Рішення № 19217565, 01.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2011Справа №5002-29/4209-2011 За позовом Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, буд. 4, код ЄДРПОУ 34740709);

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1);

Про зміну умов договору оренди землі.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_3, представник, довіреність №02-29-3583 від 29.12.2010р.;

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Феодосійська міська рада звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зміну умов договору оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 491, укладеного 14 березня 2003 року між сторонами у справі, виклавши пункти договору у редакції позивача, зазначеній у прохальній частині позову.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

На підставі рішення Феодосійської міської ради від 27.06.2002 р. № 187 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку для обслуговування викупленого ангару з підїзними дорогами, площею 0,1503 га, кадастровий номер 01116000000 0014 0014, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, на підставі чого 14.03.2003 р. було укладено відповідний договір оренди землі реєстраційний номер 491, строком до 27.06.2012 р.

Як вказує позивач у позовній заяві, згідно пунктів 2.1 цього договору орендна плата мала вноситись орендарем в грошовій формі розміром 1109,46 грн. за рік, що складало один відсоток від нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 1 рішення 37 сесії 5 го скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 р. №1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосія» затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста Феодосії, у відповідності із статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» та замість застосування визначення «зон» змінено на «економіко планувальні зони».

Також, п. 4.1 даного рішення вказано на необхідність укладання додаткових угод до договорів оренди землі, з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства.

На підставі змін в земельному законодавстві, та у звязку з необхідністю приведення у відповідність укладених договорів оренди, у звязку з обчисленням розміру орендної плати за земельну ділянку на підставі нормативної грошової оцінки, діючої до 01.01.2009р. з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також на підставі рішень Феодосійської міської ради, зокрема рішення Феодосійської міської ради 37 сесії 5 скликання року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель в м. Феодосії» № 1698 від 29.08.2008р., відповідачеві було представлено для підписання текст нової додаткової угоди до договору оренди землі, однак до цього часу відповіді від останнього не отримано.

Вважаючи, що відмова відповідача від підписання додаткової угоди протиречить нормам чинного законодавства та порушує права Феодосійської міської ради, позивач керуючись нормами чинного законодавства, звернувся з позовом до господарського суду АР Крим з вимогою про зміну умов договору оренди, виклавши його пункти у редакції викладеній у позові.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.10.2011 р. позов Феодосійської міської ради прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи Постанови Верховного суду України від 23.05.2011 р, яке судом було задоволено.

У судовому засіданні 01.11.2011р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причин неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Будь-які заперечення, заяви чи відзив на позов від відповідача на адресу суду на день слухання справи не надходили.

Слід зазначити, що судом був спрямований запит до електронної бази даних АРМ ЄДР для отримання даних про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно отриманий спеціальний витяг, з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстровано в реєстрі як фізична особа-підприємець з місцезнаходженням, вказаним у позовній заяві.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Феодосійської міської ради №187 від 27.06.2002р. «Про надання земельної ділянки СПД ОСОБА_2.» затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 для обслуговування викупленого ангару з підїзними дорогами, площею 0,1503 га, кадастровий номер 01116000000 0014 0014, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23).

На підставі даного рішення 27.11.2002р. між Феодосійською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), укладений договір оренди землі, пунктом 1.1 якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування викупленого ангару з підїзними дорогами, площею 0,1503 га, кадастровий номер 01116000000 0014 0014, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що входять до категорії земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення в межах м. Феодосії, код цільового використання 1.14.10., згідно з планом меж землекористування, що є невідємною частиною договору. (а.с. 13).

Договір зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 14.03.2003р. за №491 Феодосійською міською радою АР Крим.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди землі, земельна ділянка надається в оренду строком до 27.06.2012р. для обслуговування викупленого ангару з підїзними дорогами.

Згідно п. 1.3 договору, згідно з довідкою про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виданою Феодосійським міським управлінням земельних ресурсів 29.08.2002р., грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки складає 92455,00грн.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що орендна плата за землю, встановлена за згодою сторін, вноситься орендарем у розмірі 1109,46грн. на рік до моменту закінчення строку договору оренди.

Орендна плата виплачується рівними частинами щомісяця до 15 числа наступного за звітним місяцем (п. 2.2. договору).

Виходячи з цього, орендна плата дорівнювала 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Згідно п. 2.3 даного договору, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу орендодавця у випадку зміни методики її розрахунку, індексації грошової оцінки землі, згідно порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженою Постановою Кабміну України від 12.05.2000р. №783, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про плату за землю”(що діяв на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та до набрання законної сили Податковим кодексом України) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”№309-УІ від 03.06.2008 р. частини четверта та п'ята статті 21 Закону України “Про оренду землі” були викладені у такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

В подальшому, Законом України N 2756-VIвід 02.12.2010 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України” вказані частини четверта та пята статті 21 Закону України “Про оренду землі” виключені.

У той же час, частиною 1 статті 7 Закону України “Про плату за землю” передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Таким чином, внесеними у земельне законодавство змінами передбачено, що орендна плата за передану в користування відповідачу земельну ділянку не може бути меншою 3% від грошової оцінки. При цьому, саме грошова оцінка земельної ділянки є вихідною базою для обчислення розміру плати за землю.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування земельною ділянкою “інших категорій земель” не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Статтею 5 Закону України “Про оцінку земель” передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Матеріали справи свідчать, що станом на момент укладення між сторонами договору оренди землі від 14.03.2003р. нормативна грошова оцінка переданої відповідачам земельної ділянки складала 92455,00грн.

29.08.2008 р. Феодосійською міською радою було прийнято рішення №1698 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії”, яким була затверджена технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель м. Феодосія та введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосія з 01.01.2009 р. (а.с. 25).

Пунктом 4 вказаного рішення передбачено щорічний розмір орендної плати за договорами оренди встановлювати відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про Державний бюджет України”, що приймається на кожний рік, зі щорічною індексацією нормативної грошової оцінки на індекс інфляції.

Пунктом 4.1 даного рішення приписано всі зміни в розміри орендної плати на землю за договорами оренди землі, повязані зі змінами в законодавстві України та щорічною індексацією грошової оцінки земель, фіксувати в додаткових угодах до договорів оренди землі.

Рішенням Феодосійської міської ради №1842 від 28.11.2008 р. були введені нові ставки орендної плати за землю. З вказаного рішення вбачається, що розмір орендної плати за землю, передану відповідачу в користування за договором від 27.11.2002р. (реєстраційний запис від 14.03.2003р. за №491), повинен дорівнювати трьом відсоткам від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 24).

Відповідно до норм Закону України “Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” всі вищезазначені рішення міської ради були оприлюднені 13.12.2008.року у газеті “Победа”, і тим самим доведені до відома орендаря. (а.с.31, 32)

Листом від 30.05.2011р. за вих. №02-30-50 Феодосійською міською радою надіслана відповідачу додаткова угода від 10.05.2011р.до договору оренди від 14.03.2003р. реєстраційний номер 491, відповідно до якої позивач запропонував відповідачу пункти спірної додаткової угоди викласти в редакції позивача та змінити розмір орендної плати. (а.с.14, 15, 16).

09.06.2011р. Феодосійською міською радою отримано супровідний лист ФОП ОСОБА_2, яким останній надіслав протокол розбіжностей до додаткової угоди до договору оренди землі від 14.03.2003р. реєстраційний №491. (а.с. 17, 18-19).

У зв'язку із тим, що сторони не досягли згоди щодо добровільної зміни договору оренди земельної ділянки, Феодосійська міська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Феодосійської міської ради підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-XIV, відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частинами 1,3 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Частинами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обв'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 189 Господарського кодексу України, статтею 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, встановлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди землі від 27.11.2002р. зареєстрованого 14.03.2003р. за №491, укладеного між сторонами у справі, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу орендодавця у випадку зміни методики її розрахунку, індексації грошової оцінки землі, згідно порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженою Постановою Кабміну України від 12.05.2000р. №783, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, сторони домовилися про те, що договір може бути змінений при певних обставинах, перелік яких не є вичерпним. Умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з ч.2. статті 18 Закону України “Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Тому здійснення нормативної грошової оцінки землі, внаслідок якої змінився її розмір та віднесено її до іншої економіко-планувальної зони, відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, зміна ціни землі призвела до зміни розміру земельного податку та орендної плати, у зв'язку з чим виникли підстави для перегляду останньої та внесення необхідних змін до договору оренди.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України “Про оцінку земель” дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. (а.с.21)

Таким чином, віднесення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 до іншої економіко-планувальної зони № 27, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому вимоги позивача доповнити п. 1.1 договору словами «економіко-планувальна зона №27» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція щодо зміни істотних умов договору повинна містити істотні умови договору.

Умови договору оренди не виключають можливості зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі. Ці обставини змінилися настільки, що якби сторони могли передбачити інший розмір нормативної грошової оцінки землі, то вони б уклали договір на інших умовах - передбачили більшу суму орендної плати.

При цьому, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Зміна обставин зумовлена причинами, які орендодавець не міг усунути після їх виникнення, оскільки вони від нього вимагалися, так як зобов'язання органу місцевого самоврядування переглядати у певний строк нормативну грошову оцінку землі встановлено законом.

Виконання договору на колишніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання орендної плати у розмірі, який не нижче встановленого мінімального розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки землі.

В даному договорі не визначено, що ризик зміни обставин несе орендодавець. Тобто, одночасно є певні умови, з якими закон - частина друга статті 652 Цивільного кодексу України, пов'язує можливість зміни договору за рішенням суду.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже, прийняття Феодосійською міською радою рішення 28.11.2008 № 1842 “Про введення ставок орендної плати за землю” є підставою для внесення змін в договір про оренду землі щодо орендної плати за землю.

Разом з тим, суд вважає вимогу позивача про зміну орендної плати з 01.01.2008 р., з 01.01.2009р. та з 01.01.2010р. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України закріплено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного, та приймаючи до уваги те, що розмір орендної плати вираховується з розміру нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2010 р., який в подальшому не змінювався, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 444471,93грн., суд вважає, що пункт 1.3 укладеного між сторонами договору оренди землі має бути викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 444471,93грн.» та п. 2.1 в наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється орендарем, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 13334,16 грн. за рік. ”.

Отже, враховуючи, що нормативна грошова оцінка, як вже було зазначено вище, є вихідною базою для обчислення розміру орендної плати, а розмір останньої змінюється лише з дня набрання законної сили судовим рішенням, необхідності зазначення в договорі грошової оцінки ділянки станом на 01.01.2008 р., станом на 01.01.2009р. та станом на 01.01.2010 р. суд не вбачає.

В цей же час, суд не вбачає підстав для внесення змін до пунктів 2.2, 2.3 та доповнення пунктами 2.3.1, 5.2, 5.3, оскільки необхідність внесення змін до вказаних пунктів позивачем достатньо не мотивована.

Рішенням 46 сесії Феодосійської міськради 4 скликання від 27.01.2006 р. №2633 було рекомендовано застосувати типову форму договору, затверджену постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 р. (а.с.26-28).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказаною постановою не передбачено обовязку сторін привести раніше укладені договори у відповідність за вказаними положеннями. При цьому, згідно з приписами чинного законодавства України, зокрема, статті 179, 184 Господарського кодексу України, наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди є підставою для укладення в подальшому договорів на основі типового, а не внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.

Позивачем необхідність внесення таких змін саме на даний час, не доведена, а відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає вільність в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена у постанові Вищого господарського суду України №5002-2/5270-2010.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Феодосійської міської ради підлягають частковому задоволенню шляхом внесення змін до п.1.1, 1.3 та 2.1 договору оренди землі від 27.11.2002р. зареєстрованого 14.03.2003р. за №491. В іншій частині позову слід відмовити з підстав, викладених вище.

Згідно з приписам статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача пропорційно задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Змінити умови договору оренди землі від 27.11.2002р. укладеного між Феодосійською міською радою (98100, м. Феодосія, вул.. Земська,4, ідентифікаційний код 34740709) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) реєстраційний номер 491 від 14.03.2003 року, виклавши пункти договору у наступній редакції:

Пункт 1.1 доповнити словами: «економіко-планувальна зона №27».

Пункт 1.3 - викласти у наступній редакції:«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 444471,93грн.» .

Пункт 2.1 - викласти в наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється орендарем, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 13334,16 грн. за рік, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким внесені ці зміни».

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул.. Земська,4, ідентифікаційний код 34740709) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.