Рішення № 19217493, 31.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2011Справа №5002-25/3810-2011 за позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», АР Крим, м. Ялта, вул. Горького, 30, 98604

до відповідачів 1) Виконавчого комітету Морської сільської ради, АР Крим, м. Судак,

с. Морське, вул. Шевченко, 33, 98000 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1)Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, 95000; 2) Верховна Раду АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, 95000

про визнання недійсним договору сумісної діяльності та спонукання до виконання певних дій

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача - ОСОБА_4, дов. №2497 від 15.09.2011. ю/к

від відповідача 1) не зявився; 2) не зявився

від третьої особи 1) не зявився; 2) ОСОБА_5, дов. №28-43/202 від 22.04.2011, зав. відділу

Обставини справи:

Позивач Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів Виконавчого комітету Морської сільської ради; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить суд визнати недійсним договір сумісної діяльності від 24.09.2001, укладений між Виконкомом Морської сільської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, про надання ПП ОСОБА_2 в користування території сільського пляжу площею 400 (чотириста) кв.м. від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу; зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 за власний рахунок знести на ділянці 4 і 5 черги будівництва Берегоукріплювальних спорудах курорту «Морське» (м. Судак) на захід від свайного причалу бетонну площадку на опорах із металоконструкцій розміром 20х10 м. за адресою: с. Морське, вул. ІНФОРМАЦІЯ_1, 19(13), що використовується під кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та привести ділянку 4 і 5 черги будівництва Берегоукріплювальних спорудах курорту «Морське» (м. Судак) на захід від свайного причалу у первісний стан.

Ухвалою господарського суду АР Крим про порушення провадження у справі №5002-25/3810-2011 від 06 вересня 2011 року, з урахуванням виправлень внесених ухвалою господарського суду від 11 жовтня 2011 року, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Фонд майна АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26 вересня 2011 року строку розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Верховну Раду АР Крим.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі та перша третя особа у судове засідання не зявились, про причини відсутності суд не повідомили, про день розгляду справи були сповіщені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідачі жодного разу у судове засідання не зявились, відзивів на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності суду не представили.

Третя особа - Верховна Рада АР Крим представила суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки Виконавчий комітет Морської сільської ради, який не був власником спірного майна на час укладання спірного договору, у супереч ст. 4 Закону України «Про власність», який діяв на момент вчинення павочину, фактично відчужив державне майно.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та другої третьої особи, суд

встановив:

24 вересня 2001 року між Виконавчим комітетом Морської сільської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Мустафаєвною укладений договір сумісної діяльності, пунктом 1.2. якого встановлено, що сторони здійснюють співробітництво в питаннях рекреаційної діяльності, що направлена на розвиток селища та функціонування підприємця.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 5.1 договору встановлено, що Виконавчий комітет Морської сільської ради надає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Мустафаєвні територію сільського пляжу площею 400 кв.м. від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу на обслуговування території з оформленням документів в установленому законом порядку на строк 5 років з наступною пролонгацією на однин рік, якщо ні одна із сторін за місяць до закінчення дії договору не заявила про його розірвання.

На підставі п. 2.2.4. цього Договору на замовлення ФОП ОСОБА_2 КП «Госпрозрахункове проектно-планувального бюро» було виконано Паспорт №4/02 по благоустрою пляжу, з розміщенням на ньому: тіньового навісу, пункту прокату пляжного інвентарю, душу, роздягальні, зони розміщення шезлонгів і декоративної знімальної огорожі, (а.с. 26-31).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 без визначення плану тіньового навісу, на наданій їй за договором сумісної діяльності від 24.09.2001 пляжній території на захід від свайного причалу, здійснено будівництво бетонної площадки на опорах із металоконструкцій по адресу: с. Морське, вул. ІНФОРМАЦІЯ_1, 19, з розміщенням на ньому кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За своєю суттю договір, що укладений між відповідачами по справі 24 вересня 2001 року, не відповідає вимогам договору про спільну діяльність в розумінні ст. 1131 Цивільного кодексу України, оскільки не містить істотних умов такого договору.

Фактично, договором від 24 вересня 2001 року Виконавчий комітет Морської сільської ради передало в строкове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 територію сільського пляжу площею 400 кв.м. від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу.

ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Рішенням від 29 вересня 2001 року 22 сесії 23 скликання Морської сільської ради встановлена орендна плата за землю ОСОБА_2 для організації пляжу в АДРЕСА_2 в розмірі 5 (пяти) кратної ставки земельного податку по с. Морське, (а.с. 13).

Таким чином, за своїми ознаками договір про спільну діяльність від 24 вересня 2001 року відповідає вимогам договору оренди.

Статтею 235 Цивільного кодексу України надане поняття удаваного правочину, та зазначене, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину. За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Таким чином, сторони договору укладеного 24.09.2001, з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди, уклали удаваний правочин - договір про спільну діяльність від 24 вересня 2001 року.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, який є його органом управління.

Підприємство є правонаступником державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» на підставі постанови Ради міністрів АР Крим від 23.11.2005 №540.

Пунктом 2.2. статуту встановлено, що предметом діяльності підприємства є: виконання робіт по боротьбі з зсувами та абразійними явищами Чорноморського та Азовського узбережжя АР Крим, у курортних містах, селищах міського типу та інших населених пунктах АР Крим, а також проведення заходів щодо збереження будівель і споруд на зсувних, зсувонебезпечних та абразійних територіях.

Основними фондами КРП «Протизсувне управління» є берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди (скорочено - берегоукріплювальні споруди), які знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання.

Відповідно до переліку берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що належать АР Крим та знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління (додаток №3 до Постанови Верховної ради АР Крим від 15 березня 2000 року №982-2/2000 (в редакції Постанови Верхової ради АР Крим від 19 лютого 2003 року №444-3/03) берегоукріплювальні споруди курорту «Морське» (м. Судак)» загальною довжиною 0,571 км., із 1991 року входять до їх складу, (а.с. 16-22).

Відповідно до діючих будівельних норм та правил - БНіП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», БНіП 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування», та Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення», Інструкції щодо заповнення форми звітності №1-изт (річна), берегоукріплювальні та протизсувні споруди, у тому числі штучно створені хвильогасящі пляжі, відносяться до основних гідротехнічних споруд, а відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» і абз. 4 ч.2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» гідротехнічні споруди є спорудами загальнодержавного значення та не можуть бути об'єктами приватизації та оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про власність», що діяв на час укладення спірного договору, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Передана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по договору сумісної діяльності від 24.09.2001 в користування територія сільського пляжу площею 400 (чотириста) кв. м від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу з розміщенням на ньому: тіньового навісу, пункту прокату пляжного інвентарю, душу, роздягальні, зони розміщення шезлонгів і декоративної знімальної огорожі, та будівництво на відведеній пляжній території бетонної площадки на опорах із металоконструкцій по адресу: с. Морське, вул.. ІНФОРМАЦІЯ_1, 19, з розміщенням на ньому кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», є територією, яка зайнята Берегоукріплювальними спорудами курорту «Морське» (м. Судак)» на захід від свайного причалу на ділянці 4 і 5 черги будівництва споруди, - відкісно-ступінчатою набережною із маршевих плит та штучним пляжем, та які є майновою належністю Автономної Республіки Крим, відносять до державної власності та знаходяться на балансі Кримського протизсувного управління на праві господарського відання.

Відповідно до п. З ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Таким чином, Виконавчий комітет Морської сільської ради, укладаючи договір сумісної діяльності від 24.09.2001 про надання в користування території сільського пляжу площею 400 (чотириста) кв. м від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу з розміщенням на ньому: тіньового навісу, пункту прокату пляжного інвентарю, душу, роздягальні, зони розміщення шезлонгів і декоративної знімальної огорожі, розпорядився не належним йому майном, - берегоукріплювальними спорудами, які закріплені за Кримським протизсувним управлінням на праві господарського відання, за відсутності наданих йому на це повноважень.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Виконавчий комітет Морської сільської ради уповноважений розпоряджатись майном, що належіть Автономній Республіці Крим, та знаходиться на балансі Кримського протизсувного управління на праві господарського відання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, договір про спільну діяльність направлений на настання правових наслідків, що обумовлені договором оренди майна, отже укладений з порушеннями чинного законодавства, а тому господарський суд має всі підстави визнати цей договір недійсним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вищий господарський суд України у своєму Розясненні №02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними" (далі - Розяснення про визнання угод недійсними) розяснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

Відповідно до частини 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до п.7.1. Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року №68 «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, підвернених дії негативних природних процесів» використання берегоукріплювальних споруд організаціями, що знаходяться на балансі КРП «Протизсувне управління», можливе шляхом укладення довгострокових договорів експлуатації берегоукріплювальних споруд, і фінансування робіт по капітальному ремонту і відновленню незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

Згідно до спільного наказу Держбуду України і Держнаглядохоронпраці №32/288 від 27.11.1997 „Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.97 №409 „Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" експлуатацією будівлі або споруди є використання будівлі (споруд) згідно з функціональним призначенням та проведенням заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції в параметрах, що визначені вимогами технічної документації.

У відповідності до Постанови №68 берегоукріплювальні споруди, які передані Виконкомом Морської сільської ради в користування ФОП ОСОБА_2. по договору сумісної діяльності від 24.09.2001, КРП «Протизсувне управління» в експлуатацію ФОП ОСОБА_2. не передавалися, та воно не надавало їй згоди на їх експлуатацію.

А тому, побудована ФОП ОСОБА_2 на відведеній пляжній території бетонна площадка на опорах із металоконструкції розміром 20x10 м по адресу: АДРЕСА_2, з розміщенням на ній кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме на «Берегоукріплювальних спорудах курорту «Морське» (м. Судак)» на захід від свайного причалу на ділянці 4 і 5 черги будівництва споруди, - відкісно-ступінчатій набережній із маршевих плит і штучному пляжу, є самовільним будівництвом.

Цьому підтвердження є лист в. о. Морського сільського голови від 14.07.2011 №841, у якому зазначено, що ні Морська селищна рада ні її виконком рішень про виділення земельної ділянки і будівництво бетонної площадки на опорах із металоконструкцій ОСОБА_2 не приймалися.

Позивач у позовній заяві зазначає, що берегоукріплювальні споруди на ділянці 4 і 5 черги будівництва споруди Берегоукріплювальних спорудах курорту «Морське» (м. Судак)», та які на даний час фактично знаходяться в користуванні ФОП ОСОБА_6, не відповідають умовам їх експлуатації згідно визначених положень та державних будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, частиною 4 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що про наявність між Виконкомом Морської сільської ради та ФОП ОСОБА_2. договору сумісної діяльності від 24.09.2001 про надання в користування території сільського пляжу площею 400 (чотириста) кв. м від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу, КРП «Протизсувне управління» стало відомо із матеріалів, наданих Судацьким МВ ГУ МВС України в АР Крим від 04.03.2011 №54/2673, що надійшли до 02.08.2011 №1408 (а.с. 25-31), на звернення КРП «Протизсувне управління» від 10.01.2011 р. №11 про надання допомоги про встановлення належності самовільної будови, на якій розміщено кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому вважає причини пропуску строків звернення до суду про визнання договору від 24.09.2001 недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину поважними.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи те, що жодною із сторін до суду не було представлено заяви про застосування строків позовної давності, суд не вбачає підстав для розгляду вимоги позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що укладений між сторонами договір від 24 вересня 2001 року відповідав вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів, пропорційно задоволеним позовних вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати договір сумісної діяльності від 24.09.2001, укладений між Виконавчим комітетом Морської сільської ради (вул. Шевченко. 33, с. Морське, 98000, ідентифікаційний код 04367476) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), про надання ПП ОСОБА_2 в користування території сільського пляжу площею 400 (чотириста) кв.м. від будівлі МПП «СВ-Ахтем» у західну сторону для надання платних послуг пляжного сервісу недійсним.

3.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за власний рахунок знести на ділянці 4 і 5 черги будівництва Берегоукріплювальних спорудах курорту «Морське» (м. Судак) на захід від свайного причалу бетонну площадку на опорах із металоконструкцій розміром 20х10 м. за адресою: АДРЕСА_2, що використовується під кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та привести ділянку 4 і 5 черги будівництва Берегоукріплювальних спорудах курорту «Морське» (м. Судак) на захід від свайного причалу у первісний стан.

4.Стягнути з Виконавчого комітету Морської сільської ради (вул. Шевченко. 33, с. Морське, 98000, ідентифікаційний код 04367476) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (АР Крим, м. Ялта, вул. Горького, 30, 98604, ідентифікаційний код 03348324, МФО 324010, р/р 26003515513221 в КРФ АКБ Укрсоцбанк м. Сімферополь) 85,00 грн. державного мита.

5.Стягнути з Виконавчого комітету Морської сільської ради (вул. Шевченко. 33, с. Морське, 98000, ідентифікаційний код 04367476) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (АР Крим, м. Ялта, вул. Горького, 30, 98604, ідентифікаційний код 03348324, МФО 324010, р/р 26003515513221 в КРФ АКБ Укрсоцбанк м. Сімферополь) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (АР Крим, м.Ялта, вул. Горького, 30, 98604, ідентифікаційний код 03348324, МФО 324010, р/р 26003515513221 в КРФ АКБ Укрсоцбанк м. Сімферополь) 85,00 грн. державного мита.

7.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (АР Крим, м.Ялта, вул. Горького, 30, 98604, ідентифікаційний код 03348324, МФО 324010, р/р 26003515513221 в КРФ АКБ Укрсоцбанк м. Сімферополь) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.