Рішення № 19217452, 01.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2011Справа №5002-15/3956-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87; 04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, оф. 1020, ідентифікаційний код 32960732)

До відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Севастопольська, 41, ідентифікаційний код 31213867)

До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорт» (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 158, ідентифікаційний код 24242133)

Про стягнення 38357,05 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не з'явився

Від відповідача 1 не з'явився

Від відповідача 2 не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорт», в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості по лізингових платежах та по штрафних санкціях по договору в сумі 38357,05 грн., що складається з:

- заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна в сумі 19755,96 грн.;

- винагороди (комісії) у розмірі 18370,92 грн.;

- пені нарахованої за період з 02.04.2011 по 02.09.2011 в сумі 97,96 грн.;

- індексу інфляції в сумі 132,21 грн.

11.10.2011 та 02.11.2011 від позивача до суду надійшли заяви про зменшення позовних вимог, в яких позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 97,96 грн. пені, 3630,26 грн. винагороди (комісії) та 3234,14 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з частковим погашенням заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорт» та просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості по лізингових платежах та по штрафних санкціях по договору в сумі 31394,69 грн., що складається з:

- заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна в сумі 16521,82 грн.;

-винагороди (комісії) у розмірі 14740,66 грн.;

-індексу інфляції в сумі 132,21 грн.

Представники відповідачів до судового засідання жодного разу не з'явились, вимог суду не виконали, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №046-10/АВТ (далі Договір, а.с.22-30).

10.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорт» (Поручитель) був укладений Договір поруки №1 до договору фінансового лізингу №046-10/АВ'Г від 10.06.2010 (далі Договір поруки), згідно якого Поручитель зобов'язується (поручається) перед Кредитором нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» (Боржником) своїх обов'язків, що випливають з Договору фінансового лізингу №046-10/АВТ від 10.06.2010 (а.с.32-33).

Згідно пункту 1.1 Договору поруки, поручитель несе перед кредитором в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання боржником обов'язків, що випливають із ,оговору фінансового лізингу №046-10/АВТ від 10.06.2010.

На виконання умов вказаних у Договорів, згідно акту приймання-передачі предмету лізингу від 07.07.2010, ТОВ «Сімпрес» в користування був переданий наступний предмет лізингу:

-новий автомобіль, марки ГАЗ-330232-216, Борт-Дует, 2009 року випуску, білого кольору, номер шасі VIN Х96330232Л2382876,

- новий автомобіль, марки ГАЗ-330232-216, Борт-Дует, 2009 року випуску, білого кольору, номер шасі - VIN Х9633023290669998.

Загальна вартість майна на момент його передачі становить 231 200,00 грн.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором лізингу з передачі майна підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 07.07.2010 (а.с.36).

Згідно пункту 1.3. Договору лізингу, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Право власності позивача на предмет лізингу підтверджується свідоцтвами про реєстрацію машини виданими ВРЕР УДАІ в місті Києві, ААС781490 та ААС781489 (а.с.38-39).

Пунктом 2.1. Договору лізингу сторони визначили, що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та на умовах Договору.

У пунктах 2.2 та 2.5 Договору лізингу визначено, що всі лізингові платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо сплата лізингового платежу припадає на неробочий день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати.

Позивач у позові вказує, що станом па 05.09.2011 за період з 02.04.2011 по 02.09.2011 ТОВ «Сімпорес» не сплатило Лізингодавцеві платіж, що відшкодовує вартість майна в сумі 19 755,96 грн. та винагороду (комісію) лізингодавця згідно графіку сплати лізингових платежів у розмірі 18 370,92 грн., тобто лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, як того вимагають умови договору.

Позивачем за кожний розрахунковий період ТОВ «Сімпорес» виставлялись рахунки на оплату лізингового платежу. Рахунки-фактури: №СФ-03773 від 27.04.2011, №СФ-03889 від 01.06.2011, №СФ-04035 від 01.07.2011, №СФ-04170 від 01.08.2011, №СФ-04319 від 01.09.2011, однак вони залишились повністю або частково неоплаченими (а.с.40-42).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів, як того вимагають умови Договору.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У частині 2 зазначеної статті зазначається, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно пункту 1.3 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у лізинговому договорі та передбачені законодавством України.

У пункті 1.4 Договору поруки встановлено, що відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Пунктом 2.2 Договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником у встановлений строк своїх зобов'язань за лізинговим договором, кредитор повинен направити поручителю письмове повідомлення про факт невиконання Боржником умов договору. Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора, а саме: зобов'язаний погасити заборгованість боржника за лізинговим договором у повному обсязі протягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора повідомлення про факт невиконання вимог, передбачених в пункті 2.1 цього Договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього Договору, або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю, або вчинити інші дії, що випливають з Лізингового договору.

На підставі наведеного, поручителю ТОВ «Конкорт» було направлено лист-вимогу №750 від 28.01.2011 з вимогою погасити заборгованість, однак відповіді на зазначену вимогу отримано не було, а сума боргу погашена не була. Факт відправки листа-вимоги підтверджується фіскальним чеком № 7726 від 02.08.2011 (а.с.19-21).

Відповідачі не виконали свої обовязки за договором фінансового лізингу та договору поруки, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У частині 2 зазначеної статті зазначається, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорт» 03.10.2011 перерахувало позивачу 7055,81 грн., що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», які ним були зараховані як:

-97,96 грн. пені нарахованої за період з 02.04.2011 по 02.09.2011;

-винагороди (комісії) у розмірі 3630,26 грн.;

-заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна в сумі 3234,14 грн.;

-93,45пені за наступний період.

Приписами Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у таких випадках:

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення 97,96 грн. пені, 3630,26 грн. винагороди (комісії) та 3234,14 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами грошових зобовязань за договором фінансового лізингу та договором поруки, отже заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна в сумі 16521,82 грн. та винагорода (комісія) у розмірі 14740,66 грн. повинна бути солідарно стягнута з відповідачів.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 132,21 грн. індексу інфляції.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 132,21 грн. індексу інфляції підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення 97,96 грн. пені, 3630,26 грн. винагороди (комісії) та 3234,14 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна провадження у справі припинити.

3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Севастопольська, 41, ідентифікаційний код 31213867) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорт» (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 158, ідентифікаційний код 24242133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87; 04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, оф. 1020, ідентифікаційний код 32960732) 16521,82 грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, 14740,66 грн. винагороди (комісії), 132,21 грн. індексу інфляції, 383,57 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 04.11.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.