Рішення № 19217540, 03.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2011Справа №5002-7/4011-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24 (літ. Д); 95034, м. Сімферополь, бул. Франко, буд. 4, офіс «Ерсте Банк», ідентифікаційний код 34001693)

До відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (95024, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 22276470); 2) Фірми «Куцуруба О.» (95024, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 24697980); 3) Приватного підприємства «Центурі-2003» (95024, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 32789590)

Про стягнення 7199068,15 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст., дов. б/н від 15.09.2010р.

Від відповідачів 1) не зявився

2) не зявився

3) не зявився

Сутьспору: Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта», Фірми «Куцуруба О.» та Приватного підприємства «Центурі 2003» 7199068,15 грн.

Позовні вимоги тим, що 04.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» була укладена генеральна кредитна угода №010/1720/001, в рамках якої були укладені кредитні договори №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. та №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р. Позивач стверджує, що позичальником були порушені свої обовязки за кредитним договором №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. (з урахуванням додаткової угоди до нього №1 від 30.05.2008 р.) в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, що призвело до утворення заборгованості за кредитом в сумі 1448707,86 грн. та зі сплати відсотків в сумі 633452,40 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, внаслідок порушення відповідачем виконання грошового зобовязання позивач також просить стягнути з нього пеню в сумі 304397,78 грн. Також позивач звертає увагу на порушення позичальником умов кредитного договору №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р. (з урахуванням додаткового угоди №1 від 30.05.2008 р.) в частині дотримання графіку повернення кредиту, внаслідок чого позивач вимагає дострокового повернення кредитних коштів в сумі 400000,00 доларів США, сплати відсотків за їх користування в сумі 145401,31 доларів США та пені в сумі 58222,32 доларів США, що в загальному розмірі в гривневому еквіваленті дорівнює 4812510,11 грн. Враховуючи, що належне виконання позичальником своїх обовязків за кредитними договорами було забезпечене договорами поруки з Фірмою «Куцуруба О.» та Приватним підприємством «Центурі-2003», позивач просить стягнути кошти в загальній сумі 7199068,15 грн. солідарно з позичальника та поручителів.

Відповідачі у судове засідання жодного разу не зявилися, відзиви на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

04.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк", Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (Позичальник) була укладена генеральна кредитна угода №010/1720/001, пунктом 1.1 якої передбачено, що кредитор на підставі цієї Генеральної кредитної угоди зобовязується надавати Позичальнику кредитні кошти як в національній, так і в іноземній валютах, для поновлення обігових коштів, в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної кредитної угоди які є її невідємними частинами.

Загальний розмір (ліміт) кредитної заборгованості Позичальника за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати 796040,00 доларів США, або еквівалент в національній валюті чи Євро за офіційним курсом НБУ на день видачі кредитних коштів (п. 1.2 генеральної угоди).

Згідно з пунктом 1.3 Генеральної угоди кредитні кошти в рамках цієї угоди надаються на строки, встановлені окремими Кредитними договорами, однак зазначені строки не можуть перевищувати 84 місяця, з моменту підписання цієї Угоди сторонами. Кінцевий термін повернення кредитних коштів, наданих в рамках цієї угоди, не може перевищувати 03 березня 2015 року.

Матеріали справи свідчать, що в рамках цієї генеральної кредитної угоди 04.03.2008 р. між Кредитором і Позичальником був укладений кредитний договір №011/1720/0/11115, згідно з пунктом 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 2000000,00 грн., зі строком користування кредитними коштами до 03 березня 2009 року, зі сплатою 15% річних.

Кінцевий термін повернення кредиту Позичальником 03 березня 2009 року (п. 1.3 Договору).

Кредитні кошти призначені на рефінансування кредитної заборгованості в ТОВ «Укрпромбанк» (п. 2.1 Договору).

В пункті 6.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 30.05.2008 р.) сторони передбачили, що Позичальник зобовязується здійснювати безготівковим платежем:

- щомісячно, до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з графіком погашення заборгованості, наведеним в додатку №1 до цього договору, та остаточне погашення отриманого кредиту до 03 березня 2009 року на позичковий рахунок, зазначений в п. 5.1 цього договору;

- щомісячно, до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточного погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

На виконання умов цього кредитного договору позивачем були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» кредитні кошти в сумі 2000000,00 грн., що підтверджується випискою за 05.03.2008 р. (а. с. 17).

Кредитні кошти були повернуті позичальником лише в сумі 551292,14 грн., у звязку з чим розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» перед Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" за кредитним договором №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. дорівнює 1448707,86 грн.

Крім того, відповідачем також несвоєчасно та не в повному обсязі сплачували відсотки за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в сумі 633452,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» своїх зобовязань за кредитним договором №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. в частині повернення кредитних коштів, сплати пені за їх користування та можливої неустойки було забезпечено шляхом укладання договорів поруки №011/1720/10/11115/1 від 04.03.2008 р. та №011/1720/10/11115/2 від 04.03.2008 р., поручителями за якими виступили Фірма «Куцуруба О.» та Приватне підприємство «Центурі-2003».

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, враховуючи, що відповідачами не були надані суду належні та допустимі докази погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" за кредитним договором №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. в частині повернення кредитних коштів в сумі 1448707,86 грн. та сплати відсотків за їх користування в розмірі 633452,40 грн., суд вважає, що вимоги позивача про примусове стягнення вказаних коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 10.2 Кредитного договору №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених в п. 1.1, 6.1 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказаною нормою період нарахування штрафних санкцій обмежується шестимісячним строком.

З доданого до позовної заяви розрахунку пені (а. с. 24) вбачається, що позивачем нараховується пеня на суму остаточної заборгованості (1448707,86 грн.), у звязку з чим періодом нарахування пені є 04.03.2009 р. 03.09.2009 р.

Таким чином, загальна сума пені за прострочення повернення кредитних коштів дорівнює 167474,60 грн.:

-за період з 04.03.2009 р. по 14.06.2009 р. 98115,23 грн. (1448707,86 грн. х 24% : 365 дн. х 103 дн.);

-за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. 50645,24 грн. (1448707,86 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

-за період з 12.08.2009 р. по 03.09.2009 р. 18714,13 грн. (1448707,86 грн. х 20,5% : 365 дн. х 23 дн.

Заявлена позивачем до відшкодування сума пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 79848,06 грн. не перевищує граничних сум, а тому вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню.

Крім того, в рамках генеральної кредитної угоди між Кредитором і Позичальником також був укладений кредитний договір №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р., згідно з пунктом 1.1 якого Кредитор відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 400000,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 03.03.2015 р., із сплатою 12,0% річних.

Кінцевий термін повернення кредиту Позичальником 03 березня 2015 року (п. 1.2 Договору).

Кредитні кошти призначені для ремонту та реконструкції нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227 (п. 2.1 Договору).

В пункті 6.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 30.05.2008 р.) сторони передбачили, що Позичальник зобовязується здійснювати безготівковим платежем:

- щомісячно, до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з графіком погашення заборгованості, наведеним в додатку №1 до цього договору, та остаточне погашення отриманого кредиту до 03 березня 2015 року на позичковий рахунок, зазначений в п. 5.1 цього договору;

- щомісячно, до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточного погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

На виконання умов цього кредитного договору позивачем були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» кредитні кошти в сумі 400000,00 доларів США, що підтверджується випискою за 05.03.2008 р. (а. с. 23).

Проте, погоджений сторонами графік повернення кредитних коштів був порушений позичальником, у звязку з чим Банком заявлена вимога про дострокове стягнення всієї суми наданого кредиту.

Так, згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, позичальником також був порушений обовязок щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки з нарахованих 168483,28 доларів США ним було сплачено лише 23081,97 доларів США, у звязку з чим розмір заборгованості по процентам дорівнює 145401,31 доларів США.

В пункті 10.2 кредитного договору №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р. сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених п. 1.1, 6.1 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже було вказано вище, згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені за порушення графіку повернення кредитних коштів в сумі 14688,90 доларів США та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 43533,42 доларів США, суд погоджується з його правомірністю.

Матеріали справи свідчать, що на забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р. були укладені договори поруки №012/1720/4/11105/1 від 04.03.2008 р. та №012/1720/4/11105/2 від 04.03.2008 р., поручителями за якими виступили Фірма «Куцуруба О.» та Приватне підприємство «Центурі-2003».

З урахуванням цього, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта», Фірми «Куцуруба О.» та Приватного підприємства «Центурі-2003» заборгованості за кредитним договором №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р. в сумі 400000,00 доларів США, процентів за користування кредитними коштами в розмірі 145401,31 доларів США, пені в сумі 58222,32 доларів США, що в загальному розмірі в гривневому еквіваленті дорівнює 4812510,11 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (95024, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 22276470), Фірми «Куцуруба О.» (95024, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 24697980) та Приватного підприємства «Центурі-2003» (95024, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 32789590) на користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24 (літ. Д); 95034, м. Сімферополь, бул. Франко, буд. 4, офіс «Ерсте Банк», ідентифікаційний код 34001693) заборгованість за кредитними договорами №011/1720/10/11115 від 04.03.2008 р. та №012/1720/4/11105 від 04.03.2008 р., у тому числі сума неповерненого кредиту, несплачених відсотків та пені, в загальному розмірі 7141993,03 грн., 25297,83 грн. державного мита та 234,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 57075,12 грн. пені в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 07.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.