Рішення № 19217487, 31.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2011

Справа №5002-17/3782-2011

За позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»

До відповідача Приватного акціонерного товариства «Джємієт»

про стягнення 94 616,21 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Молошик Т.А., представник

Від відповідача – Брюховецький В.А., Шатунов С.В., представники

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 94616,21 грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань з перерахування коштів на рахунок позивача за користування спорудами по Договору № 26/10 від 25.08.2010 року.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що при складанні спірного договору порушене діюче законодавство, та договір не відповідає нормам частин 1,2 4 та 5 статті 203 ЦК України, і внаслідок ст. 215 ЦК України цей договір є нікчемним, а тому згідно ст. 216 ЦК України не створює ніяких правових наслідків.

Відповідач також заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Консоль ЛТД», у зв’язку з тим, що воно брало перед відповідачем обов’язок сумісно сплачувати позивачу кошти.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно п. 1.1 Договору № 26/10 експлуатації берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд від 25.08.2010 року предметом договору є майно, яке знаходиться на балансі Управління (Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»), а саме: Берегоукріплююі споруди м. Ялта, від мису Філорі до мису Монтодор, ділянка буни № 9 (вкл.) до буни № 12 (вкл.), протягом 208 м.

Згідно Договору № 26/10 експлуатації берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд від 25.08.2010 року Управління (Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління») у відповідності до Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 року «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, схильних впливу негативних природних процесі» та діючим законодавством надає Користувачу (СП АТЗТ «Джемієт») в експлуатацію майно, зазначене в п.1.1 цього договору, а Користувач перераховує Управлінню кошти (плата за експлуатацію майна) на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд (п.1.2).

Користувач у відповідності до п. 3.2 постанови Ради міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 року зі змінами, внесеними Постановою Ради Міністрів АР Крим від 23.12.2007 року № 815, перераховує Управлінню плату за експлуатацію переданого в користування Майна в розмірі коштів на поточне утримання, відновлення та капітальний ремонт берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд, що знаходяться на балансі Управління. (п.3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору за рік дії договору (2010 рік) передаваємі кошти складають 25312,07 грн. без врахування ПДВ. Грошові кошти за 3 квартал 2010 року повинні бути перераховані на розрахунковий рахунок Управління протягом 10-ти днів з дати підписання акту приймання-передачі Майна.

Згідно п. 3.3 договору в наступні роки експлуатації Майна Користувач прозводить перерахування коштів на підставі розрахунків на наступний календарний рік, наданих Управлінням, та які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.4 договору перерахування коштів на розрахунковий рахунок Управління Користувач прозводить самостійно на підставі розрахунку-додатку до Договору на поточний рік щоквартально, не пізніше 15-го числа місяця, що передує звітному кварталу. При необхідності Користувач може отримати рахунок в Управлінні самостійно.

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Більш того, відповідач був згоден із сумою заборгованості, підписавши акт звірки взаєморозрахунків.

Якщо заборгованість буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому також необхідно відмітити, що не можна приймати до уваги посилання відповідача на нікчемність правочину та невідповідність постанови Кабінету Міністрів України законодавству.

Так, згідно ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України обов’язкові до виконання.

Якщо особа не згодна із постановою Кабінету Міністрів України, вона вправі її оскаржити у встановленому Законом порядку, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України.

Окрім цього, якщо вважати, що договір є нікчемним, згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України є підстави для застосування наслідків нікчемного правочину.

Так, відповідач підтверджує, що майно знаходилось у нього, що відображено у звукозапису судового засідання.

Відповідно, він повинен сплатити відповідну плату за час користування майном, що також відповідає закріпленим в ст. 3 ЦК України основним принципам цивільного права – принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Так, виходячи із вищезазначених принципів, суд вважає, що майном можна користуватись безкоштовно лише тоді, коли про це визначено домовленістю.

Із статті 1214 ЦК України витікає, що особа повинна відшкодувати отримані матеріальні блага за безпідставне користування майном, що у даному випадку існує.

Окрім цього, аналогічні посилання містить ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Справедлива ціна за експлуатацію майна визначена Постановою Ради міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 року «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають під вплив дій негативних природних процесів».

Посилання відповідача на те, що майно знаходилось у нього, однак, він ним не користувався, суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідач цього не довів.

Згідно ст. 33 ГПК України надання доказів покладається на сторону, яка посилається на відповідні обставини.

Окрім цього, суд вважає нерозумним тримати у себе майно, та не експлуатувати його, знаючи про те, що за це необхідно сплачувати значну плату.

Так, до недавнього часу відповідач був згоден сплачувати кошти за експлуатацію вказаного майна, про що свідчить акт звірки.

Окрім цього, якщо відповідач не експлуатував майно, він вправі був повернути його позивачу. При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, та підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку заборгованість складає 94 616,21 грн., та підлягає стягненню з відповідача.

Клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Консоль ЛТД» суд відхиляє, оскільки позивач не має відношення до стосунків між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД», та не давало згоди на те, щоб ТОВ фірма «Консоль» сплачувала за відповідача кошти.

Тобто, до стосунків між позивачем та відповідачем ТОВ фірма «Консоль» відношення не повинна мати.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та складають з державного мита в сумі 946,16 грн., та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення № 561 від 25 серпня 2011 року сплачене державне мито на суму 946,16 грн. та згідно платіжного доручення № 562 від 25 серпня 2011 року сплачено 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 49 ГРК України підлягає відшкодуванню позивачу державне мито в сумі 946,16 грн. (1% від стягненої) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Джемієт» (адреса: 98652, АР Крим, м. Ялта, смт. Восход, вул. Аврори 28, ідентифікаційний код: 19451923, р/р 2600701340201 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк» МФО 325365) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (адреса: 98604, м. Ялта, вул. Горького 30, ідентифікаційний код: 03348324, р/р 2600400139392 у АТ «Укрексімбанк» м. Сімферополь, МФО 324786) 94 616,21 грн. основної заборгованості, судові витрати з державного мита в сумі 946,16 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.