

Провівши перерахунок інфляційних втрат за період вказаний позивачем суд не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана позовна вимога задовольняються в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1 130,87 грн. 3 % річних за період з 03.12.2010 року по 01.08.2011 року включно.

Провівши перерахунок 3 % річних судом виявлено арифметичну помилку допущену позивачем в розрахунку, а саме судом отримано менше значення ніж заявив позивач - 1 130,77 грн. 3 % річних, в зв'язку з чим в стягненні 00,10 грн. 3 % річних суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Стосовно вимоги про стягнення 7255,89 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди суд дійшов висновку про її необґрунтованість та безпідставність виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до п.4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обовязку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд наголошує на тому, що вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Окрім того, приписами ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Зі змісту вказаної норми випливає, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку суду, в порушення вищезазначених норм позивачем не доведено елементи складу правопорушення, не надано належних доказів, які б достовірно підтверджували вжиття позивачем комплексу заходів спрямованих на отримання доходів тощо.

Так, позивачем в обґрунтування позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди надано суду лише лист від 03.12.2010 року № 7270 ПАТ "Імексбанк" в якому вказано інформацію про розмір депозитних ставок по депозитній програмі "Різдвяний сюрприз".

За твердженням позивача ним отримано збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки у випадку проведення відповідачем своєчасного розрахунку отримані грошові кошти мали бути розміщені в банківській установі на депозитній програмі за ставкою 19,25 % річних і за період з 03.12.2010 року по 01.08.2011 року позивач отримав би 7255,89 грн. доходів у вигляді відсотків по депозиту.

Разом з тим, суд констатує, що позивачем взагалі не обґрунтовано та не надано доказів в підтвердження наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Суд зауважує, що порушення зобов'язання відповідача у вигляді прострочення розрахунку за отримані послуги достовірно не підтверджує наявність причинного зв'язку між упущеною вигодою позивача, оскільки останнім не надано доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували намір позивача розмістити грошові кошти в ПАТ "Імексбанк" на депозитному рахунку.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що матеріали справи не дають підстави вважати, що позивач належним чином вживав заходи спрямовані на отримання доходів.

Зокрема матеріали справи не містять доказів ведення претензійної роботи позивача щодо врегулювання спірної ситуації по заборгованості, яка виникла на підставі договору від 01.07.2010 року.

Претензія від 15.12.2010 року № 04-12 надіслана позивачем за адресою: АДРЕСА_1, в той час як адресою відповідача є: АДРЕСА_1.

Лист із вказаною претензією відповідачем отриманий не був, що підтверджується відсутністю підписів на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.19-20, т.1).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних та збитків.

Заперечення відповідача стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

10.11.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49,78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", вул. Леніна, 11, с. Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 33837304) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 65033 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_2) - 3 069 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 1 130 грн. 87 коп. - 3 % річних, 42 грн. 01 коп. відшкодування витрати на держмито та 86 грн. 53 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 7 255 грн. 89 коп. упущеної вигоди та 00 грн. 10 коп. 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 листопада 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.